Тема: ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНІ та ЕКОНОМІКО-СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
Кількість годин
на самопідготовку – 3
год.
Форма контролю:
перевірка
конспекту
Алгоритм виконання самостійної роботи:
Ознайомитися з опорним конспектом (додається).
Виписати основні поняття (екологічна економіка,
екологічне страхування, класифікація соціальних проблем).
Відповісти на питання для самоконтролю.
Додатково: Ознайомлення з джерелами інформації (Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч.посіб. – К.: МАУП, 2002. - 200с., Інтернет-ресурси).
Опорний конспект економіко-екологічні проблеми
Особливістю сучасного етапу господарського розвитку є формування концепції про тісний взаємозв’язок між економічним та екологічним добробутом.
Екологічна економіка – молода наукова дисципліна, що відкриває нові напрями досліджень для прийняття науково обґрунтованих рішень із фінансування, планування, законодавчо-нормативного забезпечення керування соціально-економічними процесами в цілому і в галузі природокористування зокрема.
Проблеми, які досліджує екологічна економіка можна об’єднати у дві великі групи:
ефективне використання економікою природних ресурсів;
пошук та обґрунтування методів запобігання та ліквідації збитків від забруднення навколишнього середовища.
Екологічна економіка повинна розвивати такі основні напрямки: забезпечення умов для існування живих систем та стійкого розвитку; оцінка національних; оновлення інструментів природоохоронного менеджменту.
Елементи економічного механізму природокористування:
плата за користування природними ресурсами;
система економічного стимулювання природоохоронної діяльності;
плата за забруднення навколишнього середовища;
створення ринку природних ресурсів;
вдосконалення ціноутворення з урахуванням екологічного фактору;
екологічні фонди; екологічні програми;
продаж прав на забруднення; - система “застава – повернення”;
екологічне страхування.
На основі економічних оцінок вводиться платність природокористування. Серед платежів за природні ресурси можна виділити плату: за право користуватися природними ресурсами; за відновлення та охорону природних ресурсів. Суттєвого значення в системі платного природокористування набули різноманітні штрафні санкції за нераціональне використання природних ресурсів та забруднення довкілля. До системи економічного стимулювання можна віднести оподаткування, субсидування, пільгове кредитування природоохоронної діяльності, прискорену амортизацію фондів. В деяких випадках податки взагалі можуть не вимагатися. Наприклад, від податків звільнюються екологічні фонди. Таку політику доцільно проводити і щодо прибутків, отриманих від утилізації вторинних ресурсів та відходів, для внесків організацій, а також грантів на охорону природи.
Джерела формування екологічних фондів: в основному платежі підприємств за викиди ⁄ скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, штрафні платежі, кошти за відшкодування заподіяних збитків, добровільні внески.
Для реалізації важливих екологічних завдань велике значення має формуванння екопрограм – комплексних заходів. Найбільш старим та надійним економічним інструментом в охороні довкілля є заставна система. Повернення порожніх пляшок, використаних елементів живлення, пластикових контейнерів. Незважаючи на простоту даний механізм суттєво знижує надходження забруднень до навколишнього середовища (у тому числі і токсичних), зберігає значні кошти і ресурси завдяки утилізації
Можливим економічним механізмом запобігання або пом’якшення наслідків екологічних катастроф є екологічне страхування – страхування відповідальності підприємства-джерела підвищеного ризику за завдання шкоди через аварію, технічний збій або стихійне лихо.
Екологічна складова сьогодні визначає рівень добробуту людини, стан його здоров’я, які є змістом якості життя, що в свою чергу є змістом якості трудового капіталу, що визначає в останні півсторіччя темпи і характер економічного розвитку. Найважливішою умовою ефективного розвитку суспільного виробництва, є раціональна взаємодія людини і навколишнього природного середовища, урахування екологічних наслідків науково-технічного прогресу. Серед загальних актуальних завдань вітчизняної екологічної політики:
1) формування інституціональної основи еколого-економічного розвитку;
2) упровадження систем екологічного менеджменту на підприємствах, а також періодичне проведення їх еко-аудиту;
3) еко-технологічна модернізація вітчизняного виробництва, в першу чергу енергомістких секторів економіки;
4) розвиток науково-інформаційної інфраструктури (проведення тематичних науково-дослідних робіт; сприяння трансферу еко-зберігаючих технологій та еко-інновацій; здійснення інформаційного моніторингу процесів розвитку);
5) формування механізмів економічного стимулювання при впровадженні еколого- та енергозберігаючих технологій і проектів вітчизняними підприємствами.