Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Галина Михальчишин

Практикум з експериментальної психології метод спостереження у

ПСИХОЛОГІЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ

Львів

Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка

2001

Михальчишин Г. Практикум з експериментальної психології: Навчальний посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. - 68 с.

Мета практикуму – висвітлити один з головних психологічних дослідницьких методів – метод спостереження. Розроблені правила проведення різних видів психологічного спостереження, тренінг спостережливості для психологів. Дані рекомендації щодо користування практикумом.

Для студентів філософського факультету психологічного відділення.

Рецензенти: Г. Католик, канд. психол. наук, доцент (Дослідницький центр

Міністерства освіти і науки України);

К. Шамлян, канд. психол. наук, доцент (Український державний

Лісотехнічний університет)

Відповідальний за випуск Т.Партико, канд. психол. наук, доцент, завідувач

кафедри психології ЛНУ імені Івана Франка

Редактор Т.А.Веремчук

Рекомендовано до друку Вченою Радою філософського факультету ЛНУ імені Івана Франка. Протокол № 30/3 від 4.10.2000р.

© Михальчишин Г., 2001

В С Т У П

Зміст і структура практикуму відповідає теоретичному курсу “Експериментальна психологія”, що вивчають на філософському факультеті (психологічному відділенні) Львівського національного університету імені Івана Франка.

Під експериментальною психологією розуміють наукову дисципліну, що займається проблемою методів психологічного дослідження.

Мета практикуму – висвітлити метод спостереження як один з головних психологічних дослідницьких методів; виробити вміння методично правильно використовувати спостереження в психологічних дослідженнях та всебічно аналізувати його результати; прищепити навики професійного спостереження у найрізноманітніших його видах, навчити складати схеми спостереження, фіксувати дані, проводити кількісний аналіз емпіричного матеріалу, розробляти власні методики спостереження.

Користуватись практикумом рекомендовано за таким планом роботи:

1. перед початком практичного заняття опрацювати літературні джерела з зазначеної проблематики;

2. уважно ознайомитись з текстом завдання;

3. розробити форму протоколу для фіксації даних, ознайомитись з ходом роботи, а також з інструкцією для досліджуваних;

4. подати викладачеві короткий письмовий звіт про виконану роботу, який уміщує:

а) протокол дослідження;

б) записи статистичної обробки даних (якщо вони цього потребують);

в) аналіз результатів дослідження;

г) висновки, власні зауваження, пропозиції;

д) письмові відповіді на контрольні запитання.

Практичну роботу студента оцінюють за такими параметрами:

• глибина обізнаності з теоретичним матеріалом;

• старанність, наполегливість, активність на практичних заняттях;

• творчий підхід та ініціативність у проведенні спостережень;

• науковий підхід до вирішення практичних завдань;

• критичність в оцінці проведених досліджень.

Практична робота № 1. Щоденникова форма ведення

психологічного спостереження

Щоденникову форму фіксації даних психологічного спостереження застосовують, якщо психологи проводять такі спостереження упродовж тривалого часу. Щоденник – це документ психологічного дослідження, він має бути спеціально оформленим.

Титульна сторінка щоденника (перша) не має написів.

На другій сторінці вміщують такі дані: назву щоденника, прізвище та ім’я спостережуваного, дату спостереження (початок і кінець), прізвище та ім’я спостерігача, курс групи психологів (див. додаток 1).

Усі наступні сторінки щоденника поділяють на графи, які заповнює спостерігач. Зміст граф такий:

Дата і час спостере-ження

Фактичні дані спостережень за об’єктом дослідження

Фактичні дані спостережень за фоном. Орієнтувальні зауваження спостерігача

Попередній (частковий) аналіз фактичних спостережень

Записи в щоденнику мають бути повними, найточніше відповідати спостережувальній реальності. У записах необхідно зберігати принцип об’єктивності спостереження, не змішуючи їх з суб’єктивними враженнями та переживаннями.

Попередній частковий аналіз повинен відображати тільки ті явища, що фактично спостерігалися і фіксувалися у щоденнику. Спостерігачі відображають і ситуацію, в якій відбувається спостережувана поведінка. Це дає змогу краще зрозуміти спостережуваного і зробити більш аргументований попередній аналіз, пояснити дані поведінки, зіставити з іншими фактами.

Записи в щоденнику можна робити під час спостереження, а також після

акту дослідження. Зауважимо, однак, що записи з пам’яті бажано робити в тому ж “фоні”, в якому відбувався спостережуваний акт.

На першому занятті студенти (психологи) фіксують дані досліджень у щоденнику, спостерігаючи за стилями спілкування, які будуть моделюватись в аудиторії. Це стилі звинувачування, умиротворення, раціональної і неадекватної поведінки. Визначимо їх.

1. Звинувачувач. Людина, підпорядкована такій моделі поведінки, постійно шукає винних у всьому, що відбувається. Це – диктатор, господар, який зневажливо ставиться до людей, доводячи щоразу свою зверхність.

Звинувачувач максимально різко, жорстко говорить, перериваючи співбесідника. Він не погоджується з іншими, не дає змоги співбесіднику відстоювати свої погляди. Насправді звинувачувач самітній і нещасливий, розуміє, що завищує собі ціну. Водночас, якщо знайдеться піддатлива особа, яку він зможе собі підпорядкувати, то в нього з’являться почуття впевненості.

2. Миротворець. Така особа догоджає, завжди вибачається і ніколи нікому не суперечить. Це “людина-згода”, яка не зважає на тон, яким з нею розмовляють, вона вдячна й за те, що з нею взагалі розмовляють. Вона ніколи нічого не попросить для себе, бо вважає, що порівняно з іншими не має жодної вартості. “Миротворець” іде на жертви, він з усіма погоджується, “солодкий” для всіх, завжди відповідає “так”, незалежно від того, що почуває і думає.

3. Комп’ютер або раціональний – це дуже розсудливий, коректний, зібраний, спокійний, не виявляє жодних почуттів. Голос – монотонний, а мовлення – суперраціональне, “холодне”, вживає максимально довгі слова, створює “надмудрі” речення. За його думкою важко простежити – в результаті після кількох перших фраз його “сентенції” вже не сприймають, а, киваючи головою, роздумують про своє.

4. Неадекватний. Людина, що почуває себе і поводиться відсторонено. Що б людина не робила, не говорила, це виявляється було зроблено чи сказано вже раніше кимсь іншим. Слово, як і думка, перескакують з теми на тему. Вони або не мають змісту, або стосуються зовсім іншої проблеми. А все його єство немов промовляє своїми позами: “Я перебуваю ще десь!” Голос майже весь час м’який, мовлення часто переривається, думка переходить від однієї теми до іншої, увага слабо концентрована і нестійка [23].

Мета роботи. Відпрацювання щоденникової форми запису даних

спостереження.

Завдання роботи. Ведення щоденника спостереження за стилями

спілкування студентів у грі “Директор викликає Вас у школу.” Виявлення домінуючих моделей спілкування та визначення переваг над іншими стилями.

Хід роботи.

1. Підготовка щоденника спостереження.

2. Підготовка ситуації гри “Директор викликає Вас у школу”.

Гра потребує розподілу ролей між студентами.

А – директор школи;

Б – секретар директора;

В – школяр;

Г – один з батьків школяра, якого викликає в школу директор.

Спочатку А, Б, В і Г отримують комбінації моделей спілкування:

А Б В Г

Звинувачувач Миротворець Комп’ютер Неадекватний

Миротворець Звинувачувач Неадекватний Комп’ютер

Комп’ютер Неадекватний Миротворець Звинувачувач

Неадекватний Комп’ютер Звинувачувач Миротворець

Інші

3. Четверо студентів імпровізують: розігрують сценку із шкільного життя, коли учень (важка для виховання дитина) з батьком приходять до директора школи на прийом.

4.Студенти фіксують дані спостереження в своїх щоденниках, зазначаючи передусім:

Час_____________

Дата спостереження_______________

Директор (виконує роль студ. К.) – “миротворець”.

Секретар (виконує роль студ. С.) – “звинувачувач”.

Школярка (виконує роль студ. С.) – “неадекватна”.

Мати (виконує роль студ. В.) – “комп’ютер”.

5. У цьому дослідженні психологи ведуть спостереження:

- як організовано гру четвіркою “артистів”;

- як вдається студентам та чи інша роль за визначеним стилем спілкування;

- якими засобами демонструють “директор”, “секретар”, “школяр” і “батько” свій стиль поведінки;

- за можливими ситуативними зривами та змінами призначених моделей спілкування та яке враження вони складають;

- за наявністю суперечливості в їхній поведінці;

- за позами, жестами, мімікою, поглядами спостережуваних, дистанцією між ними та ін.;

- за їхнім мовленням;

- за позицією студента (щодо виконання своєї ролі – активна, пасивна, споглядальна чи інша).

Опрацювання даних.

а) дані спостереження фіксують у щоденнику, їх попередньо аналізують;

б) студенти зачитують щоденники спостережень; порівнюють дані, аналізують спостереження, зроблені різними спостерігачами;

в) студенти-спостережувачі аналізують свою участь (самоаналіз) у дослідженні. Висновки щодо цього вносять у звіт.

Звіт.

Студенти звітують про проведені дослідження за таким планом:

а) описують завдання роботи та особливості збору матеріалів за спостережуваними і фіксують дані в щоденнику;

б) результати подають у вигляді щоденника і висновків спостережень;

в) проводять аналіз кількох спостережуваних ситуацій і кількох щоденників-спостережень різних спостерігачів;

г) розглядають розбіжності спостерігачів у попередніх оцінках та їх можливі причини;

д) оцінюють особливості методики нестандартизованого щоденникового спостереження, допущені помилки, можливі способи поліпшення роботи;

е) аналізують звіти спостережуваних “акторів” (слід враховувати, що спостережувані знали мету завдання і хід спостереження).

Інтерпретація та висновки.

У звіті студенти роблять, наприклад, такі висновки:

- яку модель спілкування вживати в конфліктних ситуаціях найлегше і чому;

- які особливості нестандартизованого спостереження за щоденниковою формою фіксації даних;

- який має вплив на результат спостережень факт знання спостережуваними мети досліджень;

- етичні проблеми роботи та можливості зменшення їхнього впливу на спостереження;

- інші.

Контрольні запитання.

1. Нестандартизоване спостереження і його особливості. Мета і завдання використання.

2. Вимоги до щоденникової форми спостереження: її переваги та недоліки. Проблеми узгодження спостерігачів під час зазначеного виду спостереження.

3. Гармонійна модель спілкування, її особливості, переваги і взаємозв’язок з іншими моделями.

4. Етичні проблеми спілкування.

Література [3; 5; 6; 8; 9; 11; 12; 23].

Практична робота № 2. Схема психологічного спостереження

У результаті розвитку методу спостереження в психологічних дослідженнях вироблені структурні схеми спостереження, чим удосконалено процедуру цього процесу – поліпшилась обробка і перевірка даних спостереження.

Складаючи схему (програми) спостереження, спочатку треба сформулювати мету спостереження на підставі вихідних теоретичних уявлень про спостережуваний об’єкт та про спостереження як метод психологічного дослідження. Подальший крок полягає у виборі об’єкта дослідження і в первинному моделюванні ситуації спостереження. Далі слід виділити категорії і одиниці спостереження, які створюватимуть ґрунт для побудови пробної схеми спостереження.

Мета роботи. Складання схеми цілеспрямованого спостереження в

психологічному дослідженні.

Матеріал . Пластилін, два набори олівців, два широких і один вузький

прозорих фужери, два комплекти (по 10 шт. одного кольору)

ґудзиків.

Завдання роботи. Відпрацювання деяких етапів складання схеми

спостереження і мови його опису.

Хід роботи.

1. Для складання схеми (програми) цілеспрямованого спостереження проводять пробне дослідження мислення дитини 4-6 років на наявність феноменів Піаже. Досліджуваному пропонують розв’язати задачі Піаже [27]. Для цього потрібні: 1) два ряди однакових предметів; 2) дві однакові посудини з однаковим рівнем підфарбованої води та дві різні посудини (широку та вузьку); 3) дві однакові кульки пластиліну; 4) набір олівців.

2. Під час першого досліду проводять пробне нецілеспрямоване спостереження студентами групи. Спостерігачі (студенти) аналізують експериментальну ситуацію, визначають можливі об’єкти та предмети спостереження.

3. Групу спостерігачів поділяють на підгрупи, кожна підгрупа має свій об’єкт та предмет спостереження і працює над складанням плану (етапів) та схеми спостереження, визначившись з питанням категорій та одиниць спостереження.

4. Створюють аналогічно до першої дослідницьку ситуацію, але з іншою дитиною. Групи студентів проводять цілеспрямовані спостереження, фіксують дані в створених ними схемах.

Опрацювання даних.

Підраховують правильні і неправильні відповіді, позитивні та негативні реакції дітей на завдання; порівнюють поведінку дітей та їхні відповіді.

Інтерпретація та висновки.

Роблять аргументовані висновки про наявність у дітей феноменів Піаже. Бажано подати пропозиції щодо їхнього подолання.

Звіт.

Підгрупи спостерігачів звітують про проведені спостереження за таким планом:

а) предмет і об’єкт спостереження;

б) цілі спостереження;

в) аналіз роботи підгрупи під час складання схеми та аналіз критеріїв, за якими вибирались одиниці та категорії спостережень;

г) інтерпретація даних спостереження;

д) аналіз дієспроможності створеної схеми спостереження;

е) помилки дослідження.

Студенти аналізують схеми спостережень з додатку 2:

• можливість проведення дослідження визначеного предмета спостереження саме за запропонованою схемою (дієспроможність схеми);

• аналіз виділення в схемі категорій спостережень;

• плюси та мінуси: структура схеми, використання схеми у спостереженнях…;

• дослідницький потенціал схеми;

• інше.

Контрольні запитання.

1. Порівняльний аналіз цілеспрямованого та нецілеспрямованого спостережень.

2. Зміст планування дослідження на базі даних спостереження.

3. Завдання категоріального і некатегоріального спостереження.

4. Переваги і недоліки спостережень за схемою і без схеми.

5. Особливості психологічного спостереження за дітьми.

6. Суть досліджень Ж.Піаже, Дж.Брунера, Ф.Франкла, Л.Обухової дитячого мислення.

Література [1; 5; 17; 18; 19; 21; 25].

Практична робота № 3. Приховане, перехресне, включене, польове

спостереження

З теорії методу спостереження відомо, що є різні види такого способу дослідження. Серед них:

- польове спостереження – проводять у природних умовах, у безпосередньому контакті з досліджуваною особою;

- включене спостереження – коли дослідник бере участь у тих же подіях, що й досліджуваний;

- приховане спостереження - якщо спостережуваному не

повідомляють про те, що його включено в дослідження, що за ним

ведеться спостереження;

- перехресне спостереження – якщо кілька спостерігачів ведуть спостереження за одним і тим же об’єктом, а потім, обговорюючи дослідження, зіставляють свої дані, враження, інтерпретації.

Така практична робота передбачає написання психологічного поведінкового портрета з використанням під час дослідження комбінації вищеназваних чотирьох видів спостереження.

Поведінковий психологічний портрет – це психологічна характеристика людини, в якій виділені загальні та індивідуальні, головні і другорядні, найхарактерніші й малохарактерні риси поведінки, їхні співвідношення, відображаючи суть цілісного поведінкового портрету “я” особистості.

Оскільки ця практична робота ставить за мету написання двох поведінкових портретів (портрет на підставі спостережень у щоденному спілкуванні, на базі досвіду спілкування та інший портрет – із спостережень за поведінкою в експериментальній ситуації, ситуації гри), то треба визначити правила гри.

Гра “Мафія”

Гравцям (студентам) роздають картки, на яких визначена роль кожного під час гри. Написи на картках такі: “чесний громадянин”, “інспектор поліції”, “особа мафіозної структури”. Ведучий роздає картки, попереджає учасників, щоб вони не розголошували свої ролі, просить уважно слухати і виконувати його команди. Він звертається до гравців: “Шановні друзі! Уявіть, що ви жителі містечка N. Тут проживають порядні і непорядні громадяни. Завдання нашої гри – розпізнати, – “хто є хто”. Гру поділяють на періоди: “в містечку день” – учасники гри спілкуються між собою; “в містечку ніч” – учасники гри заплющують і розплющують очі за командою ведучого.

Ведучий повідомляє:

1. “У містечку ніч” – всі учасники гри заплющують очі. Потім очі розплющують лише ті, хто виконує роль “непорядних громадян”. “Мафія” знайомиться.

2. “У містечку день” – усі розплющують очі і аргументовано обговорюють запитання: “Хто є член “мафії”, а хто “порядний громадянин”.

3. “У містечку ніч” – усі гравці заплющують очі, а “мафія” розплющує і мовчки обирає першу “жертву”.

4. “У містечку день” – учасники гри обговорюють ситуацію, що склалася після вибуття з неї одного учасника (“жертви мафії”).

5. “У містечку ніч” – лише “інспектор поліції” розплющує очі. Він мовчки вказує ведучому на особу (осіб), яка, на його думку, є членом “мафії”.

6. “У містечку день” – гру залишає особа, визначена “інспектором” як “член мафії”.

Щоразу “зникають” люди – і “порядні громадяни” і “мафія”. Гра закінчується перемогою однієї або іншої сторони. Під час гри обговорення проводиться із здогадок, які ґрунтуються на спостереженнях за поведінкою людей в особливих, визначених грою умовах.

Мета роботи. Демонстрування особливостей прихованого, польового,

перехресного, включеного спостережень.

Завдання роботи. Складання поведінкових портретів за даними прихованого,

польового, перехресного, включеного спостережень.

Хід роботи.

Заняття відбувається в два етапи.

Перший етап.

1. Студенти дістають завдання – написати “поведінковий портрет” товариша із своєї групи. З цією метою використовують відомості нестандартизованого польового спостереження, дані з досвіду особистісного контакту з об’єктом дослідження. Тобто, наскільки можливо, дають повний, точний, детальний опис поведінки товариша, щоб можна було однозначно впізнати цю особу.

Портрет описують у довільній формі, можливі порівняння, літературні звороти (ставлення до навчання цієї особи можна охарактеризувати словами: “гризе граніт науки”, “у цієї особи ніби панує дух військових”, “ласкава, як маленьке кошеня”...). Можна описувати характерні жести і міміку (“постійна усмішка, виражена жестикуляція, переважно руками”), давати узагальнюючі характеристики поведінки (“саме в поведінці виявляє своє ставлення до оточуючих”), розкривати якомога більше рис і сторін поведінки.

Опис не повинен містити вказівки на специфічні риси зовнішності спостережуваного, за якими б він легко впізнавався (“завжди носить чорний одяг”). Не можна вживати в описі портрета слова “він”, “вона”, “досліджуваний (на)”, які вказують на стать особи, треба вживати вирази – “спостережувана особа”, “об’єкт спостереження, дослідження, опису”. Слід уникати слова “піддослідний”.

Варто відмовитись від суджень і оцінок відносно особистості спостережуваної людини, які можуть образити її, погіршити психологічний клімат у колективі (наприклад, “ця людина ігнорує прохання інших про допомогу – очевидно, має велике задоволення, коли її просять, а вона з погордою відмовляє…”).

Поведінковий портрет – це опис поведінки спостережуваної особи, а не розповідь дослідника про власні переживання, як, наприклад: “Був осінній, звичайний день, але не для мене. Здавалося, що земля йде з-під моїх ніг. І тут я відчула - ніби сонце засяяло довкола. Це я побачила спостережувану особу. Вона тільки мовила: “Привіт!” І я зрозуміла, що це за людина!”.

2. Для проведення спостереження кожен студент дістає картку з прізвищем особи, поведінку якої слід описати. Тримають у таємниці те, за ким ведуть спостереження. Спостережувані самі виступають у ролі спостерігачів стосовно інших членів групи (за умови, що група погоджується на таке дослідження).

3. Написані характеристики зачитують, а слухачі намагаються визначити, чий це портрет. Спочатку ці характеристики аналізують студенти, а потім викладачі. Спостереження узгоджуються.

Другий етап.

Заняття розпочинається з гри “Мафія”.

1. Завдання – провести спостереження за поведінкою своїх товаришів під час гри “Мафія”.

2. Спостереження оформляють як опис поведінки людей в ситуації нав’язаної діяльності, тобто “поведінковий портрет” студентської групи під час гри.

Для опису портрета можна використати найзагальніший план спостереження, користуючись таким переліком параметрів:

- Які емоції охоплювали гравців під час нав’язаної ситуації (які були причини?);

- Які позиції (нападу, захисту та ін.) були наявні в грі? (Що переважало і чому?);

- Що спонукало до активної позиції в грі? Хто був пасивним і з яких, на вашу думку, причин?

- Як поводилися особи, що вибували з гри?

- Які аргументи переважно використовували гравці, захищаючи себе і звинувачуючи інших?

- Хто був найспостережливішим і чому?

- Якими якостями повинен володіти уважний спостерігач-психолог? (перелічити і аргументувати з досвіду попереднього спостереження).

Інтерпретація та висновки.

Проводять аналіз – порівняння двох “поведінкових портретів”:

• об’єктивність даних у портретах;

• повнота розкриття особливостей особистості;

• психологічна спроможність двох портретів в оцінці людини;

• інше.

Звіт.

Студенти здають письмовий звіт, в якому містяться: “поведінковий портрет групи”; розроблена схема для спостережень за особою з метою написання поведінкового портрету; зауваження, пропозиції щодо написання “поведінкових портретів” двох типів; порівняльний аналіз двох портретів; інтерпретація даних досліджень; висновки.

Контрольні запитання.

1. Відмінності і переваги систематизованого і несистематизованого спостережень.

2. Види спостережень та їхні переваги.

3. Особливості включеного спостереження, спостереження за собою і за групою.

4. Проблеми психології малих і великих груп.

Література [15; 19; 22; 29; 30].

Практична робота № 4. Природне спостереження з формою

контролю за змінними

Природне спостереження є багатим джерелом інформації про те, як поводяться люди в їхньому звичному оточенні. Воно є простим і дуже привабливим для дослідника. Але природне спостереження часом ставить перед спостерігачем певні обмеження, певні перешкоди, які негативно впливають на результати дослідження.

Проблема в тому, що спостерігачі часто стають свідками непередбачуваних, неконтрольованих подій. Тоді дуже важко спостерігати, фіксувати, аналізувати факти. Іноді спостережувані ситуації не виникають; те, що дослідник має зафіксувати, не відбувається в момент спостереження, і спостерігач змушений чекати, коли настануть відповідні для цього умови.

Деякі дослідники у таких випадках проводять контрольовані польові спостереження, тобто здійснюється природне спостереження, коли необхідну для спостереження ситуацію спровоковують. Отже, здійснюється контроль за змінними.

Мета роботи. Виявлення особливостей проведення спостереження не в

лабораторних умовах.

Матеріали. Бланки для спостережень, квіти (бажано у всіх однакові).

Завдання роботи. Використання стратегії поєднання природного

спостереження і експериментального контролю над

змінними психологічного дослідження.

Хід роботи.

Для проведення дослідження формують групи по 3-4 студенти. Спостереження відбувається одночасно кожною підгрупою на вулицях міста в тих районах, де просять милостиню інваліди, старі, безпомічні люди.

1. 1-2 студенти роздають перехожим квіти (саме тим людям, що йдуть у потоці біля жебрака).

2. 1-2 студенти спостерігають за тим, чи подадуть милостиню інваліду ті люди, що отримали квіти від першої групи.

Перед дослідженням:

1) обговорюють завдання дослідження, а саме:

а) простежити, як впливає факт дарування квітів незнайомим людям на

вулиці на їхню поведінку та емоції;

б) виявити, чи прояв уваги до людини (дарування їй квітів) спонукає її до

пожертви, милостині. (Завдання можна доповнити іншими варіантами,

запропонованими студентами);

2) висуваються гіпотези:

а) у перехожих, яким подаровано квіти, значно поліпшується настрій;

б) особи, що мали квіти, подавали милостиню частіше, ніж інші;

в) люди не сподіваються одержати від когось щось просто так і шукають

у цьому прихований зміст.

3. Вибірка осіб, яким дарують квіти, – люди середнього віку з зовнішніми ознаками середнього рівня достатку. Студенти вручають квіти і на запитання “З якого приводу цей дарунок?” і “Хто Ви?”, можуть відповісти на зразок: “Ця акція приурочена до всесвітнього дня “гарного настрою”, “Ми з студентського братства”.

Відстань між студентами, що дарують квіти, і студентами, що спостерігають за жебраком, приблизно 12-15 м.

Студенти-спостерігачі користуються такою таблицею для фіксації даних спостереження:

Перехожі з квітами		Перехожі без квітів
Чоловіки	Жінки	Чоловіки	Жінки

“ + ” – факт пожертвування

“ – ” – милостиня не подана

Студенти підраховують:

n – загальну кількість перехожих, що пройшли повз жебрака без квітів;

N – загальну кількість перехожих, що пройшли повз жебрака і подали милостиню;

m – кількість перехожих, що пройшли повз жебрака з подарованими квітами;

M – кількість перехожих, що пройшли повз жебрака з подарованими квітами і подали милостиню.

Обчислити окремо для чоловіків та жінок. Визначити відносну частоту факту подачі милостині у всіх випадках за формулами:

α=N/n ; β=M/m

Порівняти ці величини.

Група, що роздає квіти, користується такою формою запису результатів спостереження:

Стать	Позитивні форми поведінки	К-ть пере-хожих	Негативні форми поведінки	К-ть пере-хожих	Нейтральна реакція на подарунок	К-ть пере-хожих
Чолов.	Подяка Посмішка	1	Накричали Насміхалися	1	Не звертали уваги Поспішали	1
Жінки

Тривалість дослідження 1 год.

Опрацювання даних.

Обговорення та аналіз інших можливих форм запису результатів спостереження та способів їхньої обробки.

Інтерпретація та висновки.

Роблять висновки з проведених спостережень у двох напрямах:

- щодо підтвердження робочих гіпотез;

- щодо методики проведення дослідження (плюси та мінуси дослідження, аргументовані пропозиції стосовно його вдосконалення).

Звіти проводять при спільному обговоренні.

Після аналізу кожна підгрупа їх відповідно оформляє і здає. Звіт № 1 – це про дарування студентами (першою групою) квітів; № 2 – це спостереження за подачею милостині жебраку.

Контрольні запитання.

1. Які змінні в даному спостереженні були не контрольовані і як це могло вплинути на дослідження? Як змінити процедуру дослідження, щоб вони були контрольовані?

2. Чи можна дарунок квітів замінити дарунком грошей, чи просто вдатися до лестощів перехожим? До чого привела б така заміна?

3. Чи отримання квітів від незнайомих людей завжди має спонукальний характер до позитивного вчинку? Чи це може відволікати людину від подання милостині? Як це можна визначити в цьому дослідженні?

Література [1; 6; 11; 12; 18; 19].

Практична робота № 5. Метод самоспостереження

Спрямованість функції спостереження на внутрішній світ людини називають самоспостереженням. Систематичне самоспостереження з науковою метою можна назвати суб’єктивним методом.

Як відомо, в психології в кінці ХІХ ст. був проведений грандіозний експеримент з приводу перевірки можливостей методу інтроспекції. Психологи видавали інтроспективні звіти. В них докладно описували відчуття, стани, переживання, які виникали у досліджуваних при певних подразниках (слова, зображення предметів, ушкодження й ін.). Зазначимо, що ще Декарт говорив про метод поглибленого самопізнання – інтроспекцію.

Відомі строгі інтроспекційні дослідження Тітченера, Вундта, інших учених. Проте, на жаль, ці дослідницькі старання не піднесли на п’єдестал бездоганного наукового методу - метод самоспостереження. Зауважимо, що в літературі часто трапляються два поняття – самоспостереження і інтроспекція. Важливо розрізняти зміст цих двох понять. Інтроспекція як метод потребує величезної підготовки дослідника і набуття ним майстерності в процесі занурення у свій власний світ, осягнення його до найглибших шарів і такий процес дослідження на сьогодні важко здійснити. Хіба що можна грубо його порівняти з процесом медитації. Тому сьогодні про метод, який не ставить проблеми найглибшого занурення у світ людини, а лише аналізує відчуття, міркування та почуття особистості, ми говоримо, як про метод наукового самоспостереження, а не інтроспекції.

Практика використання методу самоспостереження виявила низку його значних недоліків, що поставили під сумнів використання методу в цілому, хоча саме він тривалий час вважався головним у психології.

На сьогодні у психології метод інтроспекції розглядають як такий, що допомагає досліджуваному виявити факти своєї свідомості поступово і настільки, наскільки вони відкриваються людині. Дані самоспостереження фіксуються у звіті дослідника, мовленнєвим повідомленням досліджуваного. Вони розглядаються не як свідчення про закономірні зв’язки, причини відношення, а як “сирий матеріал”, що потребує переперевірки повторними дослідженнями, застосуванням об’єктивних методів. Самоспостереження в психології використовують сьогодні як допоміжний метод.

Для майбутнього психолога-дослідника є корисним практикування з методом самоспостереження, аналіз цього методу у практичному використанні.

Мета роботи. Розкрити особливості методу наукового самоспостереження.

Завдання роботи. Осягнути механізм самоспостережуваного методу в

психологічних дослідженнях, проводячи самоспостереження і

аналізуючи його.

Хід роботи.

Робота здійснюється кількома етапами.

Перший етап.

Аналіз питання використання суб’єктивного методу самоспостереження в психології.

Ідея використання методу інтроспекції Р.Декартом та Дж.Локом. Можливість роздвоєння психіки та необхідність тренування самоспостерігачів.

Вимоги Е.Тітченера до інтроспекційних спостережень та їхній аналіз. Взаємовідношення інтроспекції і експерименту у практиці В.Вундта. Особливості використання методу інтроспекцій асоціоністами.

Другий етап.

Тренування деяких навиків самоспостереження.

Відповідати на подразнення термінами, що не описують зовнішні об’єкти, зовнішню ситуацію. Говорити лише про свої відчуття, викликані цими об’єктами. Вправлятися у “виділенні” найпростіших елементів свідомості, тобто відчуттів і емоцій.

З цією метою викладач дає однакові стимули-подразники для усіх студентів. Студенти пишуть самозвіти. Їх аналізують, зважаючи на те, чи виконуються вищезазначені вимоги самоспостереження, чи ні.

Третій етап.

Проведення самоспостереження за схемою Р.Ассаджолі [4].

Перше поле спостереження – поле відчуттів, зумовлене станом організму. Це можуть бути всі можливі відчуття, як, наприклад, відчуття слухові, так і кінестетичні відчуття організму. Відбувається спокійне, неупереджене, об’єктивне самоспостереження за плином відчуттів, їхніми змінами, переходами одних в одні.

Друге поле внутрішнього спостереження – поле емоцій і почуттів. Самоспостереження здійснюється за процесом їхнього виникнення, зміни переходу з виду у вид або амбівалентне існування.

Третє поле – поле розуму, розумової діяльності. Можна стежити за логічними чи нелогічними зв’язками, за мислительними операціями (узагальнення, порівняння тощо), за мінливістю думок , їхнім перебігом.

Навчившись фокусувати свою увагу, своє внутрішнє спостережне “око” на відчуттях, емоціях, розумовій діяльності, можна їх розрізняти, а потім зробити спробу простежити взаємозв’язок між ними.

Четвертий етап.

Обговорення результатів самоспостереження.

Опрацювання даних.

За написаними самозвітами роблять якісний аналіз даних.

Інтерпретація та висновки.

Аналізують методику використання методу самоспостереження і роблять висновки.

Звіт.

Здають звіти самоспостереження з 2-го і 3-го етапів роботи та один загальний. В ньому вказують виявлені позитивні та негативні аспекти використання методу самоспостереження в дослідженнях.

Контрольні запитання.

1. 1. Особливості пасивного і активного самоспостереження.

2. 2. Принагідне і систематичне самоспостереження.

3. Актуальне самоспостереження та самоспостереження з пам’яті.

4. Урахування можливості свідомого та несвідомого спотворення істини у відповідях спостерігача за собою.

Література [4; 5; 8; 11; 16; 20].

Практична робота № 6. Використання методу самоспостереження

в практичній психології

Відома теорія саногенного і патогенного мислення.

Саногенне (оздоровлююче) мислення має такі характерні особливості.

По-перше, це наявність у мислительній діяльності процесу відокремлення суб’єктом самого себе від власних переживань і спостереження за ними. Таке відокремлення “я” від почуттів сприяє ослабленню переживань, звільняє образи від їхньої “емоційної негативної енергії”.

По-друге, у разі саногенного мислення самоспостереження відбувається на фоні глибокого внутрішнього спокою. Тоді самоспостереження відтворює все так, немовби “програє” негативні стресові ситуації на фоні релаксації.

По-третє, саногенне мислення ґрунтується на знаннях структури, “будови” тих психічних станів, які контролюються процесом самоспостереження.

По-четверте, саногенне мислення передбачає оволодіння навиками занурення в стан спокою.

По-п’яте, саногенне мислення неможливе без достатнього рівня зосередженості і концентрації уваги.

Патогенне мислення помножує страждання людини, породжує хвороби та невроз. Оскільки таке мислення являє собою образне уявлення ситуацій, в яких відбувалися певні події в житті людини, воно дає змогу відтворювати їх у голові. Таке негативне підкріплення власних думок збільшує “негативний заряд”, захований в спогадах про неприємне.

Зрозумілим є те, що процес саногенного мислення найтісніше пов’язаний з самоспостереженням.

Цей метод сприяє погашенню негативних емоцій.

Розглянемо будову емоції “образа”.

У житті людини образа відіграє велику роль: вона викликає гнів, злопам’ятство, мстивість, конфлікти в спілкуванні, призводить до самотності та ін.

Як же “збудована” образа?

Виявлено, що найперше – це формування в мисленні людини певних очікувань щодо поведінки іншої людини.

Другий елемент образи – інформація або знання про реальну поведінку іншої людини.

Третій елемент – мислительний акт, коли порівнюється перший і другий елементи на відповідність одне одному. Коли такої відповідності немає, то цей стан “дисбалансу” і створює таку емоцію, що дістала назву образи.

Ще один чинник, який впливає на виникнення образи, – це жорстке запрограмування людини саме на таку, а не на іншу її поведінку. Людина ображена заперечує реальність іншої людини. Заперечує її самостійність, перетворюючи її у власний придаток.

Мета роботи. Ознайомитись з особливостями використання методу

самоспостереження у психологічній практиці.

Завдання роботи. Дослідити методом самоспостереження процес згасання

негативної емоції (образа).

Хід роботи.

Перший етап – процес вироблення релаксації, позитивної установки і зосередженість на власному стані;

Другий етап – вправи по відокремленню “я” від “образ”;

Третій етап – відтворення ситуацій, пов’язаних з емоцією “образа” і роздумування над уявленнями.

Веде заняття і керує сеансом самоспостереження викладач.

Інтерпретація та висновки.

Опис процесу інтроспективного спостереження, своїх розміркувань, своїх переживань та ін., виведення висновків.

Звіт .

Студенти оформляють звіт, аналізуючи самоспостереження як елемент психотерапії, описують процес самоаналізу, результати роботи, роблять висновки.

Контрольні запитання.

1. Мислительні операції і процес інтроспекції.

3. 2. Структура емоції “образа”.

3. Самоспостереження як метод дослідження, як елемент психотерапії.

Література [1; 7; 13; 14; 28].

Практична робота № 7. Кількісна оцінка результатів

спостереження

Якими б точними не були дані із спостережень, їх треба кількісно оцінити, інтерпретувати, бо самі по собі вони є тільки просто сирий матеріал. Показати їхню наукову цінність можна, лише планомірно їх опрацювавши.

Найперше треба оцінити структуру поведінки досліджуваного і встановити кількість окремих її актів. Далі для кожного такого акту можна скласти діаграму, яка демонструватиме зміну цього акту поведінки з часом під впливом стимулів [19].

	Стимул
О сновний		Хвилювання
Додатковий
Ускладнюючий
Відволікаючий
Руйнуючий
		1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 час (хв)

Легшим варіантом є реєстрація і обробка кількісно оцінних величин. Наприклад, часу перебігу реакції на стимул, обсягу виконаної роботи, кількості запам’ятованих знаків та ін.

Найважчим під час аналізу психологічного спостереження є визначення ступеня тієї чи іншої якості, наприклад ступеня емоційного збудження. Проблема в тому, що брак зовнішніх ознак спостережуваної реакції не дає гарантії, що її справді немає, бо може бути й майстерно прихованою спостережуваним. Ця проблема залишається ще не вирішеною. Для кращого опрацювання даних можна фіксувати полярні прояви: є реакція – немає реакції; негативні емоції – позитивні емоції і т.д. Потім визначати частоту прояву і будувати полігон частот.

Для аналізу даних, їх наведення, можна використовувати таку величину, як швидкість зміни. Наприклад, швидкість зміни актів поведінки за час спостереження. Це може бути швидкість позитивних, негативних реакцій, наприклад швидкість подачі інформації під час конфлікту.

Можна використовувати в обробці даних спостереження і математичну статистику. Зокрема, визначати коефіцієнт рангової кореляції Спірмена для виявлення міри узгодженості спостерігачів.

 = 1 -	n	= 1 -	n
	6 Σ di2		6 Σ | Xi -Yi|2
	і=1		і=1	,
	n (n2 –1)		n (n2 –1)

де n – число спостережуваних категорій, довжина одного статистичного ряду;

X; У – кількість проявів окремих актів поведінки одного або кількох досліджуваних, що фіксують спостерігачі.

Нехай, наприклад, два психологи спостерігають за одним досліджуваним і реєструють такі прояви його поведінки, як:

а – агресивність вербальна;

б – безпечність;

в – ворожість;

г – грайливість та ін.

Дослідники складають таку таблицю:

Прояви поведінки спостережуваних	Кількість проявів поведінки		/Х-У/	Ранг категорії		/Хі-Уі/	/Хі-Уі/ 2
	зафіксована першим спостерігачем Х	зафіксована другим спостерігачем У		Хі	Уі
А	1	1	0	1	1	0	0
Б	6	3	3	3	2	1	1
В	4	7	3	2	4	2	4
Г	10	5	5	4	3	1	1
n = 4		=11				=6

Обчислюють емпіричний коефіцієнт рангової кореляції:

ρ _емп =1 - 6·6 / (64-4)=0,4

			6 · 6
ρемп	= 1	-	—	=	0,4
			64 – 4

Порівнюють емпірично визначений коефіцієнт рангової кореляції з табличними значеннями ρ_кр. Якщо ρ_емп ≥ ρ^*_кр (при 0,05), то кореляція статистично значима (суттєва). Якщо ρ_емп > ρ^*_кр (при 0,01), то кореляція є достовірною.

Психологи обчислюють відсоток розбіжності оцінки спостережуваних актів поведінки у досліджуваних.

k =Σ|Х-Y| / (maxX+maxY) · 100%

Для наведеного прикладу k = 65%

Для прищеплення навиків в опрацюванні даних студентам пропонують проводити спостереження за психічним перенасиченням, використавши методику, розроблену психологом А.Карстен [24]. У цьому дослідженні значна увага приділена процесу спостереження, тому студентам слід зосередити на ньому свою увагу.

Мета роботи А.Карстен полягає в дослідженні “психічного перенасичення”, спонукання до відновлення монотонної і нецікавої роботи (досліджуваний не знає мети). Доведено, що будь-яка діяльність, навіть тривала і монотонна, можлива, якщо вона включена в систему потреб людини, тобто реалізує певні мотиви і цілі.

Для дослідження використовують велику стопу паперу для писання, ручку, секундомір. Спостережуваному пропонують виконувати монотонне завдання – малювати на аркушах паперу кружечки (нулики).

Інструкція для спостережуваних.

№ 1. “Пишіть, будь ласка, “нулики” ось так – зліва направо, і рядками вниз” (експериментатор малює зразок: декілька однакових нуликів). Якщо досліджуваний запитує, скільки нуликів йому треба писати, дослідник

незворушно відповідає: “Скільки Вам хочеться, ось перед Вами папір”.

Спочатку досліджувані, як правило, виконують завдання точно за інструкцією, проте через деякий час починають вносити варіації. Варіації полягають у зміні зовнішньої структури дій: змінюються розміри і конфігурація нуликів, темп роботи, напрямок, вноситься ритм та ін. Варіації можуть виявлятися в зовнішній поведінці досліджуваного: наспівування, насвистування, постукування ногою тощо.

На думку А.Карстен, наявність варіацій свідчить про настання психічного перенасичення. Перші варіації починаються на 5-й хвилині, через 10-15 хвилин варіації стають більш виразними, різкими, вони частішають і підсилюються.

№ 2. “Це монотонне завдання запропоноване Вам, щоб дослідити Вашу витривалість. Тепер, якщо хочете, продовжуйте цю роботу”.

_______________

ρ^*_{кр шукати в додатку 4}

Досліджуваний продовжує роботу або, незадоволений, припиняє її. Загальна тривалість роботи досліджуваного може бути від кількох хвилин до години і більше.

Мета роботи. Виявлення особливостей обробки та інтерпретації даних у

методі спостереження.

Матеріали. Велика стопа писального паперу, секундомір, бланки для

спостережень.

Завдання роботи. Опрацювання даних, добутих методом спостереження.

Хід роботи. Два спостерігачі обирають для дослідження одну особу. Працюють з нею за методикою, розробленою А.Карстен:

1. визначають мету і завдання спостереження;

2. розробляють схему спостереження;

3. визначають акти поведінки, за якими ведуть спостереження;

4. фіксують дані спостереження.

Опрацювання даних.

Студенти обробляють результати досліджень (подають їх у вигляді таблиць, графіків, обчислюють коефіцієнт рангової кореляції, відсоток розбіжності).

Інтерпретація та висновки.

Студенти аналізують: вплив оточення на хід дослідження; вплив спостерігачів на досліджуваного; плюси та мінуси методики; вплив на результати спостереження, знання спостерігачами висновків А.Карстен і інші зауваження.

Звіт.

Студенти інтерпретують добуті результати досліджень, роблять висновки. Оцінюють роботу в цілому, її доцільність, показовість (до звіту додаються малюнки досліджуваних).

Контрольні запитання.

1. Сфера застосування і обмеження статистичної обробки даних спостереження.

2. Засоби контролю розбіжності спостерігачів у процедурах обробки результатів.

3. Чи можна виявити певні психологічні закономірності за одержаними даними спостереження.

4. Можливі помилки спостерігачів під час обробки даних спостереження.

Література [11; 19; 24; 25; 30].

Практична робота № 8. Методика наукового психологічного

спостереження

Психолог у своїх наукових пошуках не завжди має змогу використати перевірену стандартизовану методику спостереження. Йому часто доводиться модифікувати відомі способи дослідження, створювати нову методику. Відтак він повинен оволодіти процесом побудови методики спостереження.

Для досягнення цього студенти повинні скласти проект методики спостереження відповідно до запропонованої вище теми дослідження.

Пропонуємо орієнтуватись на такий порядок створення методики спостереження:

1. Визначення об’єкта та предмета спостереження.

4. 2. Визначення мети та завдань спостереження.

5. 3. Побудова гіпотези про досліджувану реальність.

4. Визначення умов спостереження. Дослідник повинен означати міру впливу на досліджуваного та на умови, в яких відбувається спостереження.

6. 5. Вибір виду спостереження.

7. 6. Побудова схеми спостереження.

8. 7. Опис етапів дослідницької роботи та вимог до них.

9. 8. Визначення способу фіксації даних та їхню математичну обробку.

Виконуючи цю роботу, треба дотримуватись головних правил проведення спостереження, а саме:

а) планомірність (організувати дослідницьку роботу за заздалегідь продуманим планом: визначити, що треба спостерігати, що фіксувати, як попередити виникнення помилок та ін.);

б) систематичність (проводити спостереження декілька разів протягом визначеного часу і у визначених умовах);

в) об’єктивність (дослідник повинен фіксувати не свої припущення, не те, що прагне побачити, а те, що справді бачить і спостерігає, об’єктивний факт реальності);

г) фіксованість (дані спостереження повинні підпадати під визначену систему реєстрації і систематично фіксуватися).

Розроблена студентами методика може бути доповнена іншими методиками, які б допомогли здобути додаткову інформацію про досліджуване явище або паралельно діяли, як контроль на підтвердження спостережуваних фактів.

Мета роботи. Набути навичок самостійної розробки методики

спостереження.

Завдання роботи. Самостійно розробити методику спостереження і на її

підставі провести дослідження.

Хід роботи.

1. Студенти ознайомлюються з темою заняття, з завданнями роботи.

2.Вони складають методику спостереження і з її допомогою досліджують кілька осіб у позааудиторний час.

3. Обробляють дані, інтерпретують їх та роблять висновки.

4. На занятті студенти звітують, подаючи свою методику, своє дослідження і результати його захищають, обговорюючи в аудиторії.

Звіт.

Студенти звітують за таким планом:

1. Причини обрання теми для дослідження методом спостереження.

2. Критерій вибору спостережуваних.

3. Форма фіксації даних.

4. Завдання дослідження.

5. Вибір виду спостереження. Особливості проведеного дослідження, труднощі і спосіб їх подолання.

6. Гіпотези, що перевірялись у ході спостереження. Чи підтвердились вони? Якщо ні, то які нові припущення можна висунути?

7. Спосіб обробки даних.

8. Висновки щодо проведеної роботи.

Контрольні запитання.

1. Як зміниться методика проведеного спостереження у випадку зміни виду спостереження?

2. Чи можливе проведення контрольного паралельного дослідження методом спостереження?

3. Сфера застосування і обмеження створеної методики спостереження.

4. Як визначатиметься валідність і надійність розробленої методики дослідження?

Література [5; 9; 11; 12; 19; 25].

Практична робота № 9. Дослідження особистості психолога -

спостерігача

Якщо є метод спостереження у психології, то, очевидно, є спостерігач-дослідник і є проблема здатності до спостереження.

Без сумніву, всякий психолог-професіонал має бути спостережливим. Він повинен вміти робити висновки, виділяти з великої кількості ознак найсуттєвіші, охоплювати всі події, всі нюанси спостережуваної ситуації. Здійснити це досить складно.

Головна вимога до спостерігачів – бути об’єктивними, запобігати помилок. У літературі виділяють такі можливі помилки спостерігачів.

Гало-ефект (ефект ореолу, престижу), що ґрунтується на загальному вражені, яке створює спостережуваний на спостерігача. Він веде до поверхових узагальнень у сприйнятті і класифікації.

Ефект поблажливості – тенденція давати загальному результату спостереження перебільшено позитивну оцінку, що спотворює результат і вносить у дослідження помилки.

Ефект усереднення призводить до помилок внаслідок побоювання дослідником крайніх (найбільших і найменших, найкращих і найгірших та ін.) результатів, зводячи їх до середньо-нейтральних суджень.

Помилка контрастності – схильність спостерігачів, оцінюючи інших людей, ігнорувати, заперечувати або надто виділяти у них риси характеру, властивих (або невластивих) самому спостерігачеві.

Виділяють також низку чинників, що підвищують імовірність виникнення або збільшення помилок, зокрема:

- настрій спостерігача;

- тенденція очікування вчинку;

- невідповідність соціального стану спостерігача і спостережуваного;

- вплив подій, що відбулися після спостереження;

- попереднє особисте знайомство або попередні зустрічі з спостережуваним та ін.

Отже, помилок і чинників, які їх спричиняють, є чимало, аби піклуватись про об’єктивність спостерігача в психологічному спостереженні.

Г.В.Олпорт описав вісім особистісних якостей, які допоможуть спостерігачеві запобігти помилок у процесі спостереження.

1. Досвід. Для того щоб краще розуміти інших людей, необхідна досвідченість, потрібно мати великий досвід спілкування взаємодії з людьми у найрізноманітніших ситуаціях.

2. Подібність. Важливо, щоб спостерігач за своєю природою був подібний на ту людину, яку він має схарактеризувати.

3. Інтелект. Спостерігачу допомагає інтелект, коли бракує досвіду. Щоб зрозуміти людину – найперше треба виявити зв’язки між її минулими і теперішніми вчинками, між причиною і наслідком.

4. Глибоке розуміння себе. Правильна оцінка спостерігача самого себе допомагає глибше пізнати іншу людину.

5. Складність. Спостерігачі ліпше розуміють тих, хто не складніший від них, і важче оцінюють витончену, різнобічну особистість.

6. Відстороненість. Виявлено, що здатність розуміти інших людей найбільш розвинена у менш комунікабельних людей – інтровертів.

7. Естетичні нахили. Ця якість вища від усіх інших, особливо у найбільш обдарованих знавців людей. Особистість дослідника з естетичним нахилом розуму завжди прагне проникнути у внутрішню сутність людини, її неповторний світ життя.

8. Соціальний інтелект. Це соціальне пристосування до досліджуваного, уміння дуже точно прогнозувати його реакцію, його поведінку, а отже, і ліпше це все розуміти.

Як бачимо, у сфері дослідження людської спостережливості є проблема помилковості і суб’єктивізму, впливу особистісних характеристик, емоційних станів психологів-дослідників на результати наукових спостережень.

Зробимо спробу дослідити здатність бути спостережливими психологів-студентів. Адже для них ця риса є найнеобхіднішою у професійній практиці.

Мета роботи. Проаналізувати індивідуальні особливості психолога як

спостерігача.

Завдання роботи. Дослідити взаємозв’язок темпераменту, пам’яті, уваги із

спостережливістю студентів-психологів.

Хід роботи.

1. Поставити мету дослідження. Визначити, що саме треба діагностувати (темперамент, пам’ять, увагу чи ін.) для виявлення причинно-наслідкових зв’язків із спостережливістю людини.

2. Підібрати відповідні методики [2].

10. 3. Організувати для дослідження групу студентів-психологів.

4. Визначити їхню спостережливість з допомогою тесту “Чи спостережливі ви?” [16] та дослідити вибраними методиками зазначені характеристики .

5. Проаналізувати процес дослідження.

Опрацювання даних.

• Виділити відповідно до ключа тесту “Чи спостережливі Ви?” 4 групи досліджуваних (І – 45-70 балів, ІІ – 71-96 балів, ІІІ – 97-122 бали, ІУ – 123-150 балів).

• Визначити для кожної підгрупи особливі значення темпераменту, пам’яті чи уваги.

• Порівняти одержані дані у підгрупах, використовуючи математичну статистику, будуючи графіки, створюючи таблиці.

Інтерпретація та висновки.

Аналізують здобуті результати, виявляють причинно-наслідкові зв’язки між індивідуальними властивостями студентів та їхньою спостережливістю. Виводять висновки.

Звіт.

На підставі одержаних результатів досліджень студенти оформляють звіт, описують свою дослідницьку роботу.