2.2. Ботанічна характеристика

Ячмінь протягом життя проходить відповідні фази росту і розвитку, пов'язані з утворенням нових органів. У ячменю розрізняють такі фази: сходи, кущіння, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, стиглість зерна (молочна, воскова і повна). Початком кожної фази вважається день, коли в цю фазу вступає близько 10 % рослин. При повному настанні фази досягає 75 % рослин.

Сходи. Спочатку ростуть зародкові корінці, яких утворюються три. Сходи ячменю мають зелене забарвлення. Коренева система росте швидше, ніж надземні органи. Зародкові забезпечують рослини у ранній період життя вологою і поживними речовинами.

Кущіння. Пшениця може кущититись, тобто утворювати з вузла кущіння бічні пагони, які з'являються на поверхні грунту і ростуть так само, як і головне стебло. Найбільш життєздатні пагони утворюються від підземного вузла, розміщеного безпосередньо під поверхнею грунту. Це вузол кущіння.

Енергія кущіння, або кількість пагонів, які розвиваються в середньому на одній рослині, залежить від забезпечення рослин вологою і поживними речовинами, температури, а також глибини загортання насіння.

Кущіння ячменю починається при температурі 5°С, а більш дружне – при 10-15°С.

Вихід у трубку і колосіння. У цей період у ячменю формуються генеративні органи. Ріст стебла починається поздовженням нижнього міжвузля, розміщеного безпосередньо над вузлом кущіння. Майже одночасно починає рости зачатковий колос. За першим міжвузлям починає рости друге, потім третє і т.д. Початком фази виходу в трубку вважається період, коли на головному стеблі можна визначити перший вузол, що піднімається над поверхнею грунту на 5 см. Фаза виходу в трубку настає через 25-30 днів після весняного відновлення вегетації.

У період від виходу в трубку до колосіння зростає потреба рослин у волозі і поживних речовинах, тому їх слід підживлювати.

Цвітіння. За колосінням у ячменю настає цвітіння, триває воно 3-5 днів. Пшениця самозапильна рослина.

Формування зерна і достигання. Після цвітіння і запилення настає фаза формування зерна: утворюється зародок, а в клітинах індосперму нагромаджуються поживних речовини. За академіком М.М.Кулешовим, розрізняють такі фрази утворення зерна: формування, наливання і достигання. У фазі формування, яка триває 10-15 днів, із стінок зав'язі утворюються оболонка плоду. У фазі наливання відбувається переміщення пластичних речовин із стебла і листків у суцвіття і в зерно у вигляді білків, крохмалю, жиру. Цей процес триває і після наливання зерна до настання воскової стиглості.

Розрізняють три фази стиглості зерна: молочну, воскову або жовту, і повну.

Молочна стиглість настає через 10-18 днів після цвітіння. У цій фазі рослини ще зелені, але нижні листки їх починають жовтіти.

Наприкінці фази воскової стиглості зерно набуває нормального забарвлення, кількість води в ньому зменшується до 20-25 %, і воно має консистенцію воску – легко розрізується нігтем. Стебла стають жовтими, листки підсихають.

При повній стиглості вологість зерна знижується до 20 %. Об'єм зерна зменшується, воно стає твердим і легко обсипається, стебла і листки засихають.

Життєвий цикл зернових злакових культур. Дослідженнями встановлено, що в процесі формування кожного органа, як і всієї рослини ячменю, можна виділити окремі етапи, які послідовно змінюють один одного.

Ф.М.Куперман розрізняє 12 етапів процесу формування органів ячменю під час ембріонального розвитку. Кожен етап характеризується з'явленням певних органів, які виконують відповідні функції.

Перший етап характеризується формуванням первинного конуса наростання головного стебла (першого порядку). Цьому етапу відповідають проростання насіння і з'явлення сходів. У цей час фактично формується густота посіву (кількість рослин на одиниці площі), яка значною мірою залежить від норми висіву і польової схожості насіння.

На другому етапі спостерігається посилена диференціація конуса росту на зачаткові вузли, міжвузля і стеблові листки, формуються вегетативні органи.

Третій етап характеризується витягуванням і сегментацією конуса наростання (зачаткової осі колоса). Чим більше сегментів формується на цьому етапі, тим більше буде члеників колосового стрижня, довшим буде колос, більше утвориться колосків.

Рисунок 2.3 Етапи онтогенезу ячменя

початок Розвиток ячменю від зерна до зерна (утворення третього листка) і повне кущіння. Від умов проходження другого етапу органогенезу залежить коефіцієнт кущіння, зимостійкість пшениці, а третього – кількість плодоносних стебел, міжвузлів і листків. Третій етап органогенезу в озимої ячменю відбувається пізно восени і після весняного відновлення вегетації.

На четвертому етапі відбуваються формування і витягування колоскових горбочків та стає добре помітною двостороння диференціація конуса наростання. Від умов проходження цього етапу залежить кількість колосків у колосі, посухостійкість рослин. Цей етап за часом збігається з початком виходу рослин у трубку.

На п'ятому етапі розвитку починають формуватися колоскові і квіткові луски, а потім і квітки. На шостому етапі триває формування генеративних органів.

Сьомий етап характеризується видовженням члеників колосового стрижня, ростом остюків і остеподібних утворень, починається процес утворення гамет.

Восьмий етап органогенезу збігається з фазою колосіння ячменю і характеризується звершенням процесів формування всіх органів суцвіття і квіток.

Від умов проходження етапів органогенезу, починаючи з п'ятого і закінчуючи восьмим, залежить кількість квіток у колоску, фертильність пилку і яйцеклітини. Квіток у колоску тим більше, чим кращі умови живлення пшениці, забезпеченість вологою, освітлення, які певною мірою визначаються особливостями технології вирощування.

Дев'ятий етап органогенезу збігаються з фазою цвітіння. Від умов проходження цього етапу залежить озорненість колоса.

Десятий етап характеризується процесом росту і формуванням зернівки. Від умов проходження цього етапу залежать розміри зернівки. На цьому етапі в насінні відбуваються процеси диференціації органів зародка.

Одинадцятий етап характеризується нагромадженням поживних речовин у зернівці, що призводить до збільшення її маси. Цьому етапу відповідає молочна стиглість зерна.

На дванадцятому етапі поживні речовини в зернівці перетворюються в запасні, тобто відбуваються процеси достигання і виповнення, які збігаються з восковою і повною стиглістю зерна пшениці.

Вирощування ячменю за інтенсивною технологією потребує точного визначення навіть незначних змін у її розвитку. Без такої оперативної іноформації неможливо своєчасно і якісно забезпечити догляд за рослинами, внести добрива, застосувати гербіциди, регулятори росту тощо.

Польова апробація — це визначення справжності сорту, при­датності сортових і гібридних посівів для використання урожаю з них на насіння.

Одночасно з оцінюванням сортових властивостей посівів визна­чають засміченість їх важковідокремлюваними культурними рос­линами і бур'янами, в тому числі карантинними, злісними й отруй­ними, ступінь ураження хворобами і пошкодження шкідниками.

Апробації підлягають усі сортові посіви в дослідних господарст­вах науково-дослідних установ, навчально-дослідних господарствах аграрних навчальних закладів, спеціалізованих насінницьких та інших господарствах, якщо зібраний урожай використовують на на­сіння. Це стосується посівів та сортів і гібридів, внесених до Реєстру сортів рослин України, а також тих, що проходять виробниче випро­бування.

Польову апробацію проводять:

а) у дослідних господарствах науково-дослідних установ і навча­льно-дослідних господарствах навчальних закладів — комісії у складі спеціалістів обласної та районних державних насіннєвих інспекцій, співробітників відділу насінництва науково-дослідних установ, селекціонерів відповідної культури у присутності пред­ставників господарства. За потреби до комісії можуть залучатися спеціалісти обласних і районних агроформувань, фітопатологи нау­ково-дослідних установ, спеціалісти станцій захисту рослин;

б) у спеціалізованих насінницьких господарствах — комісії у складі агронома насіннєвої інспекції, агрономів управління сільсь­кого господарства у присутності агрономів господарства та предста­вника організації — замовника насіння;

в) у реформованих та інших господарствах — агрономи цих гос­подарств, а за їх відсутності — агрономи інших господарств чи орга­нізацій, які мають спеціальну підготовку і відповідний документ;

г) реєструють посіви у цих господарствах агрономи цих самих го­сподарств.

В апробації сортових посівів, урожай з яких заготовляють для Державного насіннєвого страхового фонду, можуть брати участь аг­рономи хлібоприймальних підприємств.

Польову апробацію в елітно-насінницьких господарствах про­водить комісія (представник наукової установи, обласної або район­них державних насіннєвих інспекцій) разом з агрономами з на­сінництва цих господарств, в інших господарствах — агрономи цих або інших господарств. До проведення апробації залучаються агро­номи, які пройшли спеціальну підготовку (20 - 30-денні курси) і мають посвідчення апробатора, термін дії якого в певному районі 2-3 роки.

До апробації та реєстрації посівів проводять підготовчу роботу, яка обов'язково охоплює такі заходи: перевірку наявності в госпо­дарстві документів на висіяне сортове й гібридне насіння і, якщо їх немає, проведення заходів щодо їх відновлення; встановлення, чи не змішалося насіння апробованого сорту (гібрида) з насінням ін­ших сортів, а також місця, площі посіву і попередника; огляд сорто­вих посівів у натурі і, якщо є потреба, організацію (до апробації) сортового й видового прополювання, видалення бур'янів; перевірку дотримання просторової ізоляції між сортами (гібридами) перехрес­нозапильних культур; визначення меж кожного поля, яке підлягає апробації, і планування ліній проходу для візуального оцінювання рослин у полі.

В Україні з 1992 р. сортову чистоту посівів зернових та зернобо­бових культур (пшениці, жита, ячменю, вівса, тритикале, проса, гречки, гороху, квасолі, сочевиці, нуту, вики) визначають без відбо­ру апробаційних снопів.

Апробацію посівів проводять методом оковимірного (візуального) оцінювання рослин у полі. Рослини елітних посівів аналізують по двох діагоналях поля, а інших — по одній. Площа апробаційної ді­лянки посіву не повинна перевищувати встановленого для апроба­ції розміру.

Якщо площа посіву перевищує встановлений розмір, то її розби­вають на кілька ділянок і на кожній з них проводять апробацію окремо.

Апробатор, проходячи по найдовшій діагоналі поля, через одна­кові інтервали в установленій для кожної культури кількості пунк­тів (через 50-150 м) аналізує рослини на пні. Аналізуючи рослини у полі, апробатор оковимірно визначає ступінь засміченості посіву і наявність карантинних бур'янів.

Ступінь загальної засміченості бур'янами визначають за шка­лою: 0 — повна відсутність засміченості; 1 — незначна засміченість; 2 — середня; 3 — сильна засміченість.