6.Облік витрат діяльності підприємства

Значну роль у діяльності будь-якого підприємства відіграють витрати, які або зменшують активи або збільшують зобов’язання. Витрати можуть бути як виробничими, так і невиробничими. Кожного виробника цікавить питання, скільки товару виробляти і скільки продавати залежно від ціни і витрат на його виробництво. Для виробництва продукції підприємець повинен зробити певні витрати. До таких витрат належать елементи факторів виробництва, які використовуються у виробництві. Це витрати:

3. на оплату живої праці (заробітну плату);

4. на будівлі та обладнання (інвестиції);

5. оплату природних ресурсів (води, корисних копалин, що використовуються як сировина та матеріали) та палива;

6. оплату інших енергоносіїв.

Виробничі витрати - це фактичні витрати виробника (фірми) на придбання й використання всіх необхідних умов виробництва, які забезпечують осягнення кінцевого результату господарської діяльності.

Невиробничі витрати - непередбачені матеріальні, енергетичні, трудові, транспортні, фінансові, інтелектуальні та інші витрати і втрати, спричинені в основному дією суб'єктивних негативних факторів - безгосподарністю, бездіяльністю чи зумовлене негативною діяльністю. Це втрати від простоїв підприємств, неефективного використання основних фондів і оборотних засобів, простоїв механізмів і транспортних засобів, нераціонального використання робочої сили, енергоносіїв, невиконання договірних зобов'язань, від сплати штрафів, пені, неустойок. Всі вони негативно впливають на фінансово-господарські результати підприємств, фірм і є однією з причин високої собівартості продукції, праці, низької конкурентоспроможності та неприбутковості.

Виробнича собівартість продукції – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства, які пов’язані з виробництвом продукції.

До виробничої собівартості продукції включають:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• загально виробничі витрати.

Собівартість готової продукції може бути визначена за такими етапами:

1. визначення кількості готової продукції, яка була реалізована на протязі звітного періоду;

2. розрахунок витрат, які були здійснені для виробництва всієї готової продукції;

3. визначення собівартості одиниці продукції.

Виробнича собівартість одиниці продукції розраховується діленням загальної суми виробничих витрат протягом звітного періоду на загальну кількість виготовленої продукції.

Виробництва поділяють на основні та допоміжні. В деревообробній промисловості до основного виробництва відносяться цехи та відділення по виробництву ділового лісу та пиловиків тощо.

До допоміжних виробництв відносять виробництва, які обслуговують основні виробництва усіма видами енергії, інструментами, послугами по ремонту та інше.

В деревообробній промисловості витрати на виробництво лісопродукції при їх плануванні і калькулюванні групуються по таких статтях :

1. Сировина і матеріали

2. Зворотні відходи (вираховуються)

3. Покупні матеріали, комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій

4. Паливо і енергія на технологічні цілі

5. Основна заробітна плата

6. Додаткова заробітна плата

7. Відрахування на соціальні заходи

8. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання

9. Загальновиробничі (цехові) витрати

10. Втрати на лісогосподарські роботи і послуги, виконані за власні кошти

11. Інші виробничі витрати.

Елементи операційних витрат :

• Матеріальні витрати

• Витрати на оплату праці

• Відрахування на соціальні заходи

• Амортизація

• Інші операційні витрати

Планування виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) важливою складовою частиною розроблення економічно обґрунтованих бізнес планів.

Показники планової собівартості використовуються для визначення очікуваної економічної ефективності виробництва, обґрунтованості структур виробництва та для обґрунтування цін.

Планування виробничої собівартості продукції здійснюється шляхом складання планових калькуляцій собівартості продукції з урахуванням складу витрат, які передбачені П(С)БО 16 «Витрати».

Визначення витрат по кожній статті здійснюється на підставі техніко-економічних розрахунків.

Планова (нормативна) калькуляція являє собою розрахунок планової (нормативної) собівартості одиниці продукції, здійснений за статтями витрат. Планова (нормативна) калькуляція складається на рік, або квартал. При потребі встановлюється інша періодичність складання планової (нормативної) калькуляції на кожний вид продукції.

Планова (нормативна) калькуляція складається на всі види продукції. Що виготовляються у плановому році. Основною її складання є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планового періоду нормативів урахування економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.

Під час складання планової (нормативної) калькуляції визначається величина прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в плановому періоді.

При цьому більша частина витрат включається до собівартості одиниці продукції у вигляді прямих витрат.

За статтею «Сировина і матеріали» обліковують витрати на заготівлю, трелювання деревини та придбання матеріалів.