Лекція 16. Правовий режим курортів
Поняття курортів
Охорона курортів регулюється:
Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року (ст. 62);
Основами законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 року;
Законом України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 року;
Водним кодексом України від 6 червня 1995 року (гл. 12);
Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року (гл. 8);
Законом України “Про курорти” від 5 жовтня 2000 року тощо.
Курорт – це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси (мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об’єкти і комплекси зі сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань), необхідні для їх експлуатації будівлі, споруди з об’єктами інфраструктури, яка використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань, поліпшення здоров’я людей та для рекреації і підлягає особливій охороні. На такій території розташовані санаторно-курортні заклади, заклади відпочинку і культури, видовищні підприємства, підприємства громадського харчування, торгівлі і побутового обслуговування, призначені для обслуговування осіб, що прибувають на курорт для лікування і відпочинку.
Правовий режим охорони курортів передбачає поділ території курорту (округу санітарної охорони курорту) на три зони:
а) перша зона (зона суворого режиму);
б) друга зона (зона обмежень);
в) третя зона (зона спостережень).
Органи, що здійснюють управління курортною справою:
Державна служба туризму і курортів Міністерства культури і туризму України.
Види курортів
Згідно з Законом України „Про курорти” від 5 жовтня 2000 року, курорти поділяються на види за різними правовими підставами.
За значенням:
державного значення – такі, що мають особливо цінні і унікальні природні лікувальні ресурси. Це ресурси, які рідко зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
місцевого значення – такі, що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси. Це ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.
За видами природних лікувальних ресурсів:
бальнеологічні – курорти, на яких провідним природним лікувальним чинником є мінеральні води, що використовуються для зовнішніх бальнеопроцедур, а також для прийому усередину;
грязьові – курорти, на яких провідним природним лікувальним чинником є грязі, що використовуються у вигляді грязьових аплікацій і грязьових тампонів для порожнинного лікування;
кліматичні – курорти, на яких провідним природним лікувальним чинником є сприятливий клімат, зумовлений географічним розміщенням місцевості, її висотою над рівнем моря, рельєфом, характером рослинності тощо.
змішані – території, що мають різні види природних лікувальних ресурсів.
3. За профілем (спеціалізацією):
загального призначення;
спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань.
Медичний профіль (спеціалізація) курортів визначається з урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів та встановлюється Державним департаментом з питань діяльності курортів Міністерства охорони здоров'я України. Порядок здійснення медико-біологічної оцінки якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методик їх використання затверджений наказом МОЗ України від 2 червня 2003 року № 243.