Чернігівський національний педагогічний університет
імені Т.Г. Шевченка
Кафедра всесвітньої історії
О.Б.СТРІЛЮК
Новітня історія країн азії та африки
(1945-2009 рр.)
навчально-методичний посібник
Чернігів
2011
УДК 94(5).09: 94 (6).09(075.8)
ББК Т3(5)6: Т3(6): 6 Я 73
С 85
Рецензент доктор історичних наук,
професор Дятлов В.О.
Відповідальний редактор доктор історичних наук,
професор Ячменіхін К.М.
СТРІЛЮК О.Б.
С-85 Новітня історія країн Азії та Африки (1945 – 2009 рр.): навчально-методичний посібник / О.Б. Стрілюк. – Чернігів: Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, 2009. – 61 с.
Рекомендовано до друку на засіданні кафедри всесвіт історії (Протокол №1 від 28 серпня 2009 р.)
УДК 94(5).09: 94 (6).09(075.8)
ББК Т3(5)6: Т3(6): 6 Я 73
С 85
© О.Б. Стрілюк, 2009
Пояснювальна записка
Новітня історія країн Азії та Африки хронологічно та тематично продовжує курс давньої, середньовічної та нової історії афро-азіатських суспільств і разом з тим має свою специфіку. Вона обумовлена як прагненням відійти від політико-ідеологічної заангажованості, так і соціальними, політичними й економічними реаліями країн Азії та Африки, які швидко змінюються.
Навчальний курс „Новітня історія країн Азії та Африки” охоплює тривалий період історичного часу. За початкову його межу більшість дослідників визначає 1918 р., пов’язуючи це із завершенням Першої світової війни. Верхня межа новітньої історії є рухомою і визначається терміном „сучасний період”. Хронологічно курс Новітньої історії поділяється на два періоди: 1918-1945 рр. – період національно-визвольних рухів у колоніях та залежних країнах; та 1945 р. – сьогодення – післявоєнний період остаточного розпаду колоніальної системи та становлення і розвитку незалежних держав.
Курс “Новітня історія країн Азії та Африки (1945-2009 рр.)” розрахований на студентів вищих начальних закладів історичних факультетів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки бакалавра. На вивчення курсу у 8 семестрі передбачено 30 годин лекційних, 14 годин семінарських і 37 годин самостійної роботи.
Програма складена з урахуванням наявної структури вищої історичної освіти. Мета курсу полягає в тому, щоб розкрити цілісну картину соціально-економічного, політичного і культурного розвитку країн Азії та Африки в період після завершення Другої світової війни до сьогодення. При цьому звертається увага на основні етапи еволюції країн Азії та Африки:
друга половина 40-х – середина 60-х рр. ХХ ст.: розпад колоніальної системи, деколонізація, початок реалізації антикапіталістичної тенденції в практиці окремих країн;
середина 60-х – 70-і рр. ХХ ст.: радикалізація позиції афро-азіатських країн з основних проблем світової політики, формування нових моделей
розвитку, диференціація серед афро-азіатських країн, революційні події в Ірані й Афганістані;
80-90-і рр. ХХ ст.: політична активізація ісламу, формування концепції "Північ-Південь", крах "світового соціалізму";
межа ХХ-ХХ1 ст.: оформлення багатополюсного світу і місце в ньому афро-азіатських країн.
У програмі звертається увага на формування та еволюцію моделей і типів розвитку країн Азії та Африки.
У результаті вивчення курсу студенти повинні:
володіти базовим фактичним матеріалом курсу, вільно орієнтуватись в хронології, персоналістиці;
оперувати сучасною науковою термінологією;
вміти працювати з картою;
володіти навичками аналізу та синтезу історичного матеріалу; пошуку, систематизації та інтерпретації інформації;
визначати тенденції, закономірності, особливості і т.п.
вільно орієнтуватись у розмаїтті підходів до суперечливих питань історії Азії та Африки другої половини ХХ ст.;
вміти вести дискусію, чітко висловлювати та аргументовано захищати власну думку;
давати оцінку основним історіографічним проблемам курсу.
Великий обсяг фактичного матеріалу зумовив висвітлення окремих блоків найскладніших тем у лекційному курсі, а інших, найкраще забезпечених джерелами та літературою, на семінарських заняттях.
Студентам рекомендується список літератури, що включає монографії та спеціальні журнальні статті. Увага, зокрема, зосереджується на вивченні таких проблем: особливості модернізації незалежних держав в другій половині ХХ ст.; багатоваріантність соціально-економічного розвитку в умовах глобалізації; вибір власної моделі з урахуванням особливостей історичного, культурного, національного розвитку; політичні проблеми тоталітарних, авторитарних і демократичних режимів і роль військових у політичному житті; роль окремих політичних діячів у вирішенні як внутрішніх так і зовнішньоекономічних та зовнішньополітичних проблем країн афро-азіатського регіону.
Одна з особливостей вивчення курсу новітньої історії країн Азії та Африки полягає в тому, що необхідно регулярно стежити за подіями, які відбуваються, оскільки ми маємо справу з історією сучасності, а отже, можуть з’явитися зовсім несподівані фактори. Тому недостатньо засвоїти лекційний курс і ознайомитись зі спеціальною літературою. Необхідно постійно стежити за публікаціями в пресі, у періодичних виданнях, за повідомленнями інших засобів масової інформації. Вивчення даного курсу вимагає напруженої, добре організованої самостійної роботи студентів.
Курс передбачає три модулі. Формами підсумкового контролю якості знань, навичок, вмінь студентів є екзамени.
„НОВІТНЯ ІСТОРІЯ КРАЇН АЗІЇ ТА АФРИКИ
(1945-2009 рр.)”
Курс
|
Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень |
Характеристика навчальної дисципліни |
Кількість кредитів ECTS: 3 Модулів: 3 Змістовних модулів: 3 Загальна кількість годин: 81 |
Шифр та назва напряму підготовки 0203 Гуманітарні науки
Шифр та назва спеціальності 6.020302 Історія
Освітньо-кваліфікаційний рівень Бакалавр
|
Нормативна 4-й рік підготовки 8- й семестр Лекції (теоретична підготовка): 30 год. Семінари: 14 год. Самостійна робота: 37 год. Вид контролю: екзамен |
МЕТА:
ознайомлення з основними завданнями, літературою курсу;
вивчення особливостей історичного, культурного, національного розвитку, соціально-економічних проблем та характеру національно-визвольних рухів країн Азії та Африки у другій половині ХХ ст.;
розвиток навичок наукового аналізу, спрямованих на забезпечення самостійного осмислення закономірностей історичного процесу;
оволодіння студентами практичними навичками роботи з історичними джерелами та науковою літературою;
формування умінь застосовувати набуті знання для орієнтації в громадсько-політичному житті та оцінки суспільних явищ і подій.