- •13. Сутність, завдання, принципи медіації в освітній практиці.
- •14. Зміст етичного кодексу медіатора.
- •15. Концепція реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року.
- •16. Сутність та основні завдання Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх
- •17.Основні засади Закону України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”;
- •18.Перерахуйте відомі вам органи та служби у справах дітей та розкрийте їх основні завдання відповідно до Закону України “Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”;
- •19.Розкрийте основні завдання служби у справах дітей;
- •20.Розкрийте основні завдання кримінальної міліції у справах дітей;
- •Умови перебування дітей у притулку
- •25. Дайте визначення поняттю “соціальна профілактика правопорушень”, укажіть її мету, завдання, принципи та види;
- •26.Розкрийте поняття “проступок”, “правопорушення”, “злочин”;
- •27.Визначте особливості кримінальної та адміністративної відповідальності неповнолітніх правопорушників;
- •Адміністративної відповідальності
- •28.Перерахуйте обставини, що обтяжують відповідно до статей 67 Кримінального кодексу України) та пом’якшують покарання (відповідно до статей 66 Кримінального кодексу України);
- •29. Перерахуйте, які основні види покарань можуть бути застосовані судом до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину (згідно з ст.98 кк України);
- •30. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень;
- •31. Розкрийте особливості умовно-дострокового звільнення від відбування покарання;
- •32. Розкрийте особливості здійснення профілактики правопорушень у загальноосвітній школі;
- •Розкрийте основні завдання та особливості діяльності виховних колоній;
- •Розкрийте основні завдання кримінально-виконавчих інспекцій
- •35.Особливості роботи з неповнолітніми у сізо України
- •36.Особливості профілактики правопорушень серед осіб, які знаходяться в місцях позбавлення волі
- •37. Соціальна реабілітація та соціальний супровід неповнолітнього, який повернувся з місць позбавлення волі;
- •I) Соціально-психологічна підтримка, що передбачає:
- •II) Допомога в організації навчання:
- •III) Допомога у працевлаштуванні передбачає:
- •IV) Допомога у вирішенні юридичних питань, що надається шляхом:
- •V) Допомога у підтримці, розвитку стосунків з соціальним оточенням
- •38.Соціально-педагогічна робота з неповнолітніми, засудженими до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі.
- •39.Система установ, залучених до процесу соціальної реабілітації та ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до альтернативних покарань;
- •40. Сутність системи пробації та перспективи її запровадження в Україні;
40. Сутність системи пробації та перспективи її запровадження в Україні;
Сьогодні термін «пробація» вживається в декількох значеннях:
1)як концепціясоціальної роботи з правопорушниками та іншими соціально вразливими групами;
2)як ієрархічна організаційна структура;
3)як орган державної влади (служба);
4)як умовне невинесення вироку або як умовне звільнення від покарання з випробуванням;
5)як специфічний процес виконання альтернативних покарань;
6)стан, у якомуперебуває злочинець упродовж певного терміну: злочинець ( probationer ) перебуває«на пробації» – тобто під пробаційним наглядом (on probation, under probation supervision);
7)як з’єднувальна ланка між кримінальним процесом, виконанняпокарань та соціальною роботою.
Щодо історії української пробації, то, напевно, важко сказати, коли саме вона розпочалася. Наукові дискусії середини 1990-х років з питань зниження кількості в’язничного населення у нашій державі та виконання зобов’язань, що випливали із членства у Раді Європи, стали одним з чинників, які вплинули на приділення більшої уваги до зарубіжного досвіду в сфері виконання покарань та соціальної роботи зі злочинцями. Фактично українська пробації залишається для сучасних дослідників. Мається на увазі не декларативно-описове зображення формально-юридичної сутності того чи іншого альтернативного покарання або повноважень кримінально-виконавчої інспекції та її місця в структурі державного управління пенітенціарною системою України. Йдеться про реальні показники ефективності альтернативних покарань й покарань з випробуванням та рецидиву після їх відбування, про соціологічні та психологічні дослідження процесів виконання альтернативних покарань, ставлення офіцерів кримінально-виконавчої інспекції та самих засуджених до цілей та реалій покарання тощо. що ж стоїть на заваді створення в Україні служби пробації? По-перше, зайва міфологізація пробації .Цей фактор справляє надзвичайно негативний вплив на майбутнє української моделі відповідної служби.
По-друге, це –міфологізація цілей покарання .Ідея про те, що реабілітація за допомогою покарання – це міф (принаймні натому рівні, на якому ведуться наукові дискусії в Україні) на Заході вже давно сприймається як доведений факт.
По-третє, це формалізація інституту пробації та аналіз його виключно в світлі вітчизняної концепції кримінальної відповідальності.