Міністерство охорони здоров’я україни

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І.ПИРОГОВА

„Затверджено”

на методичній нараді

кафедри педіатрії №2

Завідувач кафедри

д.мед.н., доц.Дудник В.М.

„____” ___________2011р.

Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття

Навчальна дисципліна	Педіатрія
Модуль	№1
Змістовий модуль №7	Диференційна діагностика найбільш поширених захворювань дітей неонатального віку. Невідкладна допомога при основних невідкладних станах.
Тема заняття 31	Диференційна діагностика пологових уражень нервової системи у новонароджених дітей.
Курс	6
Факультет	Медичний

Вінниця 2011

1. Актуальність теми.

Причиною ушкодження мозку новонародженого лежить сукупність декількох факторів (хронічна гіпоксія, травма, інфекція, інтоксикація). Важко виділити головну причину, оскільки чинники хронічної гіпоксії сприяють пологовій травмі. Однак за допомогою нейросонографії, магнітно-ядерного резонансу, та комп’ютерної томографії можно встановити характер та топіку ураження. Аналіз причин первинної інвалідності, пов’язаних с захворюваннями на церебральний параліч засвідчує недостатню діагностику органічних змін в неврологічному статусі у новонароджених в пологових будинках. Це призводить до запізнілого призначення адекватного відновного лікування, що призупиняє можливість попередження у 70-80% дітей з перинатальною патологією нервової системи формування грубого неврологічного дефекта.

До сьогодні гіпоксичні ушкодження ЦНС у новонароджених і їхні наслідки залишаються провідною патологією в дитячій не­врології, неонатології, педіатрії. Водночас недостатність знань фахівців з основних клініко-диференціальних критеріїв щодо наслідків гіпоксичних ушкоджень ЦНС та дезадаптаційного син­дрому тощо призвело до необгрунтованого зростання чинника гіпоксії в структурі психоневрологічної патології у дітей. Необ­грунтовано призначається велика кількість медикаментів, небай­дужа для дитини, яка народилась в умовах зростаючого згубного впливу екосередовища. Особливо це стосується недоношених, у яких ризик розвитку органічної патології головного мозку значно вищий, ніж у доношених. За даними ряду авторів, 2/3 причин, що викликають розлади мозкового кровообігу у недоношених, діють постнатально, вони прогнозовані, і у лікарів є можливість попередити тяжкі ушкодження головного мозку.

2. Конкретні цілі:

1. На підставі перинатального анамнезу і даних об’єктивного обстеження визначити причини уражень центральної нервової системи.

2.2. На підставі об’ктивного обстеження визначити клінічні варіанти перинатального пошкодження ЦНС.

2.3 Інтерпретивути дані лабораторно-інструментального обстеження.

2.4 Визначити тактику ведення новонародженого в залежності від періоду і клінічного синдрому уражень центральної нервової системи.

5. На підставі перинатального анамнезу і даних клінічного обстеження визначити генез перинатальних пошкоджень ЦНС.

6. Планувати обстеження новонародженого з визначенням показань до застосування того чи іншого параклінічного дослідження.

7. Проводити диференціальну діагностику уражень ЦНС у новонароджених.

2.8 Ставити попередній клінічний діагноз.

2.9. Призначити лікування новонароджених з ураженням ЦНС в залежності від періоду хвороби і клінічних синдромів.

2.10. Демонструвати вміння ведення медичної документації в умовах стаціонару чи амбулаторії.

2.11 Демонструвати володіння морально деонтологічними принципами медичного фахівця та фахової субординації.

2.12. Оптимізувати методику ведення новонароджених за інформативною згодою.

2.13. Оцінити неврологічний статус здорового новонародженого.