18

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………	3
Розділ 1. Теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо підвищення ефективності діяльності підприємства……………………….	7
1.1. Економічна сутність і загальна характеристика господарського ріщення………………………………………………………………………………	7
1.2. Система показників та вимірювання ефективності………………………….	10
1.3. Оцінка ефективності прийняття господарських рішень………………...…..	11
1.4. Шляхи підвищення та чинники зростання ефективності діяльності підприємства………………………………………………………………………..	13
Розділ 2. Економічне обґрунтування господарських рішень щодо підвищення ефективності діяльності підприємства…………………………………………….	16
2.1.Аналіз результатів діяльності підприємства………………………………….	16
2.2. Економічне обґрунтування господарського рішення щодо створення центру обслуговування споживачів…………………………………………........	30
2.3.Оцінювання ефективності господарського рішення…………………………	30
Розділ 3. Обґрунтування заходів щодо зниження господарського ризику…….	41
3.1.Оцінювання ступеня ризику…………………………………………………..	41
Обґрунтування зниження ризику фінансової нестабільності за рахунок збільшення чистого прибутку підприємства……………………………………..	43
Висновки…………………………………………………………………………….	47
Список використаної літератури…………………………………………………..	49

ВСТУП

На сьогоднішній день економіка України знаходиться на етапі нестабільності, країна інвестиційно не приваблива, а її продукція не конкурентоспроможна, спостерігається збільшення збиткових підприємств. Стан економіки України свідчить про низьку ефективність управління на рівні окремого підприємства – не достатнє обґрунтування господарських рішень та необхідність удосконалення інструментів. Збереження таких тенденцій у подальшому може призвести до остаточного вибуття країни з числа економічно розвинутих. Наявність та вирішення вказаних проблем суттєво пов’язані з якістю господарських рішень, тому проблема формування господарських рішень є актуальною. Різні світові літературні видання пропонують читачам дуже велике різноманіття досліджень та періодичних видань присвячених теорії та практиці прийняття рішень. Теорія обґрунтування  господарських рішень знаходиться у сфері наукових інтересів таких авторів, як: Альберт М, Беспалов Б.А., Еддоус М., Мескон М.Х., Стенсфілд Р., Трояновський В.М., Хедоурі Ф., Хобта В.М., Шарапов О.Д. та інші. Незважаючи на різні сучасні підходи, спостерігається єдність думок щодо важливості обґрунтування рішень в умовах ринкової економіки. В той же час фінансово-економічний стан підприємств в Україні свідчить, що як теорія так і практика обґрунтування господарських рішень потребує розвитку.

Україна є однією з найбільш енерговитратних країн у світі. Енерговитрати на одиницю ВВП в нашій країні у 2,5 рази перевищують середньосвітові. В той же час забезпеченість власними енергоресурсами складає менше 50%. Таким чином, проблема підвищення ефективності використання енергоресурсів є однією з першочергових як з економічної точки зору, так і з точки зору національної безпеки. Крім того, як відомо, вирішення проблеми енергоефективності тісно пов’язане з вирішенням проблеми зниження техногенного впливу на оточуюче середовище в містах та населених пунктах.

Близько 35% теплової енергії, що виробляється в країні, та 43% природного газу використовуються в житлово-комунальному секторі переважно для потреб опалення, гарячого водопостачання та вентиляції будівель. Ефективність використання цієї енергії край низька, а собівартість її безперервно зростає у зв’язку зі зростанням цін на паливо та, в першу чергу, на природний газ. 

Для досягнення зазначеної мети необхідно передбачити шляхи врегулювання наступних питань:

- створення та ресурсне забезпечення системи державної підтримки та фінансового преміювання капіталовкладень, спрямованих на підвищення ефективності використання паливно-енергетичних та водних ресурсів підприємствами житлово-комунального господарства всіх форм власності;

- введення в дію нормативно-правового механізму, покликаного забезпечити безумовне дотримання довгострокових економічних інтересів інвесторів енергоефективних заходів в умовах тарифного регулювання вартості житлово-комунальних послуг;

- визначення форм та процедур забезпечення економічної відповідальності власників або уповноважених власниками суб’єктів права (в тому числі органів місцевого самоврядування) та посадових осіб підприємств і організацій житлово-комунального господарства за послідовне здійснення діяльності з ефективного використання енергетичних і водних ресурсів;

- встановлення вимог щодо обов’язковості функціонування системи енергоменеджменту, моніторингу і контролю показників енергоефективності та енергозбереження, включно з приладним обліком відпускання/споживання паливно-енергетичних та водних ресурсів, на підприємствах виробниках комунальних послуг;

- визначення суб’єктів права, відповідальних за ефективне використання енергетичних та водних ресурсів житловим будинком в цілому, не залежно від існуючої у будинку форми управління майном спільної сумісної власності;

- створення правових можливостей для відповідальних суб’єктів щодо провадження діяльності з ефективного використання енергії та питної води в житлових будинках та управління коштами, призначеними для підвищення ефективності використання ресурсів;

- створення дієвих механізмів стимулювання власників та співвласників житла з запровадження заходів з підвищення рівня ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів і води у житловому фонді;

- введення в дію на постійній основі системи залучення коштів власників житла та квартиронаймачів для фінансування заходів з підвищення рівня ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів і води, включно з запровадженням загальнодержавного механізму страхування залучених коштів від дії економічних та фінансових ризиків;

- створення та розвитку цілісної інноваційної інфраструктури, спрямованої на наближення показника енергоємності галузі до рівня розвинених країн світу;

- стимулювання розвитку інфраструктури консалтингових послуг у сфері енерго- та ресурсозбереження для підприємств житлово-комунального господарства та житлового фонду зокрема;

- забезпечення підвищення кваліфікації керівних кадрів галузі, а також підвищення якості підготовки фахівців у сфері енерго- та ресурсозбереження для підприємств житлово-комунального господарства;

- ефективне функціонування системи інформування населення щодо проблем та можливостей раціонального енергоспоживання.

Шляхи розв’язання проблеми

        Необхідно встановити шляхи для створення умов та заохочення діяльності з раціонального використання паливо-енергетичних ресурсів і води у житлово-комунальному господарстві, застосування економічних санкцій за марнотратне та неефективне їх використання та споживання, зокрема:

- створення умов для можливості здійснення суб’єктами господарювання прибуткової діяльності у сфері реалізації заходів з підвищення рівня ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів і води житловими будинками та підприємствами ЖКГ,

- виправлення недоліків у ціно- і тарифоутворенні на енергоресурси і, відповідно, усунення перехресного субсидування,

- розв’язання проблеми заборгованості за раніше спожиті, але своєчасно не сплачені енергоресурси,

- створення умов для економічного заохочення здійснення розрахунків за спожиті енергію та воду виключно за показами приладів обліку для всіх категорій споживачів,

- створення системи фінансування, спроможної забезпечити впровадження новітніх технологій, спрямованих на підвищення ефективного використання ПЕР, та альтернативних і відновлюваних джерел енергії, а також зменшення забруднення навколишнього природного середовища;

- створення галузевої системи енергоменеджменту, моніторингу і контролю показників енергоефективності та енергозбереження на всіх рівнях управління комунальними підприємствами, житловим фондом та об’єктами бюджетної сфери;

- функціонування системи безумовної економічної відповідальності власників або уповноважених ними структур (включно з органами місцевого самоврядування) та посадових осіб підприємств комунального господарства за здійснення діяльності з ефективного використання паливно-енергетичних та водних ресурсів;

- створення механізмів спрямованих на підвищення показників економічної привабливості та окупності інвестиції в підвищення енергетичної ефективності житлового фонду за рахунок залучення коштів іноземних грандів та за рахунок погашення державою із спеціального фонду 25% кредиту отриманого власниками житла на термореновацію будинку;

- забезпечення підвищення достовірності статистичної інформації;

- функціонування системи нормування питомих витрат енергетичних ресурсів, та енергетичної сертифікації будівель,

- функціонування галузевої системи енергетичного аудиту, популяризації енергоефективності серед широких верств населення та забезпечення відповідного рівня світогляду з цього питання.

- створення прозорої системи інформування споживачів про надані їм послуги і можливості отримання консультацій в будь який час у формі «Центру обслуговування споживачів» і особливо їх регіональне поширення, зокрема в проблемних зонах, таких як районні центри, села.

Актуальність даної роботи полягає в тому, що енергетичне підприємство, будучи природною монополією, єдиним, хто забезпечує область електроенергетикою, знаходиться в умовах постійної необхідності прийняття господарських ріщень з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Так, як основний фактор зовнішнього середовища, на який потрібно орієнтуватись, є споживачі, тому в першу чергу потрібно задовільнити усі їхні потреби та забезпечити інформацією та можливістю бути поінформованим та проконсультованим в будь який час. Отже, обґрунтування господарського ріщення, що стосується операційної діяльності, щодо створення Центру обслуговування споживачів (ЦОС) на сьогоднішній день є дуже актуальним і важливим.

Обєктом дослідження є ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» - одна з найуспішніших енергетичних компаній, яка завдяки вдалим і зваженим рішенням менеджменту, впровадженню сучасних технологій, використанню новітньої техніки за короткий час перетворилась зі збиткового на прибуткове, ефективне діюче підприємство.

Предметом досліджуваної роботи є господарсько-фінансова діяльність ПАТ «АЕС Рівнеобленерго».

Мета роботи: є виявлення резервів і розробка науково обгрунтованих теоретико-методичних і практичних напрямів підвищення економічної ефективності функціонування підприємства.

Завдання роботи:

- розкрити поняття ефективності діяльності підприємства;

- дослідити результати господарської діяльності підприємства;

- обґрунтувати критерії і показники ефективності роботи підприємства;

- кономічно обґрунтувати запропоноване господарське рішення щодо підвищення ефективності діяльності підприємства;

- обґрунтувати заходи щодо зниження господарського ризику.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні довгострокових перспективних напрямів розвитку підприємства з метою підвищення економічної ефективності їх виробничо-господарської діяльності.

Розділ 1. Теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо підвищення ефективності діяльності підприємства

1.1. Економічна сутність і загальна характеристика господарського ріщення

 Господарське рішення - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Господарські рішення характеризують такі ознаки:

• можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернативи, то немає і вибору, а отже, немає і рішення);

• наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);

• необхідність вольового акту особи, що приймає рішення (ОПР) стосовно його вибору, оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і мотивів.

Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах, які засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати компанії збитків чи навіть призвести до банкрутства. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи пер­соналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу. Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законодавчих актів України, міжнародних зобов’язань, статутних та інших документів власне підприємства). Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.

ГР має бути:

• оптимальним. Оптимальність ГР – це властивість ГР бути найкращим відповідно до критерію оптимальності;

• ефективним. Ефективне рішення – це рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів;

• результативним – рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів.

Вимоги до ГР:

1. своєчасність розробки, прийняття і реалізації

2. наявність механізму реалізації

3. оптимальність

4. гнучкість

5. можливість бути реалізованими, тобто ГР мають бути забезпечені необхідними ресурсами

6. наявність необхідної інформації для підлеглих

7. зрозумілість за формою і обґрунтованість

8. оригінальність і несподіваність для конкурентів

9. можливість верифікації і контролю.

Особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доцільність прийнятого господарського рішення, посідає його якість.

Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження.

Основні параметри якісного рішення:

• повнота розв’язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі);

• своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання);

• оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

Показники якості прийнятого господарського рішення:

• показник ентропії (кількісної невизначеності проблеми); якщо проблема формулюється тільки якісно, то цей показник наближається до нуля, якщо лише кількісно - він наближається до одиниці;

• ступінь ризику (ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього);

• імовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат і терміну;

• коефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на базі яких вона була розроблена).

Основні умови забезпечення якості господарського рішення:

• застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення тощо;

• вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарського рішення;

• забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якісною інформацією;

• структуризація проблеми та побудова дерева рішень;

• забезпечення багатоваріантності рішень;

• правова обґрунтованість рішення;

• розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;

• наявність механізму реалізації рішення.

Ефективність господарських рішень - це ресурсна результативність, здобута в результаті розробки, прийняття та реалізації рішень на підприємстві.

В основу оцінки ефективності прийнятих рішень покладено системний підхід як найбільш розроблений і апробований. Виходячи з цього, основними принципами оцінки ефективності ГР треба вважати:

• пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на даний період (цілі всіх структурних елементів прийняття рішення, цілі особи, яка приймає рішення, повинні бути погоджені та збігатися з основною метою організації);

• урахування невизначеності та надійність (урахування у прийнятті та реалізації рішень факторів невизначеності й випадковості);

• прогнозованість (прийняті рішення мають носити прогнозний характер можливих наслідків реалізації рішень - економічних, соціальних, екологічних тощо);

• єдність (усі елементи системи прийняття й реалізації рішень перебувають у взаємозв’язку та взаємозалежності, для досягнення загальної мети вони повинні сприяти один одному);

• взаємопов’язаність (усі елементи системи пов’язані не тільки між собою, але і з навколишнім середовищем);

• ієрархія (усі елементи системи розробки, прийняття й виконання ГР перебувають в ієрархічному взаємозв’язку підпорядкування й відповідальності);

• функціональність (спільне аналізування структури управління реалізацією рішень і функціями з пріоритетом функції над структурою).

Обґрунтування прийняття рішення – підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям і реально існуючим обмеженням.

В основу економічного обґрунтування ГР мають бути покладені принципи:

1. врахування фактору часу

2. врахування затрат і результатів за ЖЦТ

3. застосування в розрахунках системного підходу

4. застосування в розрахунках комплексного підходу

5. забезпечення багатоваріантності технічних та організаційних рішень

6. забезпечення спів ставності варіантів за вихідною інформацією

7. врахування факторів невизначеності і ризику.

Система операційних рішень включає ГР щодо:

• ресурсного забезпечення діяльності підприємства

• технічна база, організація і планування вир-ва

• результати і ефективність вир-ва

Алгоритм економічного обґрунтування операційних рішень:

• обґрунтування конкретного господарського операційного рішення

• розрахунок планового показника економічного результату від реалізації рішення

• розрахунок витрат на реалізацію обраного рішення

• обчислення показників ефективності операційного рішення.