4. Оптимум споживача у забезпеченні раціонального споживчого вибору.
Криві байдужості та бюджетна лінія використовуються для графічної інтерпретації ситуації споживчої рівноваги. Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність за даних бюджетних обмежень. Така рівновага передбачає, що щойно споживач отримає певний набір товарів, у нього зникає стимул змінювати його на інший. Для пояснення цього феномену необхідно на графік, де зображено карту кривих байдужості нанести бюджетну лінію так, щоб отримати точку дотику (в нашому випадку т. Е). Точка дотику кривої байдужості U2 і лінії бюджетного обмеження відповідає стану споживчої рівноваги (рис. 3.7.).
Рис. 3.7. Оптимізація вибору
Але, як видно з рисунка, лінія бюджетних обмежень перетинає криву байдужості, що відповідає корисності U1 в точках А і С. Це означає, що дохід споживача, за умови максимального його використання, дає змогу придбати як перший, так і другий набір. Тому споживач в точках А і С отримує максимальну корисність, яка йому доступна за існуючих бюджетних обмежень. Адже будь-яка точка, що лежить на відрізку АС, є доступною споживачеві і матиме корисність більшу, ніж U1, оскільки більш віддалена від початку координат. Набори А і С забезпечують споживачеві самий низький із можливих рівень корисності.
Максимальна корисність, яка доступна за даного бюджету, досягається тоді, коли споживається комбінація товарів, що відповідає точці, в якій бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості. Тому, рухаючись вздовж бюджетної лінії від набору С до Е, споживач переходить до вищої кривої байдужості і, відповідно, збільшує корисність. Саме тому точка Е є точкою максимального задоволення споживача від придбання двох благ Х та У при обмеженому бюджеті.
Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетного обмеження до кривої байдужості U2, то це означає, що у точці Е нахил цих двох ліній збігається (нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). В цій точці нахил бюджетної лінії (Рx/Рy) дорівнює нахилу кривої байдужості (dу/dх). Рівновазі споживача можна дати математичне тлумачення:
МUx / МUy = Рx / Рy,
Споживач, який максимізує корисність, купуватиме два види товару в такому обсязі, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні.
Звідси випливає правило максимізації корисності: корисність максимізується вибором такого кошика в межах бюджетного обмеження, для якого відношення граничних корисностей останніх одиниць кожного виду благ до їхніх цін однакове для всіх благ. Це співвідношення має назву принципу рівної корисності або еквімаржинального принципу. Еквімаржинальний принцип виражає відношення граничних корисностей останніх одиниць кожного виду благ до цін однаковим для всіх благ:
МUx / Рx = МUy/ Рy = … = МUп / Рп
З цієї формули також випливає, що ціна обернено пропорційно впливає на обсяг попиту на певний товар. Дійсно, із збільшенням ціни на товар А зменшується перше відношення рівності. Щоб відновити втрачену рівність та максимізувати загальну корисність, споживачеві необхідно зменшувати споживання товару А. Отже, із збільшенням ціни на певний товар зменшується попит на нього.
Функція корисності максимізується в тому випадку, коли гранична норма заміщення, яка виражає нахил кривої байдужості, дорівнює відносній ціні благ, що виражає нахил лінії бюджетного обмеження. Або в аналітичному вигляді:
МRSxy = Рx / Рy = МUx / МUy.
Це і є рівняння теорії споживчого вибору. Це рівняння також називають законом рівних граничних корисностей у розрахунку на грошову одиницю.
Рівновагу споживача можна обґрунтувати алгебраїчно. Лише в точці Е, де бюджетна лінія і крива байдужості дотичні, їх нахил однаковий. Як відомо, нахил кривої байдужості відображає гранична норма заміщення, а нахил бюджетної лінії – співвідношення цін. Ця рівність є рівнянням рівноваги споживача, аналогічно до одержаного за кардиналістською концепцією. Рівняння рівноваги відображає не тільки умови оптимізації споживчого вибору, але й умови оптимізації в ринковій економіці в цілому: оптимізація досягається тоді, коли гранична вигода дорівнює граничним витратам.
Рівновага споживача, яка відображена на рисунку 3.7., називається внутрішньою, оскільки точка оптимуму (Е) лежить “всередині” графічного двохмірного простору товарів. Але існують випадки, коли бюджетна лінія та крива байдужості мають різний нахил по всій протяжності і точка дотику взагалі відсутня. Тоді оптимальне рішення визначається положенням найбільш близьким до дотику і називається кутовим. Воно визначається перетином бюджетної прямої однієї із осей координат і кривої байдужості (рис. 3.8).
0
Рис. 3.8. Кутова рівновага споживача
На рисунку 3.8. а) оптимум споживача досягається у точці В, оскільки у цьому варіанті МRSxy ≤ Рx/Рy. Цілком протилежна ситуація відображена на рисунку 3.8. б), оскільки тут МRSxy ≥ Рx/Ру, а, це означає, що оптимальне рішення знаходиться у точці С. Таким чином, кутове рішення в ординалістській теорії корисності визначає купівлю лише одного виду товару. В реальній ринковій ситуації (багатопродуктова модель) кутове рішення скоріш за все є правилом, а не винятком, оскільки ніхто із споживачів не купує усі види товарів, які пропонуються на ринку.
Отже, при заданому бюджеті і ціни на товар, споживач обере таку позицію (таку точку), яка знаходиться на найвіддаленішій від початку координат бюджетній лінії і, відповідно, найкориснішій, з врахуванням бюджетного обмеження, кривій байдужості. Це і буде інтерпретувати питання оптимуму споживача у забезпеченні раціонального споживчого вибору.
Проведений аналіз ординалістської версії теорії поведінки споживача дає змогу зробити такі висновки:
попит споживачів на продукцію може бути використаний для ефективного розміщення товарів на ринках;
споживчий вибір здійснюється на основі уподобань індивіда, які є системою цінностей людини стосовно тих благ, що задовольняють його життєві потреби;
кожен окремий споживач має індивідуальні смаки та уподобання, на основі яких робить свій вибір так, щоб отримати максимальну корисність від споживання того чи іншого блага відповідно до цін на продукцію та наявного грошового доходу;
споживач здатен ранжувати свої потреби, згідно чого існують такі аксіоми ординалістської теорії, як: аксіома повноти, ненасичуваності, транзитивності, незалежності;
переваги споживача можуть бути описані за допомогою кривих індиферентності, які відображають еквівалентні набори товарів на кожній з цих кривих з погляду споживача;
споживчі смаки описуються картою кривих байдужості, котра відображає порядкове ранжування усіх наборів благ для споживача;
бюджетне обмеження показує можливості споживача у придбанні того чи іншого товару за свій дохід та за відповідних цін на ці товари;
співвідношення цін двох товарів – це абсолютна величина кута нахилу бюджетного обмеження, що відображає можливу ціну одного товару через інший;
рівновага споживача визначається точкою дотику бюджетного обмеження і найвіддаленішої кривої байдужості, і відповідає стану тієї рівноваги, коли споживач не має бажання змінювати свій вибір.