Міністерство охорони здоров’я України
Горлівське медичне училище
Методична розробка позааудиторної
самостійної роботи студентів № 10
Тема:
“Туберкульоз. Правила взяття, обробки та транспортування матеріалу для дослідження”
Навчальний предмет “Мікробіологія”
Спеціальність: 5110102 “Сестринська справа”
Курс: 1
Семестр: 2
Кількість годин: 2
I.Актуальність теми.
В наш час відмічається зрост захворюваності туберкульозом не тільки на пострадянському просторі, а й в країнах Америки, Європи, Африки.
Єфективна боротьба з цим захворюванням можлива лише при ранній діагностиці. Одним з головних методів діагностики є лабораторне дослідження, в основному – бактеріологічне. Тому медсестрі необхідно не тільки знати, але й уміти провести забір матеріалу та правильно його транспортувати в лабораторію.
II.Навчальні цілі.
1.Знати:
Етіологію туберкульоза;
Патогенез туберкульоза;
Бактеріологічний методдіагностики туберкульоза;
Який матеріал слід зібрати від хворого на туберкульоз.
2.Вміти:
2.1 зібрати харкотиння від хворого;
2.2 зібрати сечу на бак.дослідження;
2.3 написати направлення на бак дослідження;
2.4 правильно провести доставку зібраного матеріалу.
III.Міжпредметні зв’язки.
Дисципліна |
Знати |
Вміти |
Забезпечуючі 1. Основи мікробіології
2.Сестринська справа
3.Латинська мова |
Етіологію та патогенех туберкульозу. Фізіологія збудника туберкульоза.
Термінологію. |
Написати направлення в бак. лабораторію.
Зібрати сечу та харкотиння на бак. дослідження.
Використовувати відповідні терміни.
|
Забезпечувальні 1.Медсестринство в терапії.
|
Туберкульоз.
|
Зібрати харкотиння, сечу й інші матеріали для бак. дослідження.
|
IV.Матеріали до аудиторної самостійної роботи.
Зміст теми
Зараження людей туберкульозом найчастіше відбувається повітряно-краплинним і повітряно-пиловим способами. Можливе також інфікування через молоко і молочні продукти, через шкіру і слизові оболонки. У місці проникнення збудника виникає запалення, яке супроводжується утворенням специфічної гранулеми або туберкульозного бугорка (tuberculum). Звідси походить назва захворювання – туберкульоз або бугорчатка. У центрі бугорка знаходяться гігантські клітини Пирогова-Ланганса, всередині яких можуть розміщуватись туберкульозні палички. Гігантські клітини оточені епітеліоїдними та лімфоїдними елементами, які й складають основну масу гранулеми. При доброякісному перебігу хвороби бугорок оточується сполучною тканиною, проростає колагеновими волокнами, просочується солями кальцію, після чого подальше поширення збудника припиняється. У первинній гранульомі туберкульозні бактерії можуть зберігатись роками, інколи все життя. Такі люди є носіями прихованої інфекції. З одного боку вони мають відносний імунітет, а з другого – замасковану форму туберкульозу, яка при несприятливих умовах може активізуватися. Тоді бугорок розпадається, а мікобактерії поширюються в інші ділянки. При розпаді декількох гранульом у легеневій тканині може утворитися порожнина (каверна). Якщо при кашлі мікобактерії виділяються назовні, то говорять про відкриту форму туберкульозу, а якщо цього не відбувається – про закриту форму. При пониженній опірності організму (тяжкі умови праці й побуту, фізичні та психічні травми) первинний туберкульозний процес може генералізуватися. Розсіювання мікобактерій призводить до утворення в різних органах туберкульозних вогнищ, схильних до розпаду. Інтоксикація організму зумовлює тяжкий перебіг хвороби. Генералізація може супроводжуватись ураженням сечостатевих органів, кісток, суглобів, оболонок мозку, очей.
Мікробіологічна діагностика туберкульозу проводиться з використанням бактеріоскопічного, бактеріологічного, біологічного й алергічного методів. Серологічні дослідження проводять нечасто. Матеріалом для дослідження може бути харкотиння, слиз із гортані, гній, сеча, спинномозкова рідина, плевральний ексудат, пунктат лімфатичних вузлів, випорожнення. Інколи досліджують харчові продукти (молоко, сир).
Бактеріоскопія мазків, забарвлених ха Цілем-Нільсеном, дає змогу швидко виявити мікобактерії. Але цей метод є лише орієнтовним, так як і сапрофітні мікобактерії морфологічно подібні. Хороші результати дає люмінісцентна мікроскопія з аураміном. Мікобактерії туберкульозу світяться яскравим золотисто-зеленим світлом на темному полі. При бактеріоскопічному дослідженні для підвищення частоти позитивних результатів використовують методи збагачення – гомогенації та флотації. Перший полягає в тому, що харкотиння спочатку гомогенізують, енергійно перемішуючи його з розчином їдкого натрію, центрифугують і з осаду готують мазки. При другому – харкотиння гомогенізують в розчині їдкого натрію, потім додають 1-2 мл ксилолу (бензину, бензолу), струшують 10 хв і виготовляють мазки з верхнього шару, куди спливли мікобактерії. Методи збагачення підвищують відсоток виявлення туберкульозних бактерій.
Бактеріологічний метод є основним у лабораторній діагностиці туберкульозу. Досліджуваний матеріал заливають подвійним об’ємом 6% сірчаної кислоти, струшують 10 хв. Суміш центрифугують, осад нейтралізують 2 краплями їдкого натрію, відмивають ізотонічним розчином хлориду натрію, висівають на середовище Левенштейна-Йєнсена (Фінна, Сотона). Виділені культури ідентифікують, визначають їх чутливість до антимікробних препаратів.
Використовують також прискорені методи бактеріологічної діагностики Прайса і Школьникової. За методом Прайса досліджуваний матеріал наносять на стерильні предметні скельця, висушують і занурюють у 6% розчин сірчаної кислоти, в якому гинуть всі мікроби, крім мікобактерій. Після промивання мазків у 0,85% розчині хлориду натрію їх вміщують у флакони з цитратною кров’ю. Через 2-3 дні скельця виймають, фіксують і забарвлюють за Цілем-Нільсеном.
Мікроколонії в мазку мають вигляд зугнутих джгутиків (“кіс”), які утворюються під впливом корд-фактора. За методом Школьникової матеріал після відповідної обробки кислотою сіють у пробірки з цитратною кров’ю. Через 6-8 днів середовище центрифугують і з осаду виготовляють мазки, забарвлюють і мікроскопують.
Біологічний метод використовують у тих випадках, коли збудник туберкульозу важко або неможливо виділити на живильних середовищах. Найчастіше його вживають при діагностиці туберкульозу нирок. Досліджуваний матеріал після відповідної обробки кислотою вводять гвінейським свинкам чи кроликам. Починаючи з 5-10 дня, досліджують пунктати лімфатичних вузлів бактеріоскопічним методом. Заражених тварин спостерігають 1-2 місяці. При їх розтині у внутрішніх органах виявляють численні туберкульозні гранулеми.
Алергічну пробу Манту ставлять для виявлення інфікованих туберкульозними бактеріями людей, а також для оцінки перебігу захворювання й відбору осіб для ревакцинації. На внутрішню поверхню передпліччя внутрішньошкірно вводять туберкулін (5 туберкулінових одиниць в об’ємі 0,1 мл). результат проби Манту оцінюють через 72 год. Позитивною її вважають при розмірі інфільтрату не менше 5 мм.
Направлення хворих з підозрою на туберкульоз.
При підозрі на туберкульоз легень необхідно взяти на дослідження не менш як 3 зразки харкотиння. Якщо це можливо, проби повинні бути зібрані протягом двух днів й відправленні в лабораторію мікроскопії протягом 1 тижня.
Якщо в медицинському пункті не має можливості зібрати зразки харкотиння, пацієнта направляють до найблищого медичного закладу, де є умови для забору зразків харкотиння або зразу до лабораторії мікроскопії.
Після дослідження зразків харкотиння результати дослідження повертаються назад до лічбового закладу, яке зробило запит на проведення дослідження. В залежності від результатів дослідження пацієнти потім направляються для постановки діагноза або подальшого дослідження.
В розділі модуля Ви дізнаєтесь , як зібрати харкотиння й транспортувати зразки, як направити хворих з підозрою на туберкульоз для здачі харкотиння на дослідження, як направити хворих для постановки діагноза або подальшого дослідження.
Керівництво по забору зразків харкотиння.
Якщо це можливо,медпрацівник повинен взяти 3 проби харкотиння хворого з підозрою на туберкульоз протягом 2 днів й відправити їх в лабораторію мікроскопії, діючи за слідуюючою схемою:
Перший опрос хворого
При підозрі на туберкульоз зразок харкотиння збирається негайно на місці під наглядом медпрацівника в лічбовому закладі. Пацієнту пропонують прочистити горло й відкашлятись. Такий зразок харкотиння називається зразком, зібраним в лічбовому закладі.
Потім хворому видають контейнер для харкотиння з номером ідентифікації зразка, зазначеним на зовнішній стороні контейнера (а не на кришці), щоб зібрати вранішнє харкотиння до другого прийому у медпрацівника. Цей зразок називається зразок вранішнього харкотиння. Пацієнта слід попросити сплюнути в контейнер, як тільки він почне відкашлювати харкотиння вранці. Потім йому необхідно показати, як закрити контейнер. Кожний пацієнт повинен повернути контейнер як можна скоріше. Якщо це можливо, пацієнт повинен прийти на прийом наступного дня.