2.1. Поняття і способи мотивації

Мотивація співробітників займає одне з центральних місць в управлінні персоналом, оскільки вона виступає безпосередньою причиною їхньої поведінки. Орієнтація працівників на досягнення цілей організації, власне кажучи, є головним завданням управління персоналом. Унаслідок зміни змісту праці в умовах науково-технічного прогресу, широкої автоматизації та інформатизації виробництва, у результаті підвищення рівня освіти і соціальних очікувань співробітників значення мотивації в управлінні персоналом ще більш зросло, ускладнився зміст цього роду управлінської діяльності. Сьогодні для ефективної діяльності організації потрібні відповідальні та ініціативні працівники, високоорганізовані та такі, що прагнуть до трудової самореалізації особистості. Забезпечити ці якості працівника неможливо за допомогою традиційних форм матеріального стимулювання і суворого зовнішнього контролю, зарплати і покарань. Тільки ті люди, що усвідомлюють зміст своєї діяльності та прагнуть досягнути цілей організації, можуть розраховувати на одержання високих результатів.

У самому загальному виді мотивація людини до діяльності розуміється як сукупність рушійних сил, що спонукають її до здійснення визначених дій. Ці сили знаходяться як усередині, так і поза людиною і змушують його усвідомлено або ж не усвідомлено робити деякі вчинки. При цьому зв'язок між окремими силами і діями людини опосередкований дуже складною системою взаємодій, у результаті чого різні люди можуть по-різному реагувати на однакові впливи з боку однакових сил. Більш того, поведінка людини та її дії у свою чергу також можуть впливати на реакцію щодо впливів, у результаті чого може змінюватися як ступінь впливу, так і спрямованість поведінки, викликаної цим впливом. У зв'язку з викладеним, можна дати більш деталізоване визначення мотивації. Мотивація - це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукують людину до діяльності у визначених формах і межах, додаючи їй спрямованість, орієнтовану на досягнення конкретних цілей.

Виходячи з зазначеного визначення, можна затверджувати, що трудова мотивація - це процес стимулювання (спонукання) окремого виконавця або групи людей до діяльності, спрямованої на досягнення економічних і соціальних цілей організації.

Дане визначення показує тісний зв'язок управлінського та індивідуально-психологічного змісту мотивації, ґрунтується на тому, що управління соціальною системою (організацією) і людиною, на відміну від управління технікою, містить у собі необхідність узгодження цілей людини й організації, у якій він працює. Результатом такого узгодження є трудова поведінка людей і, у залишковому підсумку, визначений результат трудової діяльності. Таким чином, трудова мотивація є інструментом узгодження інтересів співробітників і організації, у якій вони працюють.

Відношення людини до трудової діяльності визначається різними спонукальними силами (Рис. 2.1).

Спонукальні сили

Зовнішні

Різноманітні засоби економічної

і моральної дії (стимули), які

використовуються державою,

підприємствами, громадськими

організаціями для підвищення

трудової активності працівників

Внутрішні

Потреби,

Інтереси

Бажання

Прагнення

Цінності

Ціннісні орієнтації

Ідеали

Мотиви

Рис. 2.1 Спонукальні сили до трудової діяльності

Мотивація — це комплекс причин, спонукаючих працівників до цілеспрямованих дій. Вона виступає рушійною, спонукальною силою людської діяльності та поведінки на основі глибокої особистої зацікавленості та залученості в її здійснення.

Мотивація

Соціально-економічна

Визначається ширшим колом чинників, такими як відносини власності, підприємницьке середовище і умови для конкуренції, принципи оплати праці та формування доходів, критерії підбору і висунення кадрів, система організації праці, виробництва і управління.

Соціально-психологічна

Формується під дією на індивідуума таких чинників, як соціальні очікування, норми, цінності, зразки поведінки і т.п.

Рис. 2.2.Види мотивації

Два цих вида мотивації нерозривні та взаємообумовлені.

Виділяють три типи мотивації праці: пряму, непряму, спонукальну, рис.2.3.

Розрізняють потреби виробництва, викликані необхідністю забезпечення простого і розширеного відтворення, колективу і особистості.

Формування суспільних потреб відбувається під впливом різноманітних соціально-демографічних, економічних, географічних та інших чинників.

Проте вирішальну роль грає розвиток продуктивних сил і виробничих відносин, сучасні способи організації виробництва, праці та управління.

Особисті потреби людей підрозділяються на матеріальні (потреби в їжі, житлі та ін.) і духовні, або інтелектуальні (потреби в знаннях, спілкуванні з іншими членами суспільства, залученні до науки, мистецтві та ін.). Обсяг і структура особистих потреб піддаються змінам під впливом розвитку продуктивних сил суспільства, науки і культури, підвищення ступеня задоволення матеріальних потреб.

Типи мотивації

Пряма мотивація

Формує інтерес до роботи та її результатів. Чинниками такої мотивації виступають зміст праці, свідомість своїх досягнень для суспільства, визнання, відчуття відповідальності та самореалізації особи в праці. Діяльність, заснована на таких мотивах, приносить задоволення. Людина працює не тільки для отримання заробітку. Вона відчуває інтерес до змісту самої роботи, творчості. Тому контролювати працю таких працівників немає необхідності.

Непряма мотивація

Заснована на матеріальній зацікавленості. Чинниками цього типу мотивації є форми оплати праці, рівень напруженості норм праці, рівень інфляції, ціни на продукцію. В даному випадку праця виступає у формі ціни на робочу силу, як «інструментальна» цінність, яка обмінюється на вироблювані товари і послуги.

Спонукальна мотивація

Базується на страху і обов'язках. Вона визначається владою, рівнем безробіття і відсутністю гарантії збереження робочого місця, соціальною напруженістю, невпевненістю в завтрашньому дні.

Рис. 2.3. Типимотивації

Мотивація праці є системою, яка включає потреби, інтереси, ціннісні орієнтації і установки, мотиви і мотиваційну структуру поведінки (Рис. 2.4).

Потреби

Мотиваційна структура, яка сформувалася під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників

Виробництва

Колективу

Особи

Мотиви

Мотивація праці

Інтереси

Пасивні

Активні

Безпосередні

Опосередковані

Ціннісні орієнтації і установки

На виконання суспільного боргу

На матеріальну винагороду

На зміст праці

На кращі умови праці

Рис.2.4. Система мотиваціїпраці

Якщо потреби показують, що необхідне працівникові для його нормального існування (діяльності), то інтерес дає відповідь на питання, як слід діяти, щоб задовольнити ту або іншу потребу.

За рівнем дієвості розрізняють пасивні та активні інтереси, рис.2.5.