Лекція 1. Предмет і значення етики.
1. Місце і значення етики у духовно-практичному освоєнні світу.
2. Етика й інші форми саморегуляції культури.
3. Функції моралі.
4. Етика як теоретичне знання.
Якщо ми уважно поміркуємо, то помітимо, що у всьому лексичному складі будь-якої живої мови найбагатший словник серед всіх форм осягнення світу й суспільного його усвідомлення мають моральна й естетична свідомість. Це зовсім не дивно: вони є початковими для духовної еволюції людини формами людиномірного, тобто духовно-практичного, освоєння предметного й людського змісту реальності довкілля. Вони проходять через саме серце людини і виражають як сутність людського буття у світі взагалі, так і окремі характеристики якостей і властивостей речової і людської дійсності.
Якщо моральність – це лише певною мірою усвідомлювані специфічні стосунки та взаємне ставлення людей, то етика як міркування про них – це й своєрідне філософське знання, пов’язане з особливостями ставлення до світу. Отже, етика являє собою систему своєрідних знань, не схожих за своїми модальністю й статусом ні на які інші. Водночас вона виступає як особлива форма суспільного усвідомлення світу людьми, як особлива світоглядна форма духовно-практичного освоєння дійсності. Як сумірний людині, світогляд наповнюється духовністю, розвивається нею і вдосконалює її. Духовність спирається на внутрішні змістовні засади людини, вищі її цінності – Істину, Добро та Красу.
Рисунок 1. Типологія Буття. Види буття.
природне суспільне
факти
практичне
артефакти
«фюзис» д і я л ь н і с т ь «техне»
тіло
БУТТЯ ЛЮДИНИ
душа
суб’єктивне с п і л к у в а н н я об’єктивоване
теоретичне
індивідуальне суспільне
(внутрішній (“позначені”
світ суб’єкта) значення )
Людина, її відношення до світу – центр єдності буття.
На цьому рисунку узагальнено подані всі різновиди буття світу, у центрі яких – буття людини. Людського буття поза буттям світу, звичайно не існує, але й світ поза людиною не може осмислити, що він був, що є й що буде. Людина своєю діяльністю і спілкуванням форсує «завершення» буття до цілісності, надає йому єдності та промовистості.