Міністерство охорони здоров’я України

Горлівське медичне училище

Методична розробка позааудиторної

самостійної роботи студентів № 11

Тема:

“Специфічна профілактика і терапія дифтерії”

Навчальний предмет “Мікробіологія”

Спеціальність: 5110102 “Сестринська справа”

Курс: 1

Семестр: 2

Кількість годин: 2

I.Актуальність теми.

Дифтерія – це інфекційне захворювання, що уносило в минулі часи багато дитячих життів. Остання епідемія в 90-х роках минулого століття в основному затронула людей зрілого віку, що пояснюється обовязковою вакцинацією всьому дитячому населенню. В теперішній час єдиним ефективним способом є вакцинація, а єдиним ефективним методом лікування – введення специфічної антитоксичної сироватки.

II.Навчальні цілі.

1.Знати:

1. Методи специфічної профілактики дифтерії;

2. Препарати, що застосовують для профілактики дифтерії;

3. Специфічне лікування дифтерії;

4. Особливості введення сироватки.

III.Міжпредметні зв’язки.

Дисципліна	Знати	Уміти
Забезпечуючі 1.сестринська справа 2.основи мікробіології	Імунітет, вакцини, анатоксини, сироватки	Провести в/м, п/ш, в/ш ін’єкції
Забезпечувальні 1.медсестринство при інфекційних хворобах 2.медсестринство в педіатрії	Дифтерія, профілактика та специфічне лікування профілактичні щеплення дитячі інфекції. Дифтерія.	проведення вакцинації введення антитоксичної сироватки проведення проби за Безредко

IV.Матеріали до аудиторної самостійної роботи.

Матеріал для самоконтролю

1. яким препаратом проводиться специфічна профілактика дифтерії?

2. що таке календар щеплень?

3. в якому віці і яким препаратом проводиться перша вакцинація проти дифтерії?

4. в якому віці і яким препаратом проводиться ревакцинація проти дифтерії?

5. яким препаратом проводиться специфічне лікування дифтерії?

6. які правила введення сироватки?

Зміст теми

Специфічне лікування. Проводять високоочищеною кінською гіперімунною сироваткою “Діаферм”. Для запобігання анафілактичній реакції сироватку вводять за методом Безредки. Спочатку 0,1мл розведеної 1:100 сироватки вводять внутрішньошкірно у згинальну поверхню передпліччя. Якщо через 20-30хв. на місці введення не виявляється змін або утворюється папула діаметром не більш як 0,9см, реакцію вважають негативною і підшкірно вводять 0,1мл нерозведеної сироватки, а при відсутності реакції – через 30хв. усю призначену дозу внутрішньом’язово.

При токсичній дифтерії II – III ступеня і гіпертоксичній формі серотерапію проводять обов’язково, під захистом гормональних препаратів, а іноді – наркозу. У випадку позитивної внутрішньошкірної проби або при наявності анафілактичної реакції на підшкірне введення надалі сироватку вводять тільки за безумовними показаннями. Спочатку сироватку в роведені 1:100 вводять у підшкірну клітковину плеча у дозах 0,5; 2; 5 мл послідовно з інтервалами в 20хв. При відсутності реакції на попередню дозу вводять 0,1мл нерозведеної сироватки підшкірно. Якщо реакції немає, через 30хв. вводять усю призначену дозу підшкірно. У виняткових випадках сироватку вводять під наркозом.

Антитоксична сироватка нейтралізує тільки токсин, який циркулює в крові, і не впливає на фіксований у тканинах. Тому специфічне лікування має проводитись якомога раніше (оптимально в 1 – 3-й день хвороби).

Дози сироватки для першого введення і курсу лікування визначаються формою дифтерії (табл. 4).

Таблиця 4. Дози антитоксичної протидифтерійної сироватки при різних

формах дифтерії

Форма дифтерії	Перша доза, тис. АО	Курсова доза, тис. АО
Дифтерія зіва Локалізована (острівцева, плівчаста) Поширена Субтоксична Токсична I ступінь II ступінь III ступінь Гіпертоксична Круп Локалізований Поширений Дифтерія іншої локалізації Носа Зовнішніх статевих органів Очей Шкіри	30-50 50-70 50-70 70-90 80-100 100-130 120-150 30-60 60-100 30-50 30-50 30-50 20-30	30-70 80-100 80-100 100-150 200-250 250-400 не більше за 450 60-100 120-180 30-70 30-70 30-70 30-70

При пізньому (після 2-го дня хвороби) початку лікування хворих з поширеною або токсичною формою першу дозу сироватки слід збільшити на 1/3 – 1/2 порівняно з наведеною у таблиці. Кратність введення сироватки також визначається формою хвороби. У разі локалізованої дифтерії зіва, носа, рідкої локалізації процесу і ранньої серотерапії можна обмежитися одноразовим введенням сироватки. При затримці “танення” нальоту її вводять повторно через добу. Якщо дифтерія зіва поширена, сироватку вводять протягом 2-3 діб (при токсичній формі – через кожні 12 год), а далі – за показаннями. Перша доза становить 1/3 – 1/2 курсової; в перші дві доби хворий має отримати 3/4 курсової дози.

У разі дифтерійного крупу початкова доза сироватки визначаєься його стадіями: I стадія – 15-20 тис. АО, II стадія – 30-40 тис. АО, III стадія – 40 тис. АО; через 24 год цю дозу повторюють, а наступними днями, якщо потрібно, вводять половину дозу сироватку.

Звичайно курс серотерапії триває не більш як 3-4 дні. Показаннями для відміни серотерапії є зникнення або значне зменшення нальоту, набряку зіва і підшкірної клітковини шиї, при крупі – повне зникнення або зменшення стенотичного дихання. При підозрі на токсичну дифтерію сироватку вводять негайно; на локалізовану форму – можливе деяке вичікування до отримання результатів бактеріоскопії, ЛОР – огляду тощо, але за умови постійного нагляду в стаціонарі; на дифтерійний круп – введення сироватки є обов’язковим, якщо цей діагноз не знімається після проведення інтенсивної відтяжної та антиспастичної терапії протягом 1-1,5 год.

Для підсилення дії сироватки рекомендується внутрішньом’язове введення один раз на добу 25% розчину магнію сульфату відразу після початку серотерапії.

Профілактика. Провідну роль у боротьбі з дифтерією відіграє активна імунізація. З цією метою застосовують адсорбовану коклюшно-дифтерійно-правцеву (АКДП) вакцину і адсорбований дифтерійно-правцевий (АДП) анатоксин, дифтерійно-правцевий анатоксин із зменшеним вмістом обох антигенів (АДП-М), дифтерійний анатоксин із зменшенним вмістом антигена (АД-М).

Останнім часом впроваджена схема профілактичних щеплень, яка розрахована на забезпечення захисту практично всього населення. Профілактичну імунізацію АКДП-вакциною здійснюють з тримісячного віку тричі з інтервалом 45 днів (по 0,5 мл внутрішньом’язово). Першу ревакцинацію проводять через 1,5-2 роки одноразово (0,5 мл), а подальші ревакцинації – одноразово АДП-анатоксином (0,5 мл) в 6, 11 і 14-15 років. Внаслідок того що дифтерія “подорослішала”, схема активної імунізації передбачає ревакцинацію дорослих кожні наступні десять років (26, 36, 46 і 56 років) АДП-М-анатоксином (0,5 мл) одноразово.

АДП-анатоксин застосовують у дітей з протипоказаннями до введення АКДП-вакцини або у перехворілих на коклюш. АДП-М-анатоксин використовують у випадках протипоказань до наведених препаратів, а також з метою вікової ревакцинації дітей, підлітків і дорослих. Вакцинація АДП-М-анатоксином складається з двох ін’єкцій по 0,5 мл з проміжком у 45 днів. АД-М-анатоксин застосовують при вакцинації осіб, у яких виявлений негативний результат у РПГА з дифтерійним діагностикумумом і позитивний – з правцевим.

Епідеміологічна ефективність вакцинації залежить не тільки від якості препаратів. Охоплення щепленнями 95% сприйнятливого до даної інфекції населення гарантує максимальний успіх.

Засобами запобігання поширенню дифтерії є раннє виявлення, ізоляція та лікування хворих і носіїв токсигенних коринебактерій. Після ізоляції проводять заключну дезинфекцію. Нагляд за осередком інфекції здійснюють 7 днів з обов’язковим бактеріологічним дослідженням слизу з носа у всіх осіб, що мали контакт з хворими. Особам, які протягом 10 останніх років не робили щеплення, проводять імунізацію АД-М- або АДП-М-анатоксином; у решти, віком 3-16 років, екстренно визначають ступінь напруженості антитоксичного імунітету. Усіх неімунних осіб (з титром в РПГА меншим за 0,03 МО/мл) негайно прищеплюють.