2. Страхування автотранспорту

Страхування транспортних засобів - вид страхування, де об'єктом виступають механізовані й інші транспортні засоби. Залежно від виду шляху транспортне страхування поділяється на наземне, річкове, морське і повітряне. Страхування самих транспортних засобів називається каско.

Каско - борт транспортного засобу (річкового, морського, повітряного судна чи автомобіля). Страхування каско передбачає відшкодування збитку тільки від пошкодження чи конструктивної загибелі транспортного засобу. Виключається відповідальність страховика за збиток у зв'язку зі смертю пасажирів і спричиненням шкоди їх здоров’ю, загибеллю чи пошкодженням вантажів чи майна, що перевозиться.

Страхування каско (hull insurance) – страхування вартості засобів транспорту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без урахування вантажів.

Страхувальником автотранспортного засобу може бути фізична чи юридична особа, яка є власником транспортного засобу, використовує транспортний засіб на правах оренди, прокату тощо, особа, яка має нотаріально оформлене доручення власника на право користування (управління) транспортним засобом.

Об’єктом страхування є: транспортні засоби (ТЗ), які підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, або в інших відповідних органах і мають індивідуальні заводські номери двигуна, кузова, або інших агрегатів - автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли, мотоколяски, причепи, напівпричепи; трактори, сільськогосподарські й дорожні машини тощо.

Разом із ТЗ за бажанням страхувальника і якщо це передбачено умовами страхування, можуть бути застраховані:

• додаткове обладнання та обладнання для ТЗ, які не входять у його комплект згідно з інструкцією виробника;

• товарна вартість ТЗ на випадок її втрати, за наявності підстав для страхування цього об'єкта.

Не підлягають страхуванню:

• моральна (немайнова) шкода;

• недодержані доходи внаслідок пошкодження чи втрати ТЗ;

• багаж;

• скло автотранспортних засобів, що має будь-які пошкодження і дефекти.

Можуть укладатися договори де об'єктами страхування окремо вказуються скло та автомобіль за винятком скла, але в даному випадку скло не страхується без страхування самого транспорту.

На страхування, як правило, не приймаються ТЗ, які перебувають в експлуатації понад 10 років, а також такі, що мають значну корозію або інші серйозні пошкодження. Виняток ста­новлять ТЗ, що пройшли капітальний ремонт або на них здійс­нено заміну кузова.

Обсяг страхової відповідальності дуже широкий - страхування проводиться на випадок пошкодження або загибелі ТЗ внаслідок будь-яких подій, крім природного зносу та поломки в результаті неправильної експлуатації.

Обсяг страхової відповідальності частіш за все установлюється за варіантами страхової відповідальності, які включають у себе ті чи інші страхові випадки. Рідко можна знайти страхову компанію, яка взяла б на страхування автомобіль від усіх ризиків. Наприклад, у відповідності з правилами страхування транспортних засобів № 100 НАСК "Оранта", страховими ризиками вважаються:

1. ДТП - зіткнення рухомого застрахованого ТЗ з рухомими або нерухомими іншими ТЗ чи предметами, перевезення ТЗ.

2. Стихійне лихо - злива, градобій, снігопад, паводок, повінь, землетрус, зсув, удар блискавки, буря, ураган, буревій, напад тварин, падіння предметів на ТЗ або нападу тварин.

3. Пожежа - пожежа, вибух, не пов’язані з протиправними діями 3-х осіб.

4. Протиправні дії 3-х осіб - знищення ТЗ, знищення або пошкодження окремих його часток, деталей.

5. „Незаконне заволодіння" - втрата ТЗ внаслідок пограбування, крадіжки або розбою.

Особливості страхування мотоциклів. Водії й пасажири цього виду транспорту найбільш часто потрапляють в аварії, внаслідок яких гинуть або отримують значні травми. Цілком очевидно, що викрасти мотоцикл значно простіше, ніж інший ТЗ. У зв'язку з цим більшість страхових компаній відмовляється страхувати ри­зик угону мотоцикла, обмежуючись лише ризиком його знищен­ня чи пошкодження.

Страхова сума визначається окремо для кожного об'єкта, який передбачений правилами страхування. Транспортний засіб та додаткове обладнання до нього може бути застрахований на страхову суму, яка становить повну або частку дійсної його вартості. Дійсна вартість визначається на основі довідки-рахунку автомагазину, спеціальних каталогів або письмової експертної оцінки страховика.

Термін страхування може бути визначений - один рік, або декілька місяців. У разі страхування транспортного засобу на термін менший одного року, розмір страхового платежу визначається у відсотках від річного платежу або 1/12 від річного платежу за кожний місяць дії договору страхування.

За бажанням страхувальника при укладанні договору страхування може бути заявлена також франшиза. Страхувальникам згідно з правилами страхування можуть надаватися різноманітні пільги (за безаварійність, постійним страхувальникам тощо) та надбавки.

Страховий тариф визначається страховиком диференційовано в залежності від виду ТЗ, об’єму двигуна, варіанта страхування та включення в умови додаткових об'єктів, наявності франшизи, терміну експлуатації ТЗ, професіоналізму водія та інших факторів, що визначають ступінь ризику.

Права та обов'язки сторін, які визначаються договором, мають загальноприйнятий характер з поправкою на специфіку об'єкта страхування та перелік страхових ризиків.

Розмір збитків, заподіяних застрахованому транспортному засобу, визначається:

1. При повному або конструктивному знищенні автотранспортного засобу в розмірі його дійсної вартості (з урахуванням зносу) за договором страхування за вирахуванням вартості вузлів, деталей та обладнання, що придатні для подальшого використання або реалізації.

2. При пошкодженні автотранспортного засобу чи додатково­го обладнання - в розмірі витрат на його відновлення згідно з кошторисом-розрахунком, який складено експертом страховика і погоджено зі страхувальником.

Витрати на відновлення включають:

1. Витрати на матеріали і запасні частини, які необхідні для ремонту, за цінами на дату страхового випадку за вираху­ванням зносу частин, вузлів, агрегатів та деталей, які замінюються в процесі відновлення (ремонту).

2. Витрати на оплату ремонтних робіт за тарифами на дату настання страхового випадку.

За згодою сторін (або за вимогою однієї зі сторін) після настання страхового випадку розмір збитку може бути установлений експертами. Експертиза може також проводитися для установлення фактичних причин настання стра­хового випадку та визначення законності отримання страхового відшкодування страхувальником. Експертиза проводиться за ра­хунок сторони, що вимагала її проведення.

Не включаються до суми збитку :

• вартість ремонту та технічного обслуговування авто­транспортного засобу, що не викликані настанням страхового випадку;

• вартість робіт, що пов'язані з переобладнанням автотранспортного засобу, ремонтом або заміною окремих його частин, деталей і приладдя внаслідок їхнього зносу, технічного браку, поломки тощо;

• вартість заміни замість ремонту тих чи інших вузлів та агрегатів через відсутність у ремонтних підприємствах необхідних запасних частин і деталей для ремонту цих вузлів та агрегатів;

• втрати експлуатаційних якостей;

• суми, які перевищують ціни на запасні частини до автотранспортних засобів, запропоновані страховиком та/або спеціалізованою сервісною станцією, якщо страхувальник відмовився від таких послуг і придбає запасні частини за більш високими цінами.

У більшості українських компаній правила страхування передбачають у разі пошкодження ТЗ здійснення відшкодування збитків на заміну запасних частин, деталей і приладів з ураху­ванням їх зносу. Це має сенс, оскільки під час розрахунку страхових премій страховик виходить зі страхової суми, визначе­ної за вирахуванням відсотка зносу. Проте такі коригування сум виплат негативно позначаються на престижі автострахування. Тому в останні роки набула поширення практика надання мож­ливості страхувальникам укладати договори страхування ТЗ на умовах відшкодування в разі заміни запасних частин і деталей, зумовленого страховим випадком, виходячи з реальних цін на ці матеріальні цінності зі сплатою додаткової премії до тарифу каско.

При визначенні суми страхового відшкодування враховуються страхова сума, вартість автотранспортного засобу та франшиза.

Якщо майно було прийняте на страхування в зазначеній част­ці (відсотку) від повної його вартості, то страховик здійснює виплату страхового відшкодування за системою пропорційної відповіда­льності, але не виключається можливість виплати страхового відшкодування за системою забезпечення першого ризику. Деякі компанії висува­ють низку додаткових умов до застосування «системи забезпечення першого ризику», наприклад, страхова сума повинна складати не менше 70% вартості автомобіля, термін страхування не менше одного року тощо.

Остаточний розмір страхового відшкодування визнача­ється за вирахуванням франшизи, зазначеної в договорі.

Не відшкодовуються збитки, пов'язані зі знищенням або пошкодженням транспортного засобу внаслідок:

• страхувальник учинив навмисні дії, спрямовані на завдання збитків або скоєння злочину, в тому числі використання транспорту у заздалегідь відомому страхувальникові аварійному стані;

• пошкодження (знищення) шин, які завдані внаслідок руху й не спричинили ДТІІ; крадіжку ін­струментів і коліс, що входять у комплектність ТЗ;

• крадіжка коліс, у тому числі запасних, установлених на автотранспортному засобі та причепах до нього, якщо крадіжка коліс сталася окремо, без викрадення транспортного засобу або причепу;

• вибуху внаслідок перевезення, зберігання боєприпасів, вибухових речовин;

• пожежі через порушення правил техніки безпеки при користуванні горючими рідинами на транспортних засобах;

• про страховий випадок було заявлено невчасно, або порушені вимоги щодо дій страхувальника при страховому випадку і це не дає змоги визначити причини й розмір збитку;

• при пошкодженні або загибелі транспортного засобу внаслідок воєнних дій, громадських заворушень, уведення воєнного стану, екологічних катастроф, радіоактивного забруднення;

• при управлінні автотранспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія;

• якщо водій перебував за кермом у стані алкогольного, наркотичного, токсичного оп'яніння або передав управління такому;

• не підпорядкування владі (втеча з місця дорожньо-транспортної події, переслідування працівниками дорож­ньо-патрульної служби), скоєння карних дій, крім дій, що пов'язані з порушенням Правил дорожнього руху;

• перевезення транспортного засобу морським, залізничним та іншими видами транспорту;

• участі в спортивних змаганнях;

• використання автотранспортного засобу для учбової їзди.

До страхових випадків не відносяться також захоплення транспортного засобу третіми особами, добровільно допущеними страхувальником або його довіреною особою в салон та при ви­користанні транспортного засобу в якості таксі, якщо це не обу­мовлено в заяві про страхування.

Відшкодуванню не підлягають непрямі збитки, пов'язані зі страховим випадком: штраф, плата за використання орендованого транспортного засобу, плата за проживання в готелі під час ремо­нту, витрати на відрядження, втрати внаслідок простою тощо.

Страхувальник, який отримав від особи, винної в настанні страхового випадку, повне відшкодування збитків, втрачає право на отримання страхового відшкодування. Якщо збитки винною особою відшкодовано частково, страховик виплачує лише різницю між належним за умовами договору страховим відшкодуван­ням за певним випадком і сумою збитку, відшкодованого страху­вальнику безпосередньо винною особою.

У разі, якщо страхувальнику було передано знайдений ТЗ, яким незаконно заволоділи треті особи, він зобов'язаний повер­нути страховику отримане страхове відшкодування за вираху­ванням витрат на ремонт та приведення ТЗ у належний стан після страхового випадку.

Договір страхування, за яким виплачене страхове відшкоду­вання, зберігає силу до закінчення терміну страхування. При цьо­му страхова сума складає різницю між початковою страховою су­мою і виплаченим страховим відшкодуванням. Договір, за яким страхове відшкодування виплачене в розмі­рі страхової суми або виплачене відшкодування за системою забезпечення першого ризику, припиняє свою дію.

Страховик має право пред'явити позов до третьої особи, відповідальної за заподіяні збитки в межах виплаченого страхового відшкодування.