4. Конституційна відповідальність за екологічні правопорушення

Конституційна відповідальність – це різновид правової відповідальності, що передбачений Конституцією України від 28 червня 1996 року та конституційними законами України.

Наявність конституційної відповідальності у правовій системі України підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб). Згідно з ним, санкціями конституційної відповідальності за екологічні правопорушення є:

• дострокове припинення повноважень народного депутата України у разі скоєння екологічного злочину (ст. 81 Конституції);

• дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим у разі порушення нею вимог екологічного законодавства (п. 28 ст. 85 Конституції України);

• зупинення Президентом дії актів Кабінету Міністрів України у разі, якщо вони суперечать екологічним нормам Конституції України, з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності ( п. 15 ст. 106);

• скасування Президентом актів Ради Міністрів Автономної Республіки Крим у разі, якщо вони суперечать вимогам екологічного законодавства (п. 16 ст. 106);

• усунення з поста Президента України в порядку імпічменту у разі вчинення ним екологічного злочину (ст. 111 Конституції);

• резолюція недовіри Кабінету Міністрів України у разі порушення ним екологічного законодавства (ст. 87, 115 Конституції);

• рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації у разі порушення ним екологічного законодавства (ст. 118 Конституції);

• скасування Президентом чи головою місцевої державної адміністрації вищого рівня рішень голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать вимогам екологічного законодавства (ст. 118 Конституції);

• визнання за рішенням Конституційного Суду України неконституційними законів, що суперечать екологічним нормам Конституції (ст. 152 Конституції);

• дострокове припинення повноважень місцевої ради у разі прийняття нею рішення, що суперечить вимогам екологічного законодавства, за місцевим референдумом.

5. Карна відповідальність за екологічні злочини

Карна відповідальність за екологічні злочини передбачена Кримінальним кодексом України від 5 квітня 2001 року. Вона настає за вчинення екологічного злочину – суспільно небезпечного винного діяння / бездіяльності, що посягає на екологічний правопорядок.

У Кримінальному кодексі екологічні злочини виділені в окремий розділ 8 “злочини проти довкілля”. За екологічні злочини Кримінальний кодекс України передбачає такі санкції, як: штраф, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, конфіскація майна, арешт, обмеження волі, позбавлення волі.

Прикладами складів екологічних злочинів є:

• самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво – ст. 197¹ ККУ;

• порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом – ст. 213 ККУ;

• порушення правил екологічної безпеки – ст. 236 ККУ;

• невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення – ст. 237 ККУ;

• приховування чи перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення – ст. 238 ККУ;

• забруднення або псування земель – ст. 239 ККУ;

• порушення правил охорони надр – ст. 240 ККУ;

• забруднення атмосферного повітря – ст. 241 ККУ;

• порушення правил охорони вод – ст. 242 ККУ;

• забруднення моря – ст. 243 ККУ;

• порушення законодавства про континентальний шельф України – ст. 244 ККУ;

• знищення або пошкодження лісових масивів – ст. 245 ККУ;

• незаконна порубка лісу – ст. 246 ККУ;

• порушення законодавства про захист рослин – ст. 247 ККУ;

• незаконне полювання – ст. 248 ККУ;

• незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом – ст. 249 ККУ;

• проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів – ст. 250 ККУ;

• порушення ветеринарних правил – ст. 251 ККУ;

• умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду – ст. 252 ККУ;

• проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля – ст. 253 ККУ;

• без господарське використання земель – ст. 254 ККУ;

• напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення – ст. 261 ККУ;

• викрадення, привласнення, вимагання вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів – ст. 262 ККУ;

• незаконне поводження з вибуховими речовинами – ст. 263;

• незаконне поводження за радіоактивними матеріалами – ст. 265 ККУ;

• погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали – ст. 266 ККУ;

• порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами – ст. 267 ККУ;

• незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини – ст. 268 ККУ;

• незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин – ст. 269 ККУ;

• порушення встановлених вимог пожежної безпеки – ст. 270 ККУ;

• порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеної небезпекою – ст. 272 ККУ;

• порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або вибухонебезпечних цехах – ст. 273 ККУ;

• порушення правил ядерної або радіаційної безпеки – ст. 274 ККУ;

• порушення правил використання повітряного простору – ст. 282 ККУ;

• пошкодження об’єктів магістральних нафто- чи газопроводів – ст. 292 ККУ;

• жорстоке поводження з тваринами – ст. 299 ККУ;

• незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання або збут отруйних і сильнодіючих речовин – ст. 321 ККУ;

• порушення правил боротьби з епідеміями – ст. 325 ККУ;

• порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи отрутами – ст. 326 ККУ;

• заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції – ст. 327 ККУ;

• порушення правил поводження з речовинами та предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення – ст. 414 ККУ;

• екоцид: масове знищення тваринного або рослинного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів – ст. 441 ККУ тощо.