2.3. Апробаційні ознаки ярого ячменю

ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ СОРТІВ

Щільність колоса. Ця ознака має значення не лише при визначенні різновидностей, а й для розпізнавання сортів. Для цього прийнята детальніша схема поділу за щільністю колоса.

Дуже нещільні – на 4 см стрижня колоса припадає менше 8 члеників.

Нещільні – на 4 см стрижня припадає 9–11 члеників.

Середньої щільності – на 4 см стрижня припадає 12– 14 члеників.

Щільноколосі – на 4 см стрижня припадає 15–19 члеників.

Дуже щільні – 20 і більше члеників на 4 см.

Сорти першої і останньої груп щільності колоса в Україні не вирощують.

Форму колоса шестирядного ячменю визначають у поперечному перерізі. Розрізняють три групи: ромбічну – у нещільноколосих сортів найчастіше у верхній частині колоса бокові колоски двох рядів з'єднуються в один. Тому замість 6 рядів буває 4, і в поперечному перерізі такий колос набуває форми ромба; квадратну – наближається до квадрата, прямокутну – коли в поперечному перерізі колос має форму прямокутника.

Довжина колоса може змінюватись залежно від умов вишня, але в основному колос того чи іншого сорту має або менш сталу довжину.

Безлюдні бокові колоски. Сорти дворядного ячменю характеризуються за ступенем розвитку безплідних бокових колосків розміщенням щодо стрижня колоса.

Остюки . Сорти формують довгі остюки (довші колоса в півтора рази і більше), середні (незначно перевищують довжину колоса) і короткі (дорівнюють або трохи коротші колоса).

Більшість сортів, поширених в Україні, мають довгі остюки.

Зазубленісгь остюків. Сорти бувають гладкості і з зазубленням. У зазублених остюків зубчики розміщені по обох краях від основи до верху. Зазубленість буває велика, середня та дрібна. У сортів, що мають гладенькі остюки і належать до різновидності медікум, зазубленість проявляється лише у верхній частині, а в деяких сортів цієї різновидності зазубленість спостерігається і в середній частині.

Остюки бувають товсті (грубі) і тонкі (ніжні), разом з цим вони діляться на ламкі та слабколамкі (еластичні).

Колосовий стрижень. Членики колосового стрижня в одних сортів мають по краях густе довговолосисте опушення, у інших слабке повстяне, а в деяких сортів воно відсутнє.

Форма зернівки. Найтиповішими за формою бувають зернівки в нижній частині колоса. Розрізняють три форми зернівки: видовжену, еліптичну та ромбічну. У видовженої зернівки верхня частина більше розширена, ніж нижня. Еліптична форма відрізняється від попередньої тим, що нижня частина зернівки трохи вкорочена і розширена, а верхня – звужена і подовжена. У ромбічної зернівки як верхня, так і нижня частини однакові за розміром і подібні ромбу.

Розмір зернівки значно коливається залежно від метеорологічних і агротехнічних умов, проте сорти розрізняються і за цією ознакою.

Забарвлення зернівки зумовлюється утворенням пігменту в зовнішньому шарі, який просвічує через квіткову плівку. Більшість сортів має жовті зернівки, інші – зелені або із зеленуватим відтінком. Якщо забарвлення зернівок не дуже виразне, їх обробляють 50-процентним розчином сірчаної кислоти протягом 4 годин. Після цього плівки відмивають у воді й жовті зернівки залишаються жовтими, світло-кремовими і білими. У зеленозерних сортів вони стають блакитно-сірими або зеленкувато-блакитними.

Квіткові луски бувають зморшкуваті (у тонкоплівчастого ячменю переважно пивоварних сортів), за консистенцією ніжні, тому під час висихання зернівки вони зморщуються. Гладенькі квіткові луски (у грубоплівчастих сортів в основному на фураж) грубіші.

Зазубленість нервів квіткової луски. Зовнішня квіткова луска має п'ять поздовжніх нервів: середній, перша пара бокових (середніх) і друга пара бокових (крайніх). Для визначення сортів має значення наявність або відсутність зазубленості

на першій парі нервів. Зубчики на них розміщені у верхній частині луски в місці, де вона, звужуючись, переходить у остюк.

Добре помітна загубленість першої пари нервів у сортів шестирядного ячменю, у більшості сортів нерви незазублені. У деяких з них під час достигання вони мають фіолетове (антоціанове) забарвлення. При достиганні воно здебільшого зникає.

Перехід квіткової луски в остюк буває різкий (межа між кінцівкою зернівки і початком остюка добре виражена); поступовий (межа між кінцівкою зернівки і початком не виражена) і широкий (остюки біля основи розширені, іноді мають вушка).

Більшість сортів з поступовим переходом квіткової луски в остюках з проміжним між різким та поступовим.

Основна щетинка розміщена в борозенці біля основи зернівки. Ця ознака в межах сорту мало змінюється і дає можливість добре розрізняти сорти.

За опущенням щетинка – довговолосиста, коли покрита довгими, і повстяна, що має повстяне опушення.

Для визначення сортів, крім ознак колоса і зернівки, деяке значення мають також ознаки вегетативних частіш рослин. Так, під час сходів більшість сортів шестирядного ячменю має широку листову пластинку, а в дворядного листок вузький і лише широкий.

У період кущення розрізняють лежачу форму куща (у озимих сортів і дворучок), прямостоячу і проміжну (у ярих).

Вушка в більшості шестирядних сортів незабарвлені, середнього розміру, у дворядних - частіше з антоціаном і дрібніші.

Розрізнять сорти за висотою рослин. Більшість сортів лісостепового і деякі степового походження, високорослі. Але серед степових сортів є низькорослі.

Під час апробації для правильного визначення сортів необхідно брати до уваги весь комплекс ознак колоса і зернівки, а не користуватись лише однією або двома ознаками.