Інтереси

Активні

Дієві інтереси, коли людина не обмежується виконанням функціональних обов'язків, а активно впливає на об'єкт інтересу, вдосконалює його.

Пасивні

Споглядальні інтереси, при яких людина обмежується сприйняттям об’єкта, що цікавить її (любов до своєї роботи, відчуття задоволення від її виконання), але не проявляє активності, щоб глибше пізнати об’єкт, опанувати його і зайнятися творчістю в області, що цікавить її.

Рис. 2.5. Види інтересів

Носіями потреб та інтересів виступають різноманітні спільноти, тобто суспільство в цілому, соціальні групи, регіони, трудові колективи, а також окремі працівники. Кожній спільності (суб'єктові) властива сукупність різних інтересів. У процесі трудової діяльності відбувається постійне переплетення особистих (індивідуальних), колективних і суспільних інтересів.

Спрямованість особи на певні матеріальні та духовні цінності суспільства характеризує її ціннісні орієнтації, які є загальним орієнтиром у поведінці людини.

Ціннісні орієнтації— це відносно стійке соціально обумовлене відношення до сукупності матеріальних, духовних благ та ідеалів, на основі якого виникає прагнення досягнути цілей. Вони визначаються поєднанням формуючого інтересу і реального статусу людини.

Наприклад, висококваліфікована, змістовна праця створює передумови для відношення до неї як до вищої цінності. Проте ці передумови залишаться не реалізованими, якщо працівник буде орієнтований, в першу чергу, на дозвілля, розваги і т.п.

У трудовій діяльності можливі орієнтації на

Суспільну значущість праці, тобто на виконання найбільш важливої і потрібної суспільству роботи

Змістовну працю, найцікавішу, різноманітнішу, творчу роботу, що відкриває можливості для підвищення кваліфікації

Високу заробітну плату, виконання високооплачуваних і наднормових робіт для збільшення свого заробітку

Нормальні умови праці та відпочинку, хороший мікроклімат у колективі

Рис. 2.6. Мотиваційні орієнтації

Ціннісним орієнтаціям відповідають певні установки. Установка — стан схильності, готовності, схильності діяти тим або іншим чином.

Виділяються установки на виконання громадського обов'язку, матеріальну винагороду і якнайповніше забезпечення матеріальними благами себе і своєї сім'ї, змістовну працю, просування по службі і досягнення вищого соціального положення; комфортні умови праці; спілкування в процесі праці. У трудовій діяльності одна з установок є ведучою.

У загальній сукупності внутрішніх спонукальних сил особливе місце займають мотиви. Вони є такою спонукальною силою, яка передує дії. Мотив обумовлює готовність працівника до дії тим або іншим чином. Класифікація мотивів наведена на рис. 2.7.

Пояснення і обгрунтування поведінки називаються мотивуваннями. Мотивування можуть використовуватися людиною для того, щоб приховати дійсні мотиви його поведінки.

Оскільки людина включена в систему складних різноманітних відносин з навколишнім світом, її діяльність нерідко обгрунтовується одночасно декількома мотивами або мотиваційним ядром, яке має складну ієрархічну структуру, рис.2.8.

Мотиви

Матеріальні

Ідейні (політичні, етичні, естетичні)

За змістом потреб

За типами смислової орієнтації (результуючі та процесуальні)

Переутворюючі

Комунікативні

Утилітарно-прагматичні

Корпоративні

Конкурентні

Цілепокладаючі

За джерелом виникнення

Соціальні

Колективні

Діяльні

Заохочувальні

За видами діяльності

Суспільно- політичні

Професійні

Навчально-пізнавальні

За терміном проявлення

Постійні

Довготривалі

Короткочасні

Рис. 2.7. Класифікаціямотивів

Продовження Рис.2.7

За силою прояву

Суворі

Помірні

Слабкі

За проявом у поведінці

Реальні

Актуальні

Потенційні

За ступенем стійкості

Сильностійкі

Середньостійкі

Слабкостійкі

Групи чинників, під впливом яких

формується мотиваційна структура

Зовнішні

Знаходяться поза межами трудової діяльності (політика вищестоящої організації і методи управління кадрами, стиль керівництва, компетентність керівників, умови праці, психологічний клімат, винагорода за працю, суспільний і професійний статус, гарантованість збереження робочого місця).

Внутрішні

Пов'язані з самою трудовою діяльністю (зміст праці, оцінка працівником своїх досягнень,визнання, прагнення до просування, відчуттявідповідальності, самореалізація в праці). Праця, заснована на таких мотивах, приносить найбільше задоволення і не вимагає жорсткого контролю і адміністративного примушення.

Рис. 2.8. Групи чинників, під впливом яких формується мотиваційна структура