Поняття і мета покарання (2 год.).

1. Поняття покарання.

2. Мета покарання та її елементи.

3. Кара як елементи мети покарання.

4. Виправлення засуджених.

5. Запобігання вчиненню нових злочинів засудженими (індивідуальна превенція).

6. Запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Література:

1) Конституція України (ст. ст. 29, 38, 41, 42, 43, 63, 64, 92, 106).

2) кримінально-процесуальний кодекс України (ст. ст. 81, 125, 126, 324, 334, 405, 410, 411).

3) Кримінально-виконавчий кодекс України.

4) Закон України від 18.06.1999. „Про загальний військовий обов’язок і військову службу” (ст. 2).

5) Закон України від 24.03.1998. „Про державну виконавчу службу”.

6) Закон України від 21.04.1999. „Про виконавче провадження”.

7) Статут гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України від 24.03.1999. (ст. ст. 2, 98, 218, 220, 245, додаток №6).

8) Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України: Затверджене Указом Президента України від 05.04.1994.

9) Положення про Державний Департамент України з питань виконання покарань: Затверджене Указом Президента України від 31.07.1998.

10) Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995. „Про практику призначення судами кримінального покарання”.

11) Постанова Пленуму верховного Суду України від 28.12.1996. „Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини в дисциплінарний батальйон”.

12) Жильцов С.В. Смерная казнь в истории России. – М., 2002. – 460с.

13) Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль. Теория и практика. – М., 2002 – 296с.

14) Уголовное наказание. – К. – Донецк, 1997. – С. 4-119, с. 288-312.

15) Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (спеціальні, правові та кримінологічні проблеми і шляхи їх вирішення за допомогою логіко-матиматичних методів): Навчальний посібник. – К., 1997. – С. 103-156.

16) Хохряков Г.В. Парадоксы тюрьмы. – М., 1991. – 222с.

Тема №17 Система і види покарань (6 год.).

Заняття 1

1. Система покарань.

2. Основні покарання.

3.Додаткові покарання.

4. Покарання, що призначаються і як основні, і як додаткові. Органи виконання покарань.

Заняття 2

1. Штраф.

2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, або кваліфікаційного класу.

3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

4. Громадські роботи.

5. Виправні роботи.

Заняття 3

1. Службові обмеження для військовослужбовців.

2. Конфіскація майна.

3. Арешт.

4. Обмеження волі.

5. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

6. Позбавлення волі на певний строк.

7. Довічне позбавлення волі.

Література:

1) Конституція України (ст. ст. 61, 62, 63, 64, 68).

2) Кримінально-виконавчий кодекс України.

3) Закон України „Про загальний військовий обов’язок” від 18.06.1999.

4) Кримінально-виконавче право: Підручник / За заг. ред. О.М. Джужи. – К., 2002. – 446с.

5) Положення про дисциплінарний батальйон: Затверджене Указом Президента України від 05.04.1994.

6) Закон України від 24.03.1998. „Про державну виконавчу службу”.

7) Закон України від 21.04.1999. „Про виконавче провадження”.

8) Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практики пременения. – М., 1986. – 205с.

9) Фролова Е. П. Понятие наказания, его цели и система в советском уголовном праве: Лекция. – Донецк, 1991. – 127с.

Тема №18

Призначення покарань (4 год.).

Заняття 1

1. Принципи призначення покарань.

2. Загальні засади призначення покарання.

3. Обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання.

4. Призначення покарання за незакінчений злочин або за злочин, вчинений у співучасті.

Заняття 2

1. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбаченого законом.

2. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

3. Призначення покарання за сукупністю вироків.

4. Правила складання покарань і зарахування строку ув’язнення під варту.

Література:

1) Конституція України (ст. ст. 61,62, 68).

2) Кримінально-процесуальний кодекс України (ст. ст. 401, 404, 405-1, 413).

3) Закон України від 30.06.1993. „Про попереднє ув’язнення”.

4) Постанова Пленуму верховного Суду України від 22.12.1995. №22 „Про практику призначення судами кримінального покарання” (п. п. 2, 15, 16).

5) Бажанов М.И. назначение показаний по сукупности преступлений и приговоров. – Хорьков, 1980. – 125с.

6) Богуцький. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів // Право України. – 1999. - №8. – С. 32-33.

7) Вознюк В. Практика вирішення Конституційним Судом України деяких проблем щодо захисту прав і свобод людини згідно з чинним КК України // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №5. – С. 72-78.

8) Климюк О.Ф. Система кримінальних покарань: питання гуманізації в світлі вимог міжнародного права // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1997. – С. 389-392.

9) Красиков Ю.А. Назначение наказания: обусловленность и критерии индивидуализации. – М., 1991. – 76с.

10) Костецький В. Проблеми смертної кари в Україні // Право України. – 1997. - №3. – С. 26-29.

11) Орловський О. Про застосування смертної кари на території колишнього СРСР // Право України. – 1998. - №2. – С. 70-72.

12) Практика застосування судами конфіскації майна // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - №3. – С. 13-22.

13) Судова статистика // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - №4. – С. 32-46.

14) Становский М.Н. Назначение показания. – СПб., 1999. – 480с.

15) Уголовное наказание. – К. – Донецк, 1997. – С. 120-159.

Тема №19 Звільнення від покарання

та його відбування (4 год.).

Заняття 1

1. Поняття звільнення від покарання та його покарання.

2. Втрата особою суспільної небезпеки.

3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.

4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років.

5. Строки давності виконання обвинувального вироку.

Заняття 2

1. Умовно-дострокове звільнення.

2. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.

3. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років.

4. Звільнення від покарання за хворобою.

5. Амністія і помилування.

Література:

1) Конституція України (п. 27 ч. 1 ст. 106).

2) Кримінально-процесуальний кодекс України (ст. ст. 6, 327, 407, 407-1, 408-1, 408-2, 408-3, 411, 445, 446).

3) Кримінально-виконавчий кодекс України (глава 23).

4) Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. ст. 23-40, 298-305).

5) Кодекс України про працю (ст. 179).

6) Закон України від 26.04.2001. „Про охорону дитинства”.

7) Положення про лікарсько-трудову комісію. Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання: Затверджені спільним наказом Міністерства охорони здоров’я та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 18.01.2000. №3/6.

8) Положення про порядок здійснення помилування: Затвердене Указом Президента України від 12.04.2000. №588/2000.

9) Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1973. №8 „Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбування покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу”.

10) Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002. №4 „Про умовно-дострокове звільнення засудженого від покарання і заміну його на більш м’яке”.

11) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України положень статей КК України в частині, що передбачає смертну кару, від 29.12.1999. // Офіційний вісник України. – 2000. - №4. – С. 126.

12) Маляренко О. Окремі питання давності притягнення до кримінальної відповідальності: Коментар судової практики з кримінальних справ // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. - №6. – С. 11-17.

13) Уголовное показание. – К. – Донецк, 1997. – С. 247-287.

14) Щерба С.П., Савкин А.В. Деятельное раскаяние в совершении преступления. – М., 1997. – Г. 2. – С. 232-235.

Тема №20 Судимість (2 год.).

1. Поняття судимості.

2. Загально-правові наслідки судимості.

3. Кримінально-правові наслідки судимості.

4. Погашення судимості.

5. Строки погашення судимості.

6. Зняття судимості. Процесуальний порядок застосування цього інституту права.