4. Страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів

Важливим видом страхування ризиків банків за креди­тування є страхування відповідальності позичальника за непогашення кредитів.

Згідно з правилами страхування відповідальності позичальників за непогашення кредиту об’єктом страхування виступає відповідальність окремого позичальника перед банком, який надав йому кредит, за своєчасне й повне погашення кредиту та відсотків за його користування.

Страхувальниками за даним видом страхування виступають підприємства, організації та установи будь-якої форми власності або громадяни, які отримали в банку кредит, тобто позичальники. Договір страхування в такому разі укладається між страховою компанією та фізичною або юридичною особою-позичальником.

Термін страхування збігається з терміном надання позички згідно з кредитним договором.

Страхові тарифи за страхування від­повідальності є вищими (у межах 4–8% страхової суми), ніж, наприклад за страхування споживчих кредитів, коли страхуваль­ником виступає банк.

Основні умови даного виду страхування (страхова сума, установлення тарифів, настання відповідальності страховика та виплата страхового відшкодування) аналогічні умовам страхування ризику непогашення кредитів. Однак існують деякі особливості. Так, страхові компанії за страхування відповідальності позичальни­ків за повернення банку кредитів обмежують перелік страхових ви­падків, унаслідок яких настає відповідальність страховика. Страху­ється зазвичай ризик неповернення кредиту банку внаслідок смерті позичальника, позбавлення його можливостей отримувати дохід че­рез повну або часткову втрату працездатності внаслідок нещасного випадку, втрати постійного місця роботи за незалежними від стра­хувальника причинами. За таких умов і страховий тариф може бути зменшений і становити 2–3,5% суми боргу.

Головною вадою цього виду страхування для страхових ком­паній (й водночас головною перевагою для страхувальників) є відсутність права регресу до винних осіб.

За такого страхування банк не зазнає додаткових витрат і за­безпечує собі майже 100% повернення виданих кредитів, при цьому банк вимагає від позичальника, щоб він страхував усі 100% суми отриманого кредиту. Усі витрати, пов’язані зі страхуванням, таким чином, бере на себе позичальник. Але настання хоча б одного страхового випа­дку цього виду страхування, за умови, якщо страхується великий кредит підприємства, може доволі сильно вплинути на фінансо­вий стан страховика. Але споживчих кредитів це не стосується. Тому зазвичай цей вид страхування кредитів використовується за споживчого кредитування. Страхова компанія «Вексель», наприклад, страхує відповіда­льність позичальників банку на описаних вище умовах. Водночас у своїй практичній діяльності компанія надає більшу перевагу страхуванню ризику неповернення кредитів самим банком.

З метою отримання гарантії у поверненні банку кредиту або погашення збитків страховика, за несвоєчасного погашення кредитів договори страхування кредитних ризиків можуть укладатися з одночасним укладанням договору про заставу. Заставою можуть служити будь-які види майна: споруди, будівлі, сировина, основні засоби виробництва, засоби транспорту тощо, які до того ж обов’язково повинні бути застраховані.

Значному розвитку в Україні цього виду страхування сприяла саме ефективна співпраця банків з певними страховими компані­ями. На сьогодні доволі поширеною є практика, коли банк підпи­сує з однією чи кількома страховими компаніями угоду про спів­працю на страховому ринку. Страхова компанія зазвичай має розрахунковий рахунок у цьому ж банку, страхові платежі, що надходять на рахунок страхової компанії, використовуються бан­ком як ресурси. При цьому можна спостерігати корпоративні вза­ємовідносини, коли представник страховика входить у Правління банку й навпаки. У випадках, коли позичальник страхує свій кре­дит у новій для банку страховій компанії, банк вимагає у страхо­вика проходження акредитації (надання статуту, балансу, інших фінансових та установчих документів).