3. Функції моралі.

Функція – від лат. — виконання, здійснення. Роль моралі в житті суспільства й окремої особистості різноманітна. Важко пояснити, чому існує моральність, зате ясно, для чого вона існує. Якщо для інших тварин спосіб життя й доля запропоновані від природи, то людина – становить свою долю сама. Для неї немає раз і назавжди написаного закону. Що є людина неможливо вирішити остаточно, тому що ні її історія, ні особиста доля не завершені. Щогодини ми стаємо іншими, удосконалюємося за програмою, яку ми самі собі створюємо. Справа не в тім, щоб придумати модель майбутнього й вирішити, як ми збираємося жити. Найважливіше вирішити, якими ми будемо, що буде вважатися людяним і гідною людиною. Які будуть наші права й обов’язки? Ким ми повинні стати, щоб повною мірою називатися людьми? Людина завжди на шляху цього пошуку. Такий істинно людський шлях і є мораль. Судження мудреців про те, що людство рухається в напрямку добра – це не ілюзія або благе побажання, це сутність моралі. Як тільки вона є, ми рухаємося по ній неминуче. У полі цього прагнення й реалізуються функції моралі.

А. Регулятивна: мораль – ціннісно-орієнтуючий та імперативно-нормуючий засіб управління духовним життям, обмеження експансії завдяки постійному приведенню поведінки людей і колективів до діючих моральних норм. Засобами регуляції виступають норми, принципи, суспільна думка, авторитет, звичаї, традиції, звички, заповіді, системи пріоритетів. – Мораль регулює поводження як окремої особи, так і суспільства. Суть у тім, що не лише одні люди контролюють життя інших, а кожний сам будує свою позицію, орієнтуючись за моральними цінностями. Відбувається саморегуляція особистості й саморегуляція соціального середовища в цілому. Особливо її значення розкривається за методом «від противного»: суспільну єдність не можна створити ні примусом, ні навіть законом. Відсутність моральної перспективи губить самі прекрасні економічні плани. Те ж і для конкретної людини: життя безглузде без активного особистого творення цього змісту; так само, як і правильний життєвий шлях ніхто тобі не вкаже, поки ти не вибереш його сам. Так що мораль те саме, що витаскування Мюнхгаузеном самого себе за волосся з обивательського болота. Тут я сам ставлю собі вимоги й сам же їх виконую. Автономія моральної свідомості дозволяє нам вибирати лінію поводження самостійно, не посилаючись ні на авторитет, ні на закон. У критичних ситуаціях моральність виявляється єдиною опорою людини. Як перед смертю – коли справи вже не зробити й тіло не врятувати – залишається рятувати свою гідність. Самі слабкі й ненав'язливі регулятори на перевірку виявляються самими головними: вони не відступають навіть перед смертю.

Б. Комунікативна: мораль – умова й засіб духовно-емоційного спілкування на засадах виробки спільних моральних норм і цінностей, відчуття підтримки, взаємної виручки, консолідації. Найзначнішим моральним аспектом комунікації виступає ціннісно-орієнтуючий. Моральна регуляція полягає в тому, що особистість самостійно орієнтується за моральними цінностями – як подорожній за зірками, але ж цінності спільно вироблені, вони спільне пропагують. Регуляція потрібна там, де є жива взаємодія людей, спілкування. Мораль містить життєво важливі для нас орієнтири. І нехай вони не носять безпосереднього практичного значення, нехай віддалені від повсякденного, вони необхідні для того, щоб життя наше було людським серед людей, а не тільки біологічним. Завдання моралі – надавати повсякденності нашого буття (діяльності й спілкуванню) вищий сенс, одухотворювати та створювати йому ідеальну перспективу, творити нову якість простору комунікації. – Це уявлення про сенс життя, про призначення людини, про цінності всього людського, гуманного. Ми не думаємо про це щодня, а тільки коли цінності нашого життя осягає криза. Почуваємо дискомфорт, знову й знову задаємося питанням: навіщо живемо?

В. Виховна: мораль – засіб соціалізації перш за все нових членів суспільства завдяки приведенню норм, звичок, зразків поведінки до певної системи, свідомо спрямовуючих зусиль. Педагогіка – теорія виховання – виходить з закономірностей, які досліджуються етикою та соціальною психологією, розвиває практичний бік справи: визначення шляхів, засобів і методів формування моральних переконань, почуттів, навичок у відповідності з певними моральними принципами, нормами й цінностями: подолання відхилень і паталогій поведінки; гармонізація потреб і здібностей. Не у фаховому значенні всі люди є педагогами один одному. Але є й спеціалізовані сфери виховання. Це перш за все дошкільна й шкільна освіта. Це й сфера вищої освіти. – Вперше до вузів СРСР етику ввели у 1960 році. Але йц сьогодні її викладають лише для небагатьох спеціальностей.

Г. Культуротворення: мораль – засіб створення внутрішнього світу особи, спосіб трансформації зовнішнього природно-соціального світу, його інтимізації завдяки цінностям. Модель моральної поведінки формується завдяки всім світоглядно-пізнавальним засобам культури.

Головне у моральному культуротворенні – гуманізація середовища. Завдяки їй мораль «піднімає» нас над власною сьогоднішньою обмеженістю, створює орієнтир людяності. Мораль уважає кожного з нас гідним кращого життя. У моралі ми можемо перебороти свою недосконалу людську природу: добрим може бути й каліка, а природна запальність нікого не рятує від обов’язку поводитися пристойно. Будь-яку «природу» мораль олюднює. Мораль в кожному намагається «розгледіти» людські риси. У моральних досягненнях не відмовлене нікому. При спілкуванні зі слаборозвиненими племенами мораль не ставить непереборної перешкоди: ви, мовляв, не люди.

Якщо світ, космос самі по собі ні добрі, ні злі, то мораль і на них прагне поширити поняття добра, зробити світ добрим для людини, сумірним людині, затишним для осмисленого проживання. Отже, перше завдання – зробити світ належним людині й людину – гідною свого імені.

У процесі життя ми постійно граємо ролі: чоловіка, сина, громадянина, начальника, покупця, пасажира, «хлопчика для биття» тощо. У кожній ситуації ми проявляємо лише частину свого «я», виконуючи відповідні функції. Але яким би не було успішним наше «функціонування», рано чи пізно виникає відчуття недійсності такого існування. Нескінченні ролі вбивають таємничу душу й цілісне життя. У моралі ж ми з’являємося поза «частковостями» – як «люди взагалі». Усякий окремий вимір, усяке приватне приписання («для дітей», «для жінок», «для білих») відступає перед загальнообов’язковістю морального обов’язку. Хто б ти не був, де б ти не був, бути моральним ти зобов’язаний. Так мораль наче повертає людині її цілісність, гідність і повнокровність існування.

Д. Мотивації й оптимізації середовища: мораль – це засіб захисту цілого (внутрішнього духовного світу, етносу, національного, громадського) від посягань окремого та навпаки; засіб подолання аморальних і ницих мотивів, оцінювання цілей і засобів з точки зору намірів. Важливо не лише підтримання вже існуючого порядку речей, але й забезпечення потрібних змін. Власне моральна позиція не може бути конформістською: саме збереження культурного спадку – це можливість нової більш широкої перспективи й нових потенціалів людського духу.

Є. Пізнавально-прогностична: мораль – чутливий до посилення соціального безладдя барометр, який орієнтує на виправлення ситуації, пропонує нові лінії поведінки задовго до невиправного її стану. Важливо лише не втратити повної чутливості культури до деструкції. Моральна свідомість бачить світ через особливу призму й фіксує це бачення в поняттях добра й зла, обов’язку й відповідальності. Це не об'єктивно-наукове дослідження світу як він є, це збагнення не устрою, а людського сенсу явищ. Для людини таке знання нітрохи не менш важливе. Головна його особливість – людиномірність. А якщо суть людини – у пошуку свого шляху у світі, то «нашого» світу ще немає, він ще повинен з’явитися завдяки нашим зусиллям. Тому на нас лягає відповідальність за себе й за інших.

Отже, мораль дає можливість збагнення людської долі, але не як закон, а як регулятивна ідея, орієнтуючись за якою можна побудувати своє життя. Це – надзадача, це знання того, що з об'єктивної точки зору знати не можна. Адже життя ще не завершене, а ми умудряємося судити про нього, не маючи повної й певної точної інформації. Вірогідність наших суджень у моралі забезпечена, як не дивно, їхньою необ'єктивністю. Щоб зрозуміти моральний зміст що відбувається, треба завжди морально до нього віднестися; щоб пізнати моральну сутність людини, треба її любити. Зацікавлений погляд на світ і людей дає можливість оцінити їхні перспективи, одержати цілісне уявлення про зміст їхнього і свого життя.

Е. Регуляції специфічних видів фахової діяльності. Норми й цінності моралі можуть значно трансформуватися специфікою фаху. На відміну від загально прийнятих, вони можуть закріплятися в службових інструкціях, кодексах, дисциплінарних статутах, правилах внутрішнього розпорядку тощо, забезпечуватися адміністративними санкціями. Деонтичний аспект тут має значну перевагу над аксіологічним.