3. Страхування вантажів

Страхування вантажів (cargo insurance) – один із найпо­ширеніших видів страхових операцій, що передбачає страхування вартості вантажів на всіх видах транспорту, без урахування стра­хового захисту самого транспортного засобу.

Об'єктом страхування вантажів є вантаж, перевезення яко­го обумовлюється економічними взаємовідносинами сторін.

Страховиком в Україні може бути лише страхова компанія, що отримала ліцензію Укрстрахнагляду і має право здійснювати цей вид страхування згідно з її установчими доку­ментами. Цей вид страхування найбільш актуальний для підприємців, які мають іноземних партнерів в інших країнах, оскільки вантажі, які пересікають кордон України, страхуються в обов'язковому порядку.

Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною страховою компанією. Переважно різниця між правилами різних страхових компаній полягає у визначенні обсягу відповідальності.

Страхувальниками вантажів можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, ван­тажовідправники чи отримувача вантажів. Не виключається укладання до­говору страхування перевізником вантажів. На практиці вантаж страхує та сторона, яка найбільше зацікавлена в його збереженні. Як правило, це сто­рона, на яку за договором лягає ризик втрати чи пошкодження вантажу.

При внутрішніх перевезеннях – це продавець-вантажовідправник. У міжнародних перевезеннях у більшості випадків обов'язок страху­вання лежить на покупці-вантажоотримувачі.

Як для винятків непорозумінь, що виникають внаслідок різного трактування в різних країнах одних і тих самих понять, Міжнародна торгова пала­та в Парижі ще у 1936 році розробила Міжнародні правила тлумачення тор­гових термінів (ІНКОТЕРМС – скорочене від англ. „International Commercial Terms"). Вони являють собою зведення умов укладан­ня контрактів між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах, розподіляють зобов’язання між продавцями й покупцями, в тому числі визначають сторону, на яку покладається обов'язок страхування вантажу. Зазвичай їх називають "базові умови поставки ". Розроблені Міжнародною торговельною пала­тою, правила ІНКОТЕРМС не є обов'язковими для їх виконання й дотримання, а мають рекомендований характер. Проте Україна своїм внутрішнім законодавством установила обов’язкове вико­ристання Правил ІНКОТЕРМС національними суб'єктами в їх зо­внішньоекономічних угодах.

Практикою доведено, що серед умов торговельних угод найширшого застосування набули чотири основні базисні умови страхування: CIF, CAF, FOB, FAS.

СІF (Cost, Insurance and Freight – вартість, страхування, фрахт) означає, що продавець зобов’язаний оплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, однак ризик втрати чи пошкодження товару, що виникає після переходу товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Продавець повинен забезпечити морське страхування від ризику загибелі або пошкодження товару під час перевезення.

CAF (Cost and Freight – вартість, фрахт) передбачає, що продавець має власним коштом укласти договір транспортного перевезення вантажу до місця призначення, вказаного у контракті, та забезпечити доставку вантажу на борт судна. Обов’язок страхування вантажу лежить на покупцеві.

FOB (Free On Board – «вільно на борту»). За даною угодою продавець зобов’язується провести завантаження вантажу на борт судна (транспортного засобу), що попередньо був зафрахтований покупцем. Продавець виконав своє зобов’язання, коли товар пере­йшов через поручні судна в названому порту відванта­ження. 3 цього моменту всі витрати й ризики втрати або пошкодження товару повинен нести покупець, тобто страхування вантажу належить покупцеві.

FAS (Free Alongside Ship – «вільно вздовж борту») передбачає, що продавець має організувати доставку вантажу до пункту навантаження і вважається та­ким, що виконав свої зобо­в'язання з поставки, коли товар розміщений уздовж борту судна на причалі. 3 цього моменту покупець несе всі витрати й ризики втрати або пошкодження товару.

При перевезенні вантажів наземними видами транспорту також застосовуються умови за угодою «Поставка до кордону». За її умовами обов’язки продавця вважаються виконаними в момент прибуття вантажу на митний кордон країни, зазначеної в договорі купівлі-продажу.

Сьогодні страхуються майже всі експортно-імпортні вантажі, а у випадку укладання договору купівлі-продажу, страхування товару є необхідною умовою самого договору.

Умови страхування вантажів визначаються правилами стра­хування, що розробляються індивідуально кожною страховою компанією. Переважно різниця між правилами різних страхових компаній полягає у визначенні обсягу відповідальності.

Договори страхування вантажів можна класифікувати за різними ознаками:

• за видами транспорту (договори залізничних, морських, внутрішньо водних, автомобільних і повітряних переве­зень);

• за територією (внутрішньодержавні та міжнародні переве­зення);

• за кількістю перевізників, що беруть у цьому участь (місцеві перевезення, перевезення в прямому сполученні, прямі змішані перевезення тощо).

Класифікувати види транспорту з огляду на безпеку вантажу досить складно. Необхідно промоделювати весь ланцюг транс­портної операції і тільки тоді можна визначити ті ланки, що є найбільш ризикованими чи небезпечними для вантажу.

Ризики перевезення, як правило, досить докладно описано в правилах (умовах) страхування будь-якої страхової компанії, що страхує вантажі.

Ось найважливіші з них:

1. «З відповідальністю за всі ризики» (загальна аварія). За договором страхування, що укладений за цією умовою, відшкодову­ються:

а) збитки від пошкодження або повної загибелі всього або частини вантажу або багажу, що сталися з будь-якої причини, крім загальних винятків;

б) видатки та внески по загальній аварії, вчинені для запобігання збитків зі будь-якої причини, крім загальних винятків;

в) усі необхідні та доцільно вчинені видатки з рятування вантажу, а також із зменшення збитку та установлення його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування, крім зага­льних винятків.

2. «Зі відповідальністю за приватну аварію». За договором страхування, що укладений за цією умовою, відшкодовуються, крім загальних винятків:

а) збитки від повної загибелі або пошкодження всього або ча­стини вантажу, завдані пожежею, блискавкою, бурею, вихором та іншими стихійними лихами, загибеллю або зіткненням поїздів, суден, літаків та інших засобів перевезення між собою або ударом їх об нерухомі або плавучі предмети, посадкою судна на мілину, провалом або обвалом мостів, намокання водою через борт, а та­кож унаслідок заходів, прийнятих для рятування вантажу або для гасіння пожежі;

б) збитки внаслідок зникнення транспортних засобів безвісти;

в) збитки від повної загибелі всього або пошкодження всього чи частини вантажу внаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладанні, вивантаженні й прийманні судном палива;

г) збитки від повної загибелі або пошкодження всього або ча­стини вантажу внаслідок викидання на берег, затоплення або перевертання судна, перевертання або сходження з рейок наземного засобу транспортування, розвантаження вантажу в порту під час лиха, пожежі або вибуху на судні, літаку чи іншому засобі перевезення;

д) видатки та внески по загальній аварії, понесені для запобі­гання збитків за будь-якої причини, крім загальних винятків;

е) збитки від загибелі або пошкодження вантажу внаслідок викидання за борт при небезпеці аварії або змиву за борт, надхо­дження води моря, озера або річки всередину судна, корабля, засобу транспортування, контейнера або місця зберігання, повної втрати будь-якої упаковки, що впала за борт або була впущена під час навантаження чи розвантаження судна, якщо вони не віднесе­ні на рахунок загальної аварії;

є) усі необхідні й доцільно здійснені витрати щодо рятування й збереження вантажу, а також запобігання подальшому його по­шкодженню.

3. «Без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастроф». За договором страхування, укладеним за цією умовою, відшкодовуються, крім загальних винятків:

а) збитки від повної загибелі всього або частини вантажу внаслі­док вогню, блискавки, бурі, вихору та інших стихійних лих, катаст­рофи чи зіткнення суден, літаків та інших транспортних засобів між собою або удару їх у непорушні чи плаваючі предмети, посадки судна на мілину, провалу мостів, вибуху, пожежі, пошкодження судна льо­дом, відмокання внаслідок дії забортної води, а також унаслідок дій, прийнятих для рятування або гасіння пожежі;

б) збитки внаслідок пропажі судна або літака безвісти;

в) збитки від повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладці, виванта­женні вантажу та прийманні судном палива;

г) збитки від пошкодження вантажу внаслідок катастрофи або зіткнення судів, літаків та інших транспортних засобів між собою або з будь-яким непорушним чи плаваючим предметом (включаючи кригу), посадки судна на мілину, пожежі або вибуху на судні, літаку чи іншому транспортному засобі;

д) видатки та внески по загальній аварії, понесені для запобігання збитків за будь-якої причини, крім загальних винятків;

е) збитки від загибелі вантажу внаслідок викидання за борт при небезпеці аварії або змиву за борт; проникнення морської, рі­чкової або озерної води на судно, контейнер, човен або підйомник; повної втрати будь-якої упаковки, що впала за борт або була впу­щена під час навантаження або розвантаження судна, якщо вони не віднесені на рахунок загальної аварії;

є) усі необхідні та доцільно вчинені видатки по рятуванню вантажу, а також по зменшенню збитку та установленню його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування.

За угодою сторін вантаж може бути застра­хований за іншими умовами.

Винятки. Не відшкодовуються збитки, причиною яких були:

• будь-які військові, піратські дії, конфіскація чи знищення на вимогу вла­ди (ці ризики можуть бути застраховані за додаткову плату);

• застосування атомної енергії або радіоактивних матеріалів;

• намір або груба необережність страхувальника, відправника, отримувача, а також їх представника;

• порушення установлених правил перевезення, пересилання і зберігання вантажів, невідповідності пакування;

• перевезення вибухонебезпечних матеріалів, що завантаженні без дозволу страховика;

• пошкодження товарів гризунами, комахами, хробаками;

• несприятлива дія температури, вологості, повітря в трюмі; злипання, усихання або інші природні властивості вантажу;

• сповільнення в доставці вантажу і падіння цін тощо.

Страхувальник, який страхує багаж, пише заяву, де описує упакування вантажу, вказує його найменування, кількість і масу, а також номери супроводжуючих документів (накладних), пункт відправлення, пункт призначення, дату початку перевезення, перевізника, вид транспорту, страхову суму. Страхувальни­кові також слід обрати потрібний йому набір ризиків. При цьому необ­хідно враховувати, що при перевезенні вантажів у країнах – чле­нах СНД одним із основних є ризик пограбування, крадіжки, шах­райства з вантажами. Тому в договорі страхування або в правилах (умовах) страхування ці ризики мають бути викладені досить чітко і зрозуміло.

Страховий поліс видається страховиком лише від свого імені й набирає чинності з моменту сплати страхувальником страхової премії.

Страхова сума може складати повну або часткову вартість вантажу, включаючи митні збори, комісійні та інші витрати, зазначені в рахунку-фактурі та інших документах. Визначається вона на основі міжнародних контрактів або договорів, якщо йдеться про перевезення всередині країни, які підтверджують вартість багажу.

Розміри тарифних ставок установлюються у відсотках від страхової суми. Він визначається у кожному конкретному випадку залежно від:

• виду вантажу (точна назва, тип пакування, число місць і маса);

• виду транспортного засобу (наприклад, при морському пе­ревезенні назва судна, рік побудови, тоннаж);

• способу відправлення вантажу (в трюмі, на палубі, нава­лом, наливом, насипом, у контейнерах);

• маршруту (пункт відправлення, перевантаження, призна­чення транспортного засобу);

• вартості вантажу;

• типу обсягу страхової відповідальності (умов страхування).

Середньо ринковий тариф зі страхування вантажів становить 0,5 – 1,5% (декількома різними видами транспорту 2,0 – 3%) від страхової суми. Страхова компанія може зробити надбавку до тарифу, якщо має місце невиправданий ризик, наприклад, перевезення золота без охорони. На основі страхового тарифу визначається розмір страхової премії.

Термін страхування. Договір страхування вантажів може бути укладений:

• на окремий рейс, тобто вантаж страхується від одного пункту до іншого;

• на визначе­ний період часу (квартал, півріччя, рік);

• на невизначений термін, якщо страхувальник здійснює транспортування вантажів протягом тривалого часу.

Договір, укладений на невизначений термін, вважається продовженим на наступний рік, якщо до закінчення поточного року, внесено не менш як 50% суми страхових платежів, обчислених на наступний рік на підставі бухгалтерських даних про вартість вантажів.

Широке застосування в зовнішньо - та внутрішньо-економічних зв'язках набула особлива форма – генеральний поліс.

За угодою зі страхувальником, страховик зобов'язується протягом визначеного терміну (як правило, рік) страхувати всі вантажі, отримує чи відправляє страхувальник. Зручність полягає в тому, що за багаторазових поставок відпадає потреба оформля­ти поліс страхування за кожною окремою партією вантажу.

Стра­ховик несе відповідальність за всі вантажі, що підпадають під страхування, в разі якщо страхувальник заповнив заяву на стра­хування вантажу і страхові премії перераховано вчасно. Крім терміну дії, в генеральному полісі зазначається обсяг і межа відповідальності страховика, інші спеціальні умови.

Зокрема, за генеральним полісом страхувальник зобов'язаний з кожним відправленням вантажу, що підпадає під дію генерального поліса, повідомити страховій компанії всі необхідні відомості негайно пі­сля їх отримання. Ці відомості стосуються найменування судна, на якому перевозиться вантаж, шляху прямування вантажу та страхової суми.

Страхувальник не звільняється від цього обов'яз­ку, навіть якщо він отримає відомості про відправку після достав­ки вантажу до місця призначення в непошкодженому стані.

При неповідомленні або несвоєчасному повідомленні страху­вальником необхідних відомостей страховик має право відмовити у відшкодуванні збитків за відповідними вантажами. При цьому за страховиком зберігається право на страхову премію, яку він міг би отримати, якщо страхувальник не доведе, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення відомостей не може бути постав­лене йому в провину.

Якщо страхувальник умисно повідомив відомості несвоєчас­но або не повідомив їх зовсім чи умисно неправильно позначив вантаж або страхову суму, то страховик має право відмовитися від страхування за генеральним полісом. При цьому за страхови­ком зберігається право на страхову премію, яку він міг би отримати в разі сумлінного виконання в повному обсязі страхувальником договору морського страхування.

При страхуванні вантажів установлюється франшиза, розмір якої обумовлюється при укладенні договору страхування.

При настанні страхового випадку власник вантажу чи його представник зобов’язані:

• вжити заходів для врятування і збереження пошкодженого вантажу чи забезпечення права на регрес до винної сторони;

• терміново сповістити компанію про те, що сталося, страховикові;

• подати в страхову компанію заявку на відшкодування збитків.

Невиконання будь-якої з цих умов, а також приховування якихось відомостей, суттєвих даних про перевезення (відсутність охорони, зміна маршруту) може коштувати страхувальнику страхового відшкодування. Страхові компанії також не відшкодовують збитків від ушкодження вантажу за відсутності зовнішніх ушкоджень транспортного засо­бу, контейнера або тенту чи за наявності цілої пломби. Причиною таких збитків може бути лише неправильне розміщення вантажу. До страхової компанії потрібно подати документ, який підтверджує право власності на застраховане майно. Ним може бути CMR – міжнародна транспортна накладна, коносаменти, залізничні накладні, копії контракту і банківських документів, фактури, рахунки, які підтверджують право страхувальника розпоряджатися вантажем.

Наявність страхового випадку повинна бути документально зафіксована у випадку крадіжки – міліцією, стихійного лиха – метеостанцією, пошкодження – торгово-промисловою палатою. Якщо збитки дуже великі, то на місце страхового випадку виїжджає представник страхової компанії чи її іноземний партнер, якщо подія виникла за кордоном. Страховик виплачує страхове відшкодування за пропорційною системою страхового забезпечення на основі документів, які підтверджують факт страхової події і розмір збитку.

Отримуючи виплату, страхувальник підписує гарантійний лист, згідно з яким він передає всі права з регресного позову страховій компанії.