24. Валідність і надійність психологічного дослідження. Види валідності.

Валідність – другим показником за яким перевіряють створену методику є показник вілідності. Її перевіряють після того, як успішно перевірена надійність (ненадійні методики на валідність не перевіряються). Валідність методики – це комплексна характеристика, яка показує чи вимірює методика саме ту ознаку для діагностики якої вона створена. Є декілька видів валідності:

1. валідність за змістом – ця валідність використовується для перевірки тестів досягнень і критеріально-орієнтованих тестів. Для цього співставляються результати виконання тесту та оцінки експертів;

2. Валідність за однозначністю визначається за допомогою співставлення результатів з зовнішнім критерієм за яким інформація збирається одночасно з тестуванням. Н-д: тести проф.. досягнень і реальні професійні досягнення.

3. Прогностична валідність – визначається за порівнянням результатів тестування із зовнішнім критерієм, але інформація за зовнішнім критерієм збирається через деякий час після тестування. Н – д: в якості зовнішнього критерію може бути здатність людини до певного виду діяльності.

4. Ретроспективна валідність – визначається на основі критерію, що відображає стан вимірювання властивостей в минулому напередодні тестування. Використовується з метою порівняння оцінок отриманих раніше з результатами тестування.

Отже, валідність - це така психометрична властивість, що дозволяє виносити задовільне чи незадовільне судження стосовно отриманих результатів. Оскільки на валідність також впливають випадкові фактори, то в психометриці прийнято основну нерівність: валідність < надійність. На відміну від надійності, крім випадкових факторів, на валідність впливають систематичні фактори.

Варто пам'ятати, що не існує тестів, валідних для всіх цілей чи у всіх ситуаціях, а також для всіх груп індивідів. Будь-яке визначення валідності відноситься до окремих з можливих застосувань чи видів тестів. Як і для надійності, користувач тесту повинен враховувати склад і розмір вибірки, на якій проводилася валідизація тесту: чим менший обсяг цієї вибірки, тим менш надійні статистичні дані.

Надійність - це характеристика психодіагностичної методики, що відображає ступінь точності вимірів, здійснюваних з допомогою даного тесту, а також усталеність результатів тесту стосовно впливу сторонніх випадкових факторів, які не є об'єктами дослідження.

На результат психологічного дослідження зазвичай впливає величезна кількість неврахованих чинників, як-от: стан емоційної сфери, ступінь утомленості досліджуваного, мотиваційна спрямованість на дослідження з боку його суб'єкта, а ще - такі випадкові фактори, як освітлення у приміщенні, температура й вологість, рівень шуму, година доби, магнітні бурі та безліч інших.

Розмаїття характеристик і показників надійності тесту таке ж значне, як і розмаїття умов, що можуть впливати на результат тесту. Однак найширше практичне застосування набули кілька методів характеристики надійності, а саме:

• ретестова надійність;

• надійність паралельних форм тесту;

• надійність частин тесту.

Ретестова надійність. Найприродніший спосіб визначити надійність результатів тесту - це використати той самий тест удруге. У цьому випадку коефіцієнт надійності просто дорівнює кореляції між результатами, отриманими на тих самих досліджуваних в кожному з двох випадків проведення тесту. Користуючись разом із тестом його ретестовою надійністю, завжди необхідно вказувати, в якому часовому інтервалі вона виміряна.

Надійність паралельних форм. Спроба компенсувати частину недоліків ретестової надійності привела до розроблення засобу надійності паралельних форм. При цьому використовується така процедура: ті самі піддослідні з вибірки визначення надійності досліджуються за основним варіантом тесту, а потім - з якимось завданим Інтервалом ретесту - з використанням допоміжного набору, яким може стати паралельна чи спільна форма тесту.

Незважаючи на те, що паралельна форма тесту добирається в такий спосіб, щоб обидва варіанти тесту були максимально суміснимиза головними діагностичними характеристиками, обрані варіанти тесту не завжди мають однакові середні показники і стандартне відхилення. У цьому разі обов'язковою умовою до паралельної форми тесту є забезпечення можливості приведення показників обох форм один до одного з допомогою спеціальних коефіцієнтів, або таблиць еквівалентності.

Надійність частин тесту. Найпростішим і найпоширенішим видом аналізу надійності частин тесту є метод розщеплення, змістом якого є виконання досліджуваним завдань двох рівноцінних частин тесту.