4. «Сеньйораж» і монетизація бюджетного дефіциту

Дефіцит державного бюджету являє собою перевищення видатків бюджету над доходами. Це є основною причиною інфляції. Для покриття дефіциту державного бюджету держава може друкувати гроші, робити позики або витрачати свої валютні резерви.

Купівля центральним банком державних боргових зобов'язань називається монетизацією бюджетного дефіциту. Вона призводить до інфляції. Проблема монетизації бюджетного дефіциту полягає у пошуку грошових коштів, необхідних для покриття (фінансування) перевищення витрат бюджету над його доходами.

Мобілізація необхідних грошових коштів для забезпечення грошовими коштами бюджетного дефіциту може здійснюватися різними способами:

1. Збільшення оподаткування економічних суб'єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, скасування податкових пільг.

2. Дозволити уряду (казначейству) випустити власні боргові зобов'язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту і надати їм статус законного платіжного засобу. Покупцями облігацій Міністерства фінансів (казна­чейства) можуть бути: центральний банк;комерційні банки;домашні господарства; іноземці.

Унаслідок монопольного права друкування грошей уряд отримує дохід, що називається сеньйораж. Сеньйораж – це серія прибутків, що одержує національний банк та держава від випуску грошей і дорівнює різниці номінальної вартості випущених в обіг грошей і витратами на їх емісію (емісійний дохід).У сучасних державах, як правило, центральний банк друкує банкноти, в той час як державний монетний двір карбує монети, і обидва мають прибуток від сеньйоражу.

Сеньйораж, який походить від карбування монет державою, отримує та використовує сама держава. А от сеньйораж, який створюється при друкуванні банкнот залишається центральному банку. Банк використовує гроші для покриття експлуатаційних витрат (сам процес та матеріали для друку), а частка грошей, яка залишається вважається прибутком, який може бути розподілено між акціонерами.

3. Дозволити уряду випускати власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому та зовнішньому ринках. За реалізацію державних облігацій на зовнішніх ринках виручка надійде у валютній формі, яка опосередковано сприятиме фінансуванню бюджетних витрат.

4. Дозволити центральному банку надати кредит уряду у розмірі бюджетного дефіциту. При цьому на таку суму банк має купити зобов'язання на первинному ринку. Щоб не допустити негативного впливу такого збільшення грошової маси на кон'юнктуру ринку і забезпечити сталість грошей, центральний банк може змен­шити резерви комерційних банків. Останнє скоротить обсяг кредитування економіки держави.

Самостійна робота

1. Паперово-грошові системи, системи кредитного обігу.

Система паперово-грошового обігу має специфічні ознаки і стала новим типом грошової системи. Її характерні особливості: основу системи становлять кредитні гроші (банкноти); золото вилучається з внутрішнього і міжнародного обігу, скасовується офіційний золотий вміст забезпечення грошової одиниці і розмін банкнот на золото; зменшується обіг наявних грошей (готівки) і значно зростає обіг безготівкових грошових коштів; відбувається повна монополізація випуску грошей державою; зростає значення державного регулювання грошового обігу.

У процесі демонетизації золота воно перестає виконувати функції міри вартості, засобу обігу, засобу платежу і світових грошей. Відбуваються певні перетворення функції засобу нагромадження або утворення скарбів. При цьому втрачається зв'язок грошової маси із золотим запасом країни. Не виступаючи грошовим товаром у міновому процесі і не обмінюючись більше на банкноти, втративши прямий зв'язок із грошовими знаками, золото перестає виконувати функцію міри вартості навіть ідеально. Ця роль закріплюється за кредитними грошима, через них здійснюються розрахунки з кінцевим споживачем, купівля засобів праці і сировини, оплата праці тощо.

Отже, кредитні гроші, виконуючи функції повноцінних грошей, роблять грошовий обіг незалежним від золота. Золото перестає бути загальним еквівалентом для всіх товарів, його перестають використовувати при внутрішніх і зовнішніх розрахунках. Роль загального еквівалента дедалі більше закріплюється за кредитними грошима. Але на цьому еволюція грошової системи не закінчується. Нині відбувається перехід до системи "електронних" грошей, коли готівка відіграє малозначну роль.