Спостережливим, його не цікавить думка тих, хто поряд з ним.

ІІ - 71 – 96 - Таких людей не цікавить стиль поведінки інших; у

спілкуванні не виникає значних психологічних проблем.

Спостережливість – у нормі.

ІІІ - 97 – 122 - Добре розвинена спостережливість; інколи оцінка людини

буває упередженою.

ІУ – 123 ­­­­– 150 - Надзвичайна спостережливість. Досліджуваний здатний з

надзвичайною точністю оцінити інших.

Контрольні запитання.

1. Причини помилок спостерігачів.

2. Ваше розуміння поняття “професійна спостережливість психологів”.

3. Як контролювати об’єктивність спостереження?

4. Чи доцільно визначати темперамент, увагу та інше у психологів такими методиками, які вони вивчають? У чому полягає тут дослідницька проблема?

Література [2; 8; 10; 16; 24].

Практична робота № 10. Тренування спостережливості

Передусім треба визначити, як ми розуміємо поняття “спостережливість психолога”. Адже мета роботи – вдосконалити спостережливість психолога тренуванням спеціальними вправами.

Спостережливість психолога – це здатність спостерігати (бачити і чути) іншу людину і водночас запам’ятовувати, як вона виглядає і що вона говорить. Бачити і чути виділяємо тут курсивом, вкладаючи в ці слова не тільки бачення зовнішніх змін поведінки людини, але і через розумову діяльність на ґрунті науково-психологічного знання, досвіду розуміння глибини, неповторності людської сутності в її розвитку, у її зв’язках з суспільством.

Отже, тренувати спостережливість психологів означає розвиток і вдосконалення в комплексі: пам’яті, уваги, мислення, уяви, спостережувальної синзетивності як сприйняття, професійної компетентності, такту, інтуїції. А такий великий комплекс вочевидь передбачає глобальний підхід у вирішенні завдання тренінгу професійної спостережливості психологів і на кількох заняттях цього практичного курсу не може бути виконаний. Розвиток науково-психологічної синзетивності – це завдання всього періоду навчання психологів в університеті, становлення його як професіонала.

Тому спинимося лише на вправах, що розвивають сенсорно-перцептивну систему, пам’ять, увагу, уяву, мислення, обминаючи вправи на розвиток здатності розуміння станів, властивостей і відносин людей та груп.

Вправа 1. Знайомство учасників тренінгу. Ведучий розповідає про умови

роботи в групі, про мету занять.

Вправа 2. Ведучий має в руках кілька різнокольорових м’ячів. Група

учасників сідає, утворюючи коло.

Інструкція. “Ця вправа складається з двох завдань. Виконуючи їх, ми зможемо продовжити знайомство.”

Завдання 1. “Передавайте, кидайте один одному м’яч, називаючи ім’я

адресата. Робіть це так, щоб кожен з групи був залучений у гру”.

Завдання 2. Гра розпочинається знову, але поступово вводяться нові м’ячі.

Коли перший м’яч перейшов від першого, до другого, до

третього, до четвертого учасників, тоді знову кидають новий

м’яч, який має повторювати шлях попереднього, немовби

наздоганяючи його. Тобто черговість передачі м’ячів

зберігається. У розпал вправи в повітрі літає багато

різнокольорових м’ячів.

Коли вправа завершиться, ведучий може попросити учасників гри пригадати черговість передачі м’ячів. Кому кинув м’яч Ігор, наприклад, і від кого його отримала Оля.

Вправа 3. “Знайомство на дотик”. Учасники вправи заплющують очі або

накладають на очі темні пов’язки. Ведучий розміщує учасників у

пари – один навпроти одного.

Завдання 1. “Торкніться ніжно до обличчя товариша, що стоїть навпроти, не

розплющуючи очей. Подякуйте один одному, потискуючи руки”.

(Ведучий розбиває пари, розміщуючи учасників у будь-якому

порядку).

Завдання 2. “Зніміть пов’язки. Привітайтесь ще раз з учасниками заняття.

Знайдіть за дотиком руки свого партнера. Торкніться обличчя і

переконайтесь, що це насправді він”.

Вправу можна повторювати кілька разів або модифікувати, збільшуючи кількість партнерів у першому завданні.

Вправа 4. Моделювання роботи годинника з боєм.

12 учасників гри утворюють коло – уявний годинник, а решта групуються разом, аби імітувати його “бій”.

Кожен з учасників, що стоїть у колі, означає відповідну “годину і кількість хвилин”, на які він має реагувати. Наприклад, той, що означає 3 годину, буде відповідати і за 15 год. і за 15 хв. Ведучий називає час, а учасники гри так реагують на нього:

а) “година” (коротка стрілка) – плескають у долоні;

б) “хвилина” (довга стрілка) – промовляють “бам”;

в) коли звучить повна година (наприклад,2 год.00 хв.), то в гру

включається група “бій”, яка промовляє відповідну кількість

раз (“ку-ку”).

Вправа 5. Учасники заняття сідають, утворюючи коло. Ведучий стоїть у центрі кола. Він вибирає з учасників гри спостерігача, називає його ім’я і просить стежити за ходом гри. Потім пропонує пересісти тих, хто, наприклад, має котів. І всі, у кого є ці домашні тварини, міняються місцями. При цьому ведучий намагається сісти на вільне крісло, зайняти місце в колі. Той, хто залишиться без крісла, іде в центр кола і продовжує гру як ведучий. Він називає ім’я нового спостерігача і нову ознаку, за якою слід помінятися місцями тим, хто нею володіє.

Під час вправи чи після її закінчення призначені спостерігачі перелічують усіх тих, хто мав ту чи іншу “ознаку” в грі (володільці домашніх тварин, майстрині вишивок, аматори баскетболу тощо).

Вправа 6.

Одному з учасників заняття (за бажанням) пропонують вийти з

приміщення. Тих, що залишилися, ділять на дві групи за обраною ознакою. Наприклад, група 1 - з годинниками, група 2 - без годинників. (Може бути поділ на більшу кількість підгруп і, відповідно, більше варіантів ознак – брюнети, шатени, блондини). Відсутній товариш, повернувшись у приміщення, за своїми спостереженнями має визначити ознаку поділу групи. За бажанням учасників тренінгу вправу можна повторювати, зробити складнішою.

Вправа 7. Учасники гри стають парами один навпроти одного.

Завдання1. “Протягом 3 хв. мовчки дивіться один на одного. Потім

поверніться один до одного спиною і письмово дайте відповідь

на запитання:

• Якого кольору очі у вашого партнера?

• Яка у нього зачіска?

• Чи є родимки і де саме? Та інші.

Поверніться тепер обличчям один до одного і перевірте, чи

правильно ви відповідали на запитання”.

Завдання 2. Змінюємо пари. “Протягом 1 хв. мовчки дивіться один на

одного.

Поверніться потім один до одного спиною і дайте письмову

відповідь на запитання:

• Скільки ґудзиків на одязі у вашого партнера?

• Чи є шнурівки на взутті?

• Які прикраси є на руках? Та інші.

Перевірте правильність ваших відповідей”.

Завдання 3. Змінюємо пари.

“Почергово розповідайте у парах про все те, що ви дізналися

один про одного на попередніх заняттях. Наприклад: ”у тебе

немає котів”, “ти любиш баскетбол”, “Іра тобі кидала м’яч, а ти

передавав його Сергію” та ін.

Міняються пари, вправа може тривати.

Вправа 8. Поділяємо учасників гри на підгрупи по 4-5 чоловік. Для кожної

підгрупи підготовлено набір вирізаних заголовків газетних статей.

Завдання. “Згрупуйте вирізки так, щоб вийшло потішне повідомлення

про дивні чи смішні події. При цьому можна міняти форму

слів у заголовках з метою забезпечення їхнього смислового

зв’язку. Простежте за зміною думки, в якій послідовності

виникають ідеї щодо формування тексту”.

Вправа 9. Група поділяється на підгрупи по 4 учасники в кожній (двоє

виконують завдання, а інші двоє спостерігають за ними).

Завдання1.Учасники вправи, що сидять один навпроти одного, у словесній

формі взаємно дарують незвичайні подарунки. Після, наприклад,

n-ного дарунку, між парою відбувається такий діалог:

• Ігор, дякую! Ти мені подарував “вічне свято”, а я тобі – “жабу-царівну”, ти мені – “літак”, а я тобі – “веселку”!

• Олю, дякую! Я тобі подарував “вічне свято”, ти мені – “жабу-царівну”, я тобі – “літак”, ти мені – “веселку”. Тож тепер я тобі дарую – “земного водяного”…

• Ігор, дякую! Ти мені подарував…

Завдання 2. Спостерігачів запитують:

• Хто кому подарував “жабу-царівну”?

• Що отримав Ігор у подарунок після “літака”?

• Хто перший припустився помилки і якої?

З часом пари міняються місцями, а завдання виконують за вище

зазначеним планом.

Вправа 10. Група сідає, утворюючи коло.

Завдання. Учасники гри один за одним розповідають казку, але з кінця.

Кожен має право сказати лише одне речення і обов’язково повторити сказане товаришами речення.

Наприклад, перший учасник “казкового ланцюжка” говорить:

“Жили вони щасливо і померли в один день”. Другий:

“Одружились принц і принцеса, народилися у них діти. Жили

вони щасливо і померли в один день”. Так іде розповідь до

початку казки. Останній учасник дає назву казці і починає розповідати її з початку до кінця.

Варіанти: казку розповідають учасники послідовно від початку до кінця

по одному слову.

Вправа 11. Заняття відбувається у вигляді змагання. Для роботи треба

вирізати з газет однакові за обсягом статті (дві чи кілька).

Завдання. По реченню (по абзацу) учасники вправи зачитують інформацію

то з однієї, то з іншої статті… Потім переказують кожну

статтю окремо (повний текст) з початку до кінця.

Вправа 12.

Завдання. “Необхідно відгадати відому Вам пісню. Для цього той, хто буде відгадувати, повинен на певний час вийти з приміщення.

Вибираємо пісню. Наприклад, дитяча пісенька, яка

розпочинається словами “У лісі темному, де ходить хитрий

лис…”. Кожен з учасників у порядку, визначеному ведучим, бере

по одному слову з цього першого рядка пісні.

Запрошують повернутись учасника, що має відгадати пісню.

Він задає своїм товаришам будь-які запитання. Відповідаючи

на них, учасники гри повинні використати у відповідях ключові

слова з пісні.

Наприклад, запитання до першого учасника:

“Що ти будеш робити ввечері?”

Відповідь: “Хочу піти у ліс на природу”.

Питання до другого учасника:

“Що ти читаєш?”

Відповідь: “Немає світла, темно, я не читаю”.

Відгадуючи, слід бути уважним, спостерігати за відповідями, за

побудовою цих речень, щоб визначити слова пісні, зашифрованої

товаришами.

Вправа 13. Усі стають у широке коло.

Завдання 1. “Пройдіть через центр незвичною ходою (як вартовий, як

супермен, як супермодель...)”. Група спостерігає і відгадує, хто є хто.

Завдання 2. Візьміть картки, де написано назву професії. Пригадайте з своїх

спостережень відмінності у ході людей цієї професії. Пройдіть колом – покажіть своєю ходою професійну належність. Нехай група відгадає, людина якої професії пройшла перед ними.

Вправа 14. Учасники вправи переплітають руки, беруться за кисті рук

сусідів (долоні в долонях), утворюючи коло.

Завдання. “Хтось із Вас у колі буде ініціатором руху, “відправник імпульсу”.

Він повинен обрати і голосно назвати ім’я “адресата імпульсу”.

Потім швидко, несильно, але відчутно стиснути руку сусіда

справа чи зліва. Потискання переходить від одного до іншого

учасника гри, аж поки не дійде до адресата. Про “прихід”

імпульсу слід голосно повідомити: “Є”.

Спостерігач пильно стежить за грою і намагається “спіймати

імпульс” на шляху до адресата (тобто назвати того, хто в даний

момент стискає руку сусіда). Якщо вгадується передавач руху,

то він стає на місце спостерігача.

Вправа 15. Усі учасники сидять, утворюючи коло.

Завдання. Треба по черзі кидати (передавати) один одному м’яч,

називати ім’я адресата і повторювати висловлену ним фразу під час виконання вправ. Той, хто отримав м’яч, кидає його іншому учаснику.

Вправа 16. Учасники занять сидять, утворюючи коло.

Завдання 1. “Заплющіть очі. Зосередьтесь на тому, що Ви чуєте.

Постарайтесь почути якнайбільше звуків”.

Завдання 2. “Розплющіть очі. Розкажіть, які Ви чули звуки і де, на Вашу

думку, їхнє джерело”.

Завдання 3. “Заплющіть очі. Прослухайте звучання телефонного диску під

час набору номеру. Зафіксуйте свій варіант цифр з цього

номеру”.

Вправа 17. Всі стоять, утворюючи коло.

Завдання 1. Запам’ятайте місце всіх учасників гри. Заплющіть очі.

Потім міняємо місцями деяких учасників гри (наприклад, Оля

стає на місце Іри, Наталя – на місце Оксани). Про ці переміщення

повідомляємо вголос”.

Завдання 2. “Не розплющуючи очей, скажіть, хто тепер стоїть поряд

Софії, Олі чи іншого учасника”.

Завдання 3. “Я, ведучий, стою біля учасниці тренінгу Іри. Тепер я іду

від неї, наприклад, за годинниковою стрілкою. Ось її перший

сусід, ось другий сусід, а як звати третього сусіда?” Ведучий

переміщується уздовж “новоствореного” кола, а учасники вправи

відгадують місце його перебування.

Вправа 18. Учасники тренінгу розбиваються на пари і сідають один

навпроти одного.

Завдання. “Кожен з учасників по черзі, спостерігаючи один за одним,

говорить, нібито описуючи зовнішній вигляд і дії партнера.

Приклад:

Перший учасник: “Я бачу - ти схилив на бік голову”.

Другий учасник: “Я бачу - ти усміхнувся”.

Перший учасник: “Я бачу, як кутики твоїх губ опустилися вниз”.

Необхідно утриматись від використання оцінюючих зауважень,

інтерпретації спостережуваного”.

Вправа 19. Вправа відбувається в парах.

Завдання. Один з партнерів пригадує історію, яка викликає у нього певні

емоції (страх, відчай, радість…). Інший у цей час тримає його за

руки, спостерігає за станом, проявом почуттів, переживань

партнера. Він пробує словами описати його стан, відгадати

причину переживань.

Дотримуватись умови, що спостережуваний партнер вголос не

повідомляє, що з ним сталося. Можна демонструвати кілька

переживань, лише повідомляти спостерігачу про час їхніх змін.

Вправа 20. Усі сідають, утворюючи коло.

Завдання. Пропонується укласти валізу і поїхати у відпустку. Кожен

з групи покладе у валізу якусь річ (учасники вправ по черзі уявно

кладуть речі, предмети та інше у валізу).

Слід пригадати:

• Що поклав Ігор?

• Що поклала Оля? і т.д.

Вправа 21. Кожен з учасників по черзі заплющує очі. Ведучий записує на

дошці назву емоційного, вольового чи іншого стану, в

якому може перебувати людина (наприклад, страх). Коли

всі “про себе” прочитають написане, ведучий витирає дошку.

Завдання. Учасники гри повинні назвати зовнішні ознаки прояву цього

стану, аби той, хто не знав записаного на дошці слова, міг

його відгадати.

Ці вправи та їхні модифікації можуть формувати, розвивати спостережливість, яка необхідна в професійній діяльності психолога, а отже, удосконалювати здатність розуміння інших людей, щоб у випадку потреби допомогти їм.

Література [15; 19; 26; 29].