3.Облік запасів

Запаси - активи, які:

1. утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

2. перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

3. утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб, малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року (Додаток 31.1).

Придбані (отримані) запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів є їх собівартість, яка складається з таких фактичних затрат:

1. суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

2. суми ввізного мита;

3. суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

4. транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

Транспортно-заготівельні витрати, що виникають в процесі придбання запасів, відображаються на окремому субрахунку рахунку обліку запасів – 201.1, і щомісячно розподіляються між залишками невикористаних і використаних за місяць запасів.

Для визначення суми ТЗВ, яка підлягає списанню в кінці місяця, визначається середній відсоток ТЗВ (% ТЗВ) за наступною формулою:

де залишок ТЗВ на початок місяця;

надходження (дебетовий оборот) ТЗВ протягом місяця;

залишки запасів на початок місяця;

надходження (дебетовий оборот) запасів протягом місяця

5. інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

«Відомість аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками» призначена для аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, що відображаються на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Протягом місяця записи у відомості здійснюються в міру визнання зобов'язання за матеріальні цінності, нематеріальні активи, роботи і послуги та проведення розрахунків з постачальниками та підрядниками на підставі первинних облікових документів (товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, актів приймання матеріалів, робіт, послуг, прибуткових та видаткових касових ордерів, виписок банку тощо).

За кредитом рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо. Сальдо на кінець місяця наводиться за кожним постачальником та підрядником. Записи за кредитом рахунка 63, а саме суми, належні до сплати за отримані товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи чи послуги, наводяться на підставі представлених постачальниками і прийнятих до оплати рахунків.

Основними типовими документами з оприбуткування та видачі виробничих запасів, що використовуються на підприємстві, є накладні, податкові накладні, прибуткові ордери, акти про приймання матеріалів.

Виробничі запаси, що надходять на склад, перевіряються, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. У випадку надходження запасів із кількісними чи якісними відхиленнями від даних, вказаних у договорі та супроводжувальних документах, складається «Акт про приймання матеріалів». Для оприбуткування таких запасів за нака­зом керівника підприємства створюється спеціальна комісія, в яку входять представники постачальника, а у разі виникнення суперечливих питань, з метою з'ясування непорозумінь, залучаються відповідні спеціалісти-експерти (юри­сти, аудитори). Акт складається у двох примірниках і підписується членами ко­місії, після чого затверджується підписом керівника підприємства. Перший при­мірник акту передається в бухгалтерію, а другий в юридичний відділ для складання листа-претензії. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

Для обліку запасів за їх видами комірник веде реєстри матеріалів по прибутку і по видатку за відповідні періоди. В них проводять­ся записи за кожним фактом надходження та вибуття запасів. Підставою для запису в реєстрі є «Прибутковий ордер» і «Товарно-транспортна накладна» (форма 1-ТН) (Додаток 8) — по надходжен­ню, а по видатку — «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів». При оприбуткуванні матеріалів в реєстрі зазначається номер прибуткового ордеру, кількість і група (беруться загальні показники відповідного рахунку) та сума. Дані записуються, розкидаючи по відповідних рахунках. Відповідно складається реєстр по видатках.

Тільки після того, як запаси оприбутковані, допускається їх відпуск із скла­ду, який може здійснюватися тільки уповноваженими осо­бами. Список цих працівників складається і затверджується керівником підпри­ємства та головним бухгалтером. Підставою на відпуск лісоматеріалів із складу є «Накладна на відпуск лісоматеріалів» (Додаток 9), а підставою для видачі паливно-мастильних матеріалів є «Видаткова відомість» (Додаток 10). Номенклатурний номер вимоги складається з трьох частин: номеру рахунку, номеру субрахунку і номеру лімітної картки. У вимозі також зазначається ім’я відповідальної особи, вид операції, цех (відділ, об’єднання), кількість відпущених матеріальних цінностей та сума.

Для контролю за рухом та видачею запасних частин Держлісгосп використовує «Лімітні карточки» (Додаток 11).

Узагальнення інформації про наявність та рух виробничих запасів на рахунках бухгалтерського обліку здійснюється шляхом складання оборотно-сальдових відомостей по синтетичних та аналітичних рахунках оборотних активів. Рух матеріальних цінностей ведеться по складах, розбивається по відповідних рахунках і фіксується у електронній базі даних підприємства. У відомості зазначається назва матеріальних цінностей, їх номенклатурний номер, аналітичний рахунок, одиниця виміру, дата операції, номер складського ордеру, ціна в гривнях, прихід, витрати, а також вхідний і вихідний залишки.

Оцінка вибулих запасів на підприємстві проводиться за методом ФІФО. Використання даного методу ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, першими і вибувають. Отже, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбань. Перевагою застосування методу ФІФО є його простота, а також відображення в балансі суми запасів, яка приблизно збігається з їх ринковою вартістю. Недоліком цього методу є невиправдане завищення прибутку (при зростанні цін).

Тому застосування методу ФІФО в умовах зростання цін сприятиме зростанню податку на прибуток.

При цьому, списання запасів оформлюється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення), а також актом на списання, що складається відповідно створеною комісією.

До запасів також відносять малоцінні швидкозношувані предмети (МШП), що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, зокрема: інструменти, госпо­дарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать даному підприємству та знаходяться на його складах, Планом рахунків передбачений рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети».

Оприбуткування МШП здійснюється аналогічно іншим запасам за допомогою прибуткових ордерів, відпуск на виробництво – за вимогою. Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з рухом МШП на Сколівському Держлісгоспі наведені в таблиці 3.1