7. Страхування депозитів

Важливим видом страхування є страхуван­ня депозитів. Депонування грошових коштів у комерційних бан­ках часто розглядається їх вкладниками (депонентами) як форма прибуткової інвестиційної діяльності. Тоді співучасть депонентів у ризику неплатоспроможності банків, яка настала внаслідок неповернення йому кредитів, певною мірою може вважатися дореч­ною. Проте в Україні найбільш масова категорія депонентів, перед­усім фізичні особи, роблять вклади лише з огляду на потребу заощадження та надійного зберігання власних коштів. Крім того, й багато юридичних осіб іноді змушені зберігати кошти на депозит­них рахунках у банках згідно з вимогами чинного законодавства. У зв'язку з цим об'єктивно в них виникає потреба в гаранто­ваному збереженні депозитних коштів. Однією з форм надійного збереження депозитів є страхування ризику неплатоспроможнос­ті банку та повернення депозитів клієнтам – юридичним та фізичним особам.

Страхувальниками можуть бути як самі банки або кредитні спілки (страхують свою відповідальність з повернення депо­зитів), так і вкладники (страхують ризик своєчасного повернення банками депозитів і відсотків).

Згідно з правилами страхування депозитів, об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законо­давству України і пов'язані з фінансовим ризиком у його підприємницькій діяльності, а саме:

• втратою коштів та (або) банківських металів, вкладених на депозитне зберігання;

• втратою відсотків від коштів та (або) банківських металів, вкладених на депозитне зберігання;

• збитками, що виникли внаслідок невиконанням контра­гентом страхувальника договірних зобов'язань.

Страхова сума за договором страхування визначається в межах:

• вкладених коштів та (або) банківських металів на депозит­не зберігання та відсотків за ними;

• грошової оцінки зобов'язань контрагента страхувальника відповідно до укладеної з ним угоди (договору, контракту).

У договорі страхування може бути передбачена франшиза (умовна чи безумовна).

Страховими випадками є:

1) втрата (часткова або повна) коштів та (або) банківських металів страхувальника, вкладених на депозитне зберігання внаслідок банкрутства кредитної устано­ви, яка отримала кошти та (або) банківські метали на депозит­не зберігання;

2) втрата (часткова або повна) відсотків від коштів та (або) банківських металів страхувальника, вкладених на депо­зитне зберігання внаслідок банкрутства кредитної установи, яка отримала кошти та (або) коштовні метали на депозитне зберіган­ня;

3) втрата (часткова або повна) коштів та (або) банківських ме­талів страхувальника через невиконання (неналежного виконан­ня) договірних зобов'язань контрагентом страхувальника за укла­деною між ними угодою, внаслідок:

4) смерті громадянина - контрагента страхувальника; ліквідації та (або) банкрутства юридичної особи - контра­гента страхувальника;

5) стихійного лиха.

Страховик звільняється від виплати страхового відшкодування при настанні подій, що мають ознаки страхового випадку, але не визнаються такими, які відбулись внаслідок:

а) ядерного вибуху, впливу радіації або радіоактивного за­бруднення;

б) громадянської війни, народних заворушень різного роду та страйків;

в) усякого роду військових дій або військових заходів та їх наслідків, повстань, заколотів;

г) конфіскації, націоналізації та інших подібних заходів політичного характеру, здійснених за наказом військової або цивільної влади та політичних організацій;

д) зміни законодавства під час дії договору страхування;

е) заборона (обмеження) діяльності контрагента страху­вальника.

Страхування не поширюється на неустойку та інші непрямі витрати.

Термін дії договору страхування установлюється за домовленістю сторін від одного місяця до одного року. Термін дії договору стра­хування може також залежати від терміну депозитного зберіган­ня та терміну чинності угоди (договору, контракту), укладеної між страхувальником та його контрагентом.

Страховий тариф при страхуванні фінансових ризиків визначається з урахуванням характеру та виду діяльності страхувальника та його контраген­та, фінансового стану контрагента, змісту укладеної угоди (дого­вору, контракту) та інших суттєвих у кожному конкретному ви­падку факторів. В окремих випадках страховик може застосову­вати при установленні тарифів підвищуючи поправні коефіцієнти від 1 до 3, а також понижуючі коефіцієнти – від 1 до 0,3. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Нормативні витрати страховика на ведення страхової справи зі страхування фінансових ризиків, визначені при розрахунку страхових тарифів, становлять 25% від величи­ни страхового тарифу.

Страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (вигодонабувача) та страхового акта (аварійного сертифіката), після отримання всіх необхідних документів, що підтверджують на­стання страхового випадку та визначають розмір завданого збит­ку. Остаточний розмір страхового відшкодування установлюється після відрахування зі збитків франшизи (якщо вона пе­редбачена в договорі страхування).

Значного поширення страхування депозитів в Україні в прак­тичній діяльності комерційних банків не набуло. Це пов'язано з тим, що банки не зацікавлені в проведенні цього страхування з таких причин:

1) страхування ними своєї відповідальності з по­вернення депозитів буде вказувати на їх ненадійність, неможли­вість прогнозувати власні кредитні ризики й терміни повернення депозитів (цього банки не можуть собі дозволити, оскільки всі ці показники та багато інших свідчать про платоспроможність, на­дійність, ліквідність банку);

2) це додаткові витрати банків, а оскільки маржа між ставками кредитів і депозитів з кожним ро­ком зменшується, рентабельність банківських операцій не є та­кою високою, то банки не бажають проводити таке страхування.

Загалом найбільш зацікавленими в такому страхуванні є саме вкладники, які не завжди володіють достатньою інформацією про фінансовий стан банку, якому довіряють свої заощадження, й, враховуючи порівняно невисокі страхові тарифи за страхування депозитів (у середньому 2-4% суми депозитів), вони і є основ­ними страхувальниками.