Сучасному етикету притаманні чотири основні принципи:

1) принцип гуманізму й людяності, який вимагає бути ввічливим, тактовним, ґречним, скромним;

2) принцип доцільності дій, який дає змогу людині поводитися розумно, просто, зручно для себе й оточуючих;

3) принцип краси поведінки, шляхетності;

4) принцип дотримання звичаїв і традицій тієї країни, в якій перебуває людина.

Отже, основна етична категорія «добро» має в мові численні засоби вираження, які підпорядковані визначальним ознакам культури мовлення – правильності, точності, доречності.

5. Культура усної мови – це традиції усного спілкування освічених кіл суспільства, багатого на варіанти порівняно з культурою писемного мовлення. Культура мовлення – категорія оцінна, але індивідуальні смаки, уподобання мають ґрунтуватися на суспільній мовній практиці. Основи культури мовлення закладаються у дошкільному та молодшому шкільному віці. Тут формується мовленнєвий етикет, засвоюються зразки мовленнєвої поведінки, відшліфовані у процесі культурного спілкування носіїв мови. Індивідуальна робота над культурою мовлення триває протягом усього свідомого життя мовця.

Виховання культури мовлення – це розвиток чуття мови у процесі пізнання найкращих художньо-естетичних зразків мови, засвоєння мовно-культурних традицій народу. В широкому розумінні культура мовлення передбачає високий рівень національно-мовної свідомості індивідів, їх дбайливе ставлення до рідного слова, усвідомлення його значення для розвитку інтелектуальної та емоційної культури нації.

Мова не тільки засіб спілкування, а й природний резервуар інформації про світ, насамперед про свій народ. Повіривши в те, що всі мови в нашому спільному домі «активно розвиваються», ми довго не помічали, що цей розвиток, започаткований першим радянським десятиріччям, у 30 – 70-ті роки був спершу загальномовний а потім повернувся у зворотному напрямку. Треба виправляти становище: повернути всім мовам їх природний престиж і справжню, а не декларовану рівноправність.

Сьогодні культура і мовлення виявилися об’єднаними в царині духовних цінностей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мовлення виявляються перші ознаки бездуховності…

Мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежності думок, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мовлення передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника.

Вважається, що мовленнєвий етикет є однією з найважливіших характеристик поведінки людини. Бо без знання прийнятих у суспільстві форм етикету, без вербальних форм вираження ввічливих стосунків між людьми, індивід не може ефективно, з користю для себе й оточуючих здійснювати процес спілкування. М.Г. Стельмахович з цього приводу зауважує: «Не треба забувати, що будь-який, навіть найменший відступ від мовленнєвого етикету псує настрій, вносить непорозуміння в людські стосунки, а інколи, навіть, калічить душу й ранить серце людини».

ІІ. Самостійна робота

Завдання 1

Пояснити зміст понять (і навести конкретні приклади на доказ своїх пояснень): побутовий мовленнєвий етикет, педагогічний етикет, службовий етикет. З’ясувати основні риси цих варіантів мовленнєвого етикету.

Завдання 2

Виявити, спостерігаючи за усним мовленням колег – студентів протягом семестру, слова – паразити, проаналізувати їх частотність і ситуаційну зумовленість, виробити поради щодо їх викорінення.

Завдання 3

Законспектувати статті Марії Білоус «Заговори, щоб я тебе побачив» та Юліана Редька «Як поводити себе у товаристві» (лише те, що пов’язано з мовним етикетом) з посібника «Антисуржик».

ІІІ. Блок самоконтролю

1. Що таке етикет? Розкажіть про історію виникнення етикету.

2. Назвіть формули й тональності мовленнєвого етикету.

3. Визначте основні підсистеми етикету

4. Які основні принципи притаманні сучасному етикету?

5. Як пов’язані традиції українського народу з правилами мовного етикету?