- •Лекція 4. Правове регулювання використання природних ресурсів
- •Поняття використання природних ресурсів
- •Розмежування загального і спеціального використання природних ресурсів
- •Загальне використання природних ресурсів
- •Поняття та види правових форм використання природних об’єктів
- •Спеціальне використання природних об’єктів на праві власності
- •Спеціальне використання природних об’єктів на праві постійного природокористування: безоплатного і платного
- •Спеціальне використання природних об’єктів на праві тимчасового безоплатного природокористування
- •Спеціальне використання природних об’єктів на праві оренди
- •Спеціальне використання природних ресурсів на праві володіння
- •Еколого – правові сервітути
- •Емфітевзис
- •Суперфіцій
Емфітевзис
Регулюється Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року і Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року.
Емфітевзис – це оплатне право володіння та користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Право емфітевзису виникає за договором з власником земельної ділянки. Цей договір не підлягає нотаріальному посвідченню, але підлягає державній реєстрації згідно з Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 року. Землекористувач сплачує за користування земельною ділянкою власнику певну плату, визначену у договорі.
Емфітевзис відрізняється від оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення тим, що може вільно відчужуватися на користь інших осіб (власник має право переважної купівлі, але не може заборонити такого відчуження), а також тим, що може укладатися на невизначений строк (в останньому випадку будь-яка зі сторін вправі розірвати такий договір, попередньо повідомивши іншу сторону не менш, як за один рік). Крім того, у разі продажу права емфітевзису третій особі, власник земельної ділянки має право на одержання відсотків від ціни продажу, що визначені договором емфітевзису.
Суперфіцій
Регулюється Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року і Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року.
Суперфіцій – це оплатне право володіння та користування чужою земельною ділянкою для забудови (будівництва житлових, промислових та інших будівель і споруд).
Право суперфіцію виникає за договором з власником земельної ділянки або за заповітом. Договір суперфіцію не підлягає нотаріальному посвідченню, але підлягає державній реєстрації згідно з Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 1 липня 2004 року. Землекористувач сплачує за користування земельною ділянкою власнику певну плату, визначену у договорі.
Суперфіцій відрізняється від оренди земельної ділянки для забудови тим, що може вільно відчужуватися на користь інших осіб (згоди власника для цього не потрібно), а також тим, що може укладатися на невизначений строк. Крім того, якщо на земельній ділянці збудовано промислові об’єкти, договір суперфіцію може передбачати право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.
1
