Тема 12. Правове регулювання перевезення вантажів, пасажирів та багажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 306 ГК України перевезення вантажів – це вид господарської діяльності, яка пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного вжитку залізницею, автомобільним шляхам, водним та повітряним шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами перевезення є перевізник, вантажовідправник та вантажоотримувач. ГК України дає перелік тих видів транспорту, які здійснюють перевезення вантажів, а саме: вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт та інші види транспорту.

Слід враховувати, що загальні положення про перевезення вантажів містяться у гл. 32 ГК України. Ч. 6 ст. 306 ГК України вказує, що відносини, які пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК України (гл. 64) та іншими нормативно-правовими актами, а саме: Повітряним кодексом України, Кодексом торговельного мореплавства України, Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Законом України «Про автомобільний транспорт», Законом України «Про трубопровідний транспорт України», Статутом залізниць України, Правилами повітряного перевезення вантажів, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Більш детально слід розглянути питання про договір перевезення вантажів. Відповідно до ч. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй іншою стороною (вантажовідправником) вантаж в пункт призначення у встановлений законодавством або договором строк та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу, як правило, є реальним. Для його укладання недостатньо згоди сторін, а необхідна передача вказаного в договорі вантажу перевізнику та прийняття ним вантажу до перевезення. Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом належить до консенсуальних договорів, оскільки він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за істотними умовами договору до прийняття вантажу перевізником. Договір перевезення вантажу – двосторонній та оплатний.

Сторонами в цьому договорі є перевізник та вантажовідправник. Вантажоодержувач не є стороною в договорі перевезення вантажу, але у нього виникають за цим договором певні права та обов'язки. Перевізником за договором перевезення можуть бути суб'єкти господарської діяльності – юридичні особи, установчі документи яких дозволяють займатися відповідним видом діяльності, і фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності. Вантажовідправниками, вантажоодержувачами вантажу можуть бути юридичні та фізичні особи незалежно від наявності у них статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Предметом цього договору є вантаж. Відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні вантажем вважаються всі предмети з моменту прийняття їх для перевезень до здачі одержувачу вантажу. Згідно з п. 6 Статуту залізниць України вантажем вважаються матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Вантажі можна класифікувати за різними підставами. За видами продукції вантажі поділяються на: продукцію сільського господарства; продукцію лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості; руди металічні; продукцію паливно-енергетичної промисловості; мінеральну сировину, мінерально-будівельні матеріали та вироби; продукцію металургійної промисловості; продукцію хімічної промисловості; продукцію харчової, м'ясо-молочної та рибної промисловості; промислові товари народного споживання; продукцію машинобудування, приладобудування і металообробної промисловості; інші вантажі. За фізичним станом вантажі поділяються на тверді, рідкі та газоподібні. За наявністю тари - на ті, для яких тара потрібна, і ті, для яких тара не потрібна. За способом завантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, наволочними та наливними.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі види довгострокових договорів:

1. довгострокові – на залізничному і морському транспорті;

2. навігаційний – на річковому транспорті (внутрішньому флоті);

3. спеціальний – на повітряному транспорті;

4. річний – на автомобільному транспорті.

Вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Це підтверджується складанням перевізного документа: при перевезенні вантажів автомобільним транспортом – товарно-транспортною накладною, при річкових перевезеннях – накладною та квитанцією, при морських перевезеннях – коносаментом. Відповідно до Статуту залізниць України вантажовідправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, або сертифікат на продукцію, якщо вона підлягає сертифікації, а також на її тару. Транспортна накладна складається на ім'я вантажоодержувача, підписується вантажовідправником та супроводжує вантаж на всьому шляху слідування і на станції призначення видається вантажоодержувачу разом з вантажем.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами. Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін. Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

Завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Вантаж для перевезення приймається перевізником залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального та незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає в момент прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності і збереження його в процесі перевезення та має право застрахувати вантаж. Правила прийняття вантажу до перевезення деталізовані в транспортних кодексах, статутах.

Так, згідно з Кодексом торговельного мореплавства (ст. 142) вантажі, для яких необхідна тара і упакування для попередження втрати, пошкоджень, повинні пред'являтись для перевезення в цілій тарі або упакуванні, що б забезпечило збереження вантажу в процесі перевезення. На кожному вантажному місці повинна бути нанесена повне та чітке маркування, передбачене правилами морського перевезення вантажів. Вантажовідправник повинен своєчасно передати всі документи, які стосуються вантажу, і які необхідні згідно з портовими, митними, санітарними та іншими адміністративними правилами. Після прийняття вантажу для перевезення перевізник, капітан чи агент перевізника зобов'язані видати вантажовідправнику коносамент, який є доказом прийняття перевізником вантажу, який в цьому коносаменті вказаний.

Відповідно до ст. 310 ГК України перевізник зобов'язаний повідомити вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу. Вантажоодержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув. Він має право відмовитись від прийняття пошкодженого або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням. Вантажоодержувач та перевізник мають право вимагати до видачі вантажу огляду та (або) перевірки його кількості. Якщо при прийомі вантажу, який перевозиться за коносаментом, вантажоодержувач письмово не заявив перевізнику про недостачу або пошкодження вантажу, то вважається, що вантажоодержувач отримав вантаж згідно з умовами коносаменту, якщо інше не буде доведено. Якщо вантаж був оглянутий та перевірений вантажоодержувачем спільно з перевізником, одержувач може не робити вказаної заяви. У випадках, коли втрата, недостача чи пошкодження не могли бути виявлені при звичайному способі прийому вантажу, то заява перевізнику може бути зроблена вантажоодержувачем протягом трьох діб після прийому вантажу.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється в момент його видачі вантажоодержувачу в пункті призначення. Якщо вантажоодержувач не затребував вантаж, що прибув в установлений строк, або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом 30 днів після спливу строку його доставки вважається втраченим, якщо більш тривалий строк не встановлений договором. Вантаж, який не отриманий протягом місяця після повідомлення перевізником вантажоодержувача, вважається не витребуваним вантажоодержувачем та реалізується у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 309 ГК України вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами або статутами, отримати назад зданий для перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаний в перевізному документі вантажовідправника вантаж (до його видачі адресату), розпорядитись вантажем у випадку неприйняття його вантажоодержувачем або у випадку неможливості видачі вантажу вантажоодержувачу. У випадках переривання чи припинення перевезення вантажів через незалежні від перевізника обставини, він (перевізник) зобов'язаний повідомити вантажовідправника та отримати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.

За договором перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні перевезення здійснюється від вантажовідправника до вантажоодержувача двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом. До договорів перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні застосовуються правила статті 307 ГК України, якщо інше не передбачено транспортними кодексами чи статутами. Відносини перевізників під час перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні та умови роботи перевалочних пунктів регулюються вузловими угодами. Порядок укладення вузлових угод встановлюється транспортними кодексами та статутами.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

1. у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

2. у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

3. у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, – у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій – протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні – протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Пасажир має право:

1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;

2) провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця;

3) купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною;

4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами);

5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби;

6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);

7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.

За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків. Відносини транспортної експедиції врегульовані ст. 316 ГК України, гл. 65 ЦК України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Предмет договору транспортного експедирування – це виконання або організація виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлюються такі види транспортно-експедиторських послуг:забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), які укладені відповідно до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»; фрахтування національних, іноземних суден, залучення інших видів транспорту забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснення робіт, пов'язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об'єктів;організація охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організація експертизи вантажів; здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надання в установленому законом порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснення страхування вантажів та своєї відповідальності; забезпечення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту; здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів; оформлення документів та організація робіт відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог; надання інших допоміжних та супутніх перевезенням транспортно-експедиторських послуг, які передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Сторонами договору транспортного експедирування є експедитор та клієнт. Експедитором є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг. Клієнтом є споживач послуг експедитора (фізична або юридична особа), доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Основний обов'язок експедитора – відправлення вантажів залізничним, водним чи іншим видом транспорту або отримання вантажу, що прибув на адресу клієнта. При цьому він оформлює товарно-транспортні документи, які разом з вантажем пред'являються до перевезення. Крім цього експедитор може прийняти на себе виконання дій, пов'язаних з відправленням чи отриманням вантажу (упакування, маркування, завантаження).

Основним обов'язком клієнта є надання експедитору вантажів, які підлягають відправці, прийняття вантажів, що прибули на його адресу, а також виплата обумовленої оплати та інших витрат. Крім цього клієнт повинен надати експедитору документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки отриманої інформації, а у випадках її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання свої обов'язків до надання документів та інформації в повному обсязі.

Відповідальність сторін за договором експедирування визначається нормами ГК України, нормами транспортних кодексів та статутів, а також договором. Обов'язковою умовою настання відповідальності є вина сторони в порушенні умов договору. Залежно від характеру порушення відповідальність наступає у вигляді неустойки (штрафу, пені) та відшкодування спричинених збитків. У кожному конкретному випадку вид санкції, її розмір, нормативно-правовий акт, який визначає відповідальність, залежить від фактичних обставин за договором та характеру порушеного зобов'язання.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. Документи та інша інформація, що надаються експедиторові. Клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Семінарське заняття

Питання для обговорення

1.Перевезення вантажів як вид господарської діяльності. Суб’єкти відносин перевезення вантажів.

2. Поняття і види договору перевезення вантажу. Договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні.

3. Зміст і виконання договорів про перевезення вантажів.

4. Відповідальність перевізника за невиконання чи неналежне виконання умов договору.

5. Договір перевезення пасажирів і багажу. Договір чартеру (фрахтування). Договір транспортного експедирування.

Питання для самостійного опрацювання

1. Приймання вантажу до перевезення.

2. Фрахт. Провізна плата, тариф, збір.

3. Поняття та види перевізних документів.

4. Прострочення доставки вантажу.

5. Втрата, нестача та пошкодження вантажу.

Глосарій: вантаж, вантажовідправник, вантажоотримувач, експедитор, договір перевезення вантажу, договір перевезення пасажирів і багажу, договір транспортного експедирування, договір чартеру (фрахтування), клієнт, коносамент, пасажир, перевезення вантажів, перевізник, провізна плата, фрахт, фрахтівник, фрахтувальник.

Питання та завдання для самоперевірки і контролю засвоєння знань:

1. Дати відповідь на контрольні питання.

1.1.Дайте визначення поняття «перевезення вантажів».

1.2.Якими нормативно-правовими актами регулюється перевезення вантажів?

1.3.Охарактеризуйте договір перевезення вантажів.

1.4.Які існують види вантажів?

1.5.У яких випадках перевізник звільняється від відповідальності за прострочення у доставці вантажу?

1.6.Протягом якого строку перевізникові можуть пред’являтися претензії за договором перевезення вантажу?

1.7.Назвіть види транспортно-експедиторських послуг.

1.8. Хто може виступати експедитором за договором транспортрого експедирування?

1.9.Вкажіть види відповідальності за договором експедирування.

1.10.Назвіть обов’язки експедитора та клієнта.

2. Скласти термінологічний словник до теми.

3. Скласти опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті.

4.Виконати завдання.

4.1. Зробити юридичний аналіз ситуації.

1.ТОВ «ВИМПЕЛ» уклало договір з Південною залізницею на доставку вантажу з м. Херсона. Вантажем була плитка загальною вартістю 150 000 грн. При транспортуванні до місця призначення значна кількість вантажу була пошкоджена внаслідок сходження вагонів з рейок. Напередодні була сильна злива, що зумовила зсув ґрунту під залізничними коліями. На місці призначення було виявлено шкоду, яку було завдано ТОВ «ВИМПЕЛ» (м. Харківа) у розмірі 38 000 грн.

Хто повинен відшкодувати збитки? Які підтверджувані документи необхідні для транспортних перевезень?

2. ТОВ «Альфа» (м. Луцька) уклало договір із «Укрзалізницею» на доставку до м. Запоріжжя ЗАП «АвтоЗАЗДеу» скляної продукції на суму 120 тис. грн. При транспортуванні вказаних виробів до місця призначення половина скла для автомобілів була пошкоджена через схід вантажного потягу. Товар прибув до місця призначення з запізненням на 2 дні.

Хто повинен нести відповідальність за завдані збитки?Як саме може бути розв’язана дана ситуація?

Дайте глибоке обґрунтування.

3. До міста Полтави із м. Херсона були доставлені кавуни загальною вагою 16 т. за товаротранспортною накладною. При зважуванні авто із вантажем виявилась менша вага від вказаної в супровідних документах аж на 150 кг. Водій стверджував, що в дорозі продукція пошкодилась від незалежних причин (просохла, зів’яла).

Доставка продукція проводилась згідно підписаної угоди (договору) між постачальником та отримувачем.

Хто повинен відшкодувати збитки?

Які документи повинні оформлюватись на подібний вантаж?

4. Розробити логічно-структурну схему «Поняття та види перевізних документів».

5. Розв’язати тести:

1. Сторони за договором чартеру – це:

1. фрахтівник і фрахтувальник;

2. орендар і орендодавець;

3. перевізник і пасажир;

4. перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач.

2. За договором перевезення вантажу:

1. одна сторона зобов'язується надати другій стороні за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам;

2. одна сторона зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а друга сторона зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату;

3. одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу;

4. одна сторона зобов’язується перевезти другу сторону до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а друга сторона зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його провезення.

3. За договором фрахтування:

1. одна сторона зобов'язується надати другій стороні за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам;

2. одна сторона зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а друга сторона зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату;

3. одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу;

4. одна сторона зобов’язується перевезти другу сторону до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а друга сторона зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його провезення.

4. Сторони за договором перевезення вантажу – це:

1. фрахтівник і фрахтувальник;

2. орендар і орендодавець;

3. перевізник і пасажир;

4. перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач.

5. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується:

1. складенням перевізного документа;

2. нотаріальним посвідченням;

3. залученням поручителів;

4. заставою.

6. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є:

1. наймачі і перевізники;

2. перевізники, замовники і вантажоодержувачі;

3. перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі;

4. вантажовідправники та вантажоодержувачі.

7. Перевезенням вантажів визнається:

1. господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

2. господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною у виключне користування другій стороні на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

3. господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

4. господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання лише залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами.

8. На річковому транспорті укладається такий вид довгострокового договору перевезення:

1. спеціальний;

2. річковий;

3. навігаційний;

4. річний.

9. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає:

1. з моменту підписання договору;

2. з моменту прийняття вантажу до перевезення;

3. з моменту відправлення;

4. з моменту отримання супровідних документів.

10. Договір транспортного експедирування – це договір за яким:

1. одна сторона зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

2. одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконану роботу.

3. одна сторона зобов'язується передати у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

4. одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Джерела і література: 2; 83; 113; 116.

***