2. Текст (від латинського tехtит — тканина, зв’язок, побудова) — висловлювання, яке складається з кількох речень, має певну змістову і структурну завершеність.

Текст являє собою сукупність речень, що пов’язані і змістом, і мовними засобами. У кожному наступному реченні використана попередня інформація, що й становить змістовий зв’язок між його частинами (реченнями, абзацами). Мовні засоби тексту — узгодження форм часу і способу дієслів, займенники, синоніми, сполучники тощо.

Кожен текст, висвітлюючи якусь тему, містить певний обсяг фактів, певну інформацію. Текст і створюється заради передачі інформації. Більшість текстів утворюється з певної кількості пов’язаних між собою речень. Іноді текст може складатися з одного речення. Це прислів’я, коломийки, частівки, крилаті вирази. Наприклад: Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, тільки камінь має. (С. Воробкевич.) Влітку один тиждень рік годує. (Нар. творчість.) Заспіваймо коломийку, нащо так сидіти, коломийку у нас люблять і старі і діти. (Нар. творчість.) В одному реченні, звичайно, неможливий розгорнутий виклад якогось змісту. Для цього необхідно кілька (багато) пов’язаних між собою речень, тобто текст.

3. Те, про що говориться в тексті, називається темою. Вона найчастіше відображена у заголовку; Тема може членуватися на підтеми (мікротеми). Частиною тексту, в якій розкривається зміст підтеми (мікротеми), є абзац. На письмі абзац виділяється відступом вправо. Перші речення абзацу вимовляються з більшою силою голосу. Між абзацами паузи довші, ніж між реченнями в середині абзацу. Тема — ознака будь-якого тексту. Крім того, у кожному тексті є основна думка, те головне, заради чого твориться текст. Думка в тексті розвивається. Мовець відштовхується від «даного», того, про що вже було сказано, і додає «нове», розвиває думку.

Текст є засобом відтворення зв’язного мовлення.

Речення в тексті поєднуються за допомогою «даного». У «даному» використовуються повтори слів, займенники, синоніми. Саме вони і є засобами зв’язку речень у тексті.

«Нове» в реченні містить основне повідомлення і виділяється логічним наголосом. У спокійному монологічному мовленні «нове» звичайно знаходиться наприкінці речення.

«Дане» в тексті служить для зв’язку речень. У ньому повторюється якась частина попереднього речення («нове» або «дане»).

У тексті може бути послідовний («ланцюжком») і паралельний зв’язок. При послідовному зв’язку речень «даним» наступного речення стає «нове» попереднього. Паралельний зв’язок полягає в тому, що «дане» залишається одним і тим же.

Послідовний зв’язок речень використовується у всіх стилях мовлення. Він допомагає уникнути невиправданого повторення слів. Послідовний зв’язок з повторенням слів широко використовується в науковому і діловому мовленні, забезпечуючи точність мовлення. Наприклад: Правильно і чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених - лінгвістів, письменників або вчителів - мовників, це — не тільки ознака, а й обов’язок кожної культурної людини. Культурними в нас мусять бути всі, незалежно від того, працює людина розумова чи фізично. (В. Антоненко-Давидо-вич.)

Паралельна будова тексту надає мовленню урочистості, піднесеності. Якщо ж вміст тексту не відповідає урочистому тону, то паралельний зв’язок може спричинити монотонність тексту. Повтор слова при паралельному зв’язку є засобом підсилення, підкреслення чого-небудь. Узагальнююче речення в такому тексті виконує роль експресивного повтору. Наприклад: І справді — раптом почав падати прямий дощ. Він лив, і половина сонця заховалася за хмари, а половина визирала: а що робиться на землі, бо там весною завжди дуже весело, і сонцю хотілося все бачити. Всі краплини сяяли на сонці від його проміння і сліпили очі. Це був веселий сліпий дощик! (О. Іваненко.)

Засобом зв’язку між реченнями в тексті виступають займенники, прислівники, сполучники. Наприклад: Пролягають скиби благодатної ріллі через горби і виярки. Вони дихають силою життя, тепліють ласкою сонця. (А. М’ястківський.) Джмелі спросоння — буц — лобами, попадали, ревуть в траві! І задзвонили над джмелями дзвінки-дзвіночки лісові! (М. Вінграновський.)

Засобом зв’язку речень можуть виступати синоніми. Наприклад: Життєлюб! — часто говорять, коли йдеться про Рильського, і це справді так, про це найкраще свідчить сама його земна, життєлюбна поезія. Але для повноти, як то кажуть, образу слід би, характеризуючи нашого славного поета, частіше ще й додавати: — і працелюб. Великий працелюб. (О. Гончар.)

ІІ. Самостійна робота

Завдання 1

Прочитайте. Визначте тему і основну думку текстів. Доберіть заголовки.

1. Екологія — біологічна наука, яка вивчає взаємовідносини організмів із середовищем, організацію і функціонування надорганізменних систем: популяцій, біогеоценозів і біосфери. Вона тісно пов’язана з еволюційним вченням і рішенням актуальних завдань народного господарства, охорони здоров’я, охорони природи. Екологія — теоретична основа охорони природи і раціонального використання її ресурсів. ( 3 підручника)

2. Зустрілися два мисливці, та один до одного:

— Ну, що вполював?

— Та нічого, як бачиш.

— Я теж, як бачиш...

— Ну, то гайда на болото, хоч куличків постріляємо,

— А дорогу туди знаєш?

— А ми зараз розпитаємо... Агов, тітонько, як нам до болота втрапити?

— Ось підете цією стежкою до села, а там крамниця, а від неї...

— Годі, годі! Нам би тільки до крамниці добратися, а до болота втрапимо.

(Нар. творчість.)

Завдання 2

Запишіть назви творів у дві колонки: зліва – ті, що називають тему висловлювання, справа – ті, що називають тему і відображають основну думку.

1. Перший раз на рибній ловлі. – Невдала рибна ловля. 2. Захоплююча прогулянка. – Прогулянка морським берегом. 3. Показові спортивні танці на льоду. – Чудове свято молодості і краси. 4. Моя улюблена телепередача. – Телепередача «У світі тварин». 5. Свято Різдва Христового. – Урочисте всенародне свято Різдва. 6. Як Роман допоміг Іванові. – Справжній друг.

Завдання 3

Напишіть твір на тему «Пам’ятна (цікава, сумна, радісна) подія літа». Приступаючи до роботи, уточніть широку тему та мікротеми. Визначте основну думку вашого твору.

Завдання 4

Складіть два тексти на тему «У лісі (в степу)» з паралельним і послідовним зв’язком речень.

ІІІ. Блок самоконтролю

1. Що таке текст?

2. Що таке тема і мікротема тексту?

3. Як визначити основну думку тексту?

4. Яку роль відіграє заголовок у тексті?

5. Яка відмінність між темою і основною думкою тексту?

6. Які види зв’язку існують у тексті? Розкажіть про них.

САМОСТІЙНЕ ЗАНЯТТЯ №19

САМОСТІЙНЕ ЗАНЯТТЯ №20

САМОСТІЙНЕ ЗАНЯТТЯ №21

САМОСТІЙНЕ ЗАНЯТТЯ №22

САМОСТІЙНЕ ЗАНЯТТЯ №23

Тема. Склад і складоподіл.

Мета: вдосконалити техніку мовлення, почерпнути потрібну інформацію. Надати змогу студентам перевірити свої знання за допомогою вправ. Виробляти звичку контролювати своє мовлення, вимову, дикцію, інтонаційну виразність, правильність слововживання, логічність. Плекати естетичну довершеність, вишуканість мовленнєвого ряду.

Методи: контролю і самоконтролю, практичні.

Форми контролю: робота з картками на індивідуальному занятті.

Студенти повинні знати:

- що таке склад і типи складів;

- правила складоподілу.

Студенти повинні вміти:

- ділити слова на склади і для переносу;

- подавати слова фонетичною транскрипцією;

- правильно визначати кількість складів;

- застосовувати знання на практиці.

Література: №1, № 5, № 8, № 11, № 13, № 18, № 25, № 27, № 28, № 29, № 36, № 37

Хід самостійного заняття

І. Теоретичний блок

1. Поділ звуків згідно з принципом наростання звучності.

2. Поняття «склад». Склад як явище фонетичне, історичне.

3. Типии складів. Склади відкриті й закриті, прикриті та неприкриті, їх місце в українській мові.

4. Складоподіл у сполуках з одним, двома та більше приголосними.

5. Складоподіл і морфемна будова слова.

1. З голосними фонемами в усному мовленні пов’язаний поділ слова на склади, у писемному – допустимі переноси частин слова з рядка в рядок.

У слові стільки складів, скільки є голосних звуків.

2. Склад - найменша одиниця членування мовлення, що характеризується максимальною артикуляційною і акустичною єдністю звуків, які розташовуються в порядку зростання м’язової напруженості й акустичної інтенсивності, має єдину вершину звучності (вона представлена переважно голосним звуком). Розрізняють склади відкриті (закінчуються на голосний: лі-си) й закриті (закінчується на приголосний: під-пис), прикриті (які починаються на приголосний: сон) й неприкритий (які починаються на голосний: ось).

4. Складоподіл - доведений до автоматизму в усному мовленні поділ слів на склади, відповідно до закону сонорності. Одним із виявів цього закону є наростання звучності, що особливо виразно простежується у внутрішніх складах. Звучність умовно можна позначити цифрами:

5 – звучність голосних,

4 – звучність нескладових приголосних,

3 – звучність сонорних - [р], [р'], [л], [л'], [м], [н], [н'], [в], [й]),

2 – звучність дзвінких: [з], [з'], [д], [д'], [ж], [дж], [дз], [г], [ґ],

1 – ступінь сонорності глухих [т], [п], [с], [с'], [ш], [ч], [к], [ф], [х], [ц], [ц'].

Наприклад:

пі-шла, клад-ка, ті-сто, ві-тру, по-ї-зди

15-135, 1352-15, 15-115, 35-134, 15-35-225.

5. Основні правила складоподілу в усному мовленні.

1. Один приголосний, що стоїть між голосними, завжди належить до наступного складу: пе-ре-мо-га, зо-ло-то.

2. Два шумні приголосні (обидва дзвінкі або обидва глухі) належать звичайно до наступного складу: не-спо-кій, ді-жда-ти-ся.

3. Два шумні приголосні, якщо перший з них дзвінкий, а другий глухий, належать до різних складів: каз-ка, риб-ка, греб-ти.

4. Три приголосні, якщо два перші з них шумні (обидва дзвінкі або обидва глухі), а третій сонорний, належать до наступного складу: се-стра, за-здро-щі.

5. Якщо між голосними є два або більше приголосних, то сонорні звуки, що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них – до наступного: май-стру-ва-ти, мор-ква.

6. Якщо другим приголосним є сонорний, то разом з попереднім він належить до наступного складу: ко-бра, по-смі-шка.

7. Два сусідні сонорні приголосні належать до різних складів: зер-но, cиp-ник, гор-ло.

8. Подовжені приголосні при складоподілі можуть розриватися: ніч-чю, зіл-ля.

ІІ. Самостійна робота

Завдання 1

Поясніть, за якими законами подані слова поділені на склади Над кожним звуком цифрою позначте ступінь його соборності: голосний – 5, нескладовий приголосний – 4, сонорний – 3, дзвінкий – 2, глухий – 1.

За-здрість, гон-чар-ство, фан-та-сти-чний, ше-фство, шеф-ство, е-ле-ктри-чний, ро-згу-бле-ний, со-сно-вий, ко-паль-ня, на-зу-стріч, ну-дьга, стов-пчик, по-двір-я, по-гу-ляв-ши, no-стріл, О-ле-ксандр, Пе-ре-мишль, Дніпр.

354 15 2354

Зразок: мов-ча-зний

Завдання 2

Подані речення запишіть фонетичною транскрипцією і в кожному з них визначте кількість відкритих та закритих складів. Зробіть відповідний висновок.

1. Бо ти на землі людина, і хочеш того чи ні - усмішка твоя - єдина, мука твоя - єдина, очі твої - одні (В.Симоненко). 2. Сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди: цілуй, цілуй, цілуй її - знов молодість не буде (О.Олесь). 3. Чого тільки не насадить наша невгамовна мати (О.Довженко). 4. На квітці метелик мов свічечка (П. Тичина). 5. Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л.Костенко). 6. Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю. Я гладив золоте колосся (Д.Павличко). 7. Адже давно відомо вже, що сила страждання вимірюється не так гнітом зовнішніх обставин, як глибиною потрясіння (О.Довженко).

Завдання 3

Запишіть слова у дві колонки. У першій поділіть їх на склади, у другій – на морфеми (за будовою).

Зразок: Склади Морфеми

Вив-ча-ти ви-вч-а-ти

Молотьба, навчений, зірваний, мудрість, відкликаний, зокрема, братів, печений, високо, затишно, носити, країна, молочний, вищий, ходжу.

ІІІ. Блок самоконтролю

1. Що таке склад?

2. Які ви знаєте типи складів в українській мові?

3. Що таке складоподіл?

4. Назвіть основні правила складоподілу в усному мовленні.

САМОСТІЙНЕ ЗАНЯТТЯ №24

: №1, № 2, № 6, № 11, № 15, № 18, № 20, № 22, № 27, № 28, № 32, № 34