6. Спеціальне використання природних об’єктів на праві постійного природокористування: безоплатного і платного

Спеціальне використання природних об’єктів на праві постійного природокористування – це володіння, користування, розпорядження природними об’єктами без заздалегідь визначеного строку у межах, які визначені власником цих об’єктів.

Безоплатне природокористування не передбачає плати за користування на користь власника природного об’єкту, платне природокористування передбачає плату за користування на користь власника природного об’єкту.

Регулюється Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, а також спеціальним екологічним законодавством: Земельним, Лісовим кодексами, Кодексом України про надра.

Оформлюється державними актами або договорами.

7. Спеціальне використання природних об’єктів на праві тимчасового безоплатного природокористування

Спеціальне використання природних об’єктів на праві тимчасового безоплатного природокористування – це володіння, користування, розпорядження природними об’єктами у межах, визначених їх власником, на протязі визначеного строку, без плати на користь власника природного об’єкту.

Оформлюється договором. Регулюється Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року та актами природоресурсного законодавства.

8. Спеціальне використання природних об’єктів на праві оренди

Оренда природних об’єктів регулюється:

• Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року;

• Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року;

• Водним кодексом України від 6 червня 1995 року (ст. 51);

• Законом України “Про оренду землі” у редакції від 2 жовтня 2003 року тощо.

Оренда – це засноване на договорі строкове, платне володіння та користування природними ресурсами.

9. Спеціальне використання природних ресурсів на праві володіння

Володіння природними ресурсами, яке традиційно розглядалося як управнення власника чи природо користувача, набуло значення окремого правового титулу згідно з главою 31 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Право володіння – це право фактичного посідання природним об’єктом. Володілець не має права ні користуватися, ні розпоряджатися природним об’єктом: йому належить тільки правомочність володіння. Таким чином, назва правового титулу володіння збігається з назвою правомочності володіння.

Право володіння підтверджується договором з власником природного об’єкту чи природо користувачем. Право володіння природними об’єктами може виникати за різними договорами: про охорону природного об’єкту, застави (але не іпотеки) природного об’єкту тощо.

Право володіння одним природним об’єктом може належати одночасно кільком особам. Зміст володіння полягає у юридичних діях (документальному підтвердженні володіння), або фактичних діях (право обгородити, встановити охорону, інформаційні знаки, таблички).

10. Еколого – правові сервітути

Регулюються Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року, Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року і Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року.

Еколого-правовий сервітут – це право на обмежене платне або безоплатне користування чужими природними об’єктами для задоволення певних потреб.

Сервітут може бути встановлено договором, заповітом або рішенням суду. Дія сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний сервітут до іншої особи.

Види еколого-правових сервітутів:

І. За строками:

а) постійний – без заздалегідь встановленого строку,

б) строковий – протягом строку, встановленого договором, або рішенням суду;

ІІ. За оплатністю:

а) оплатний – передбачає плату на користь власника природного об’єкту;

б) безоплатний – не передбачає плати на користь власника природного об’єкту;

ІІІ. За підставою встановлення:

а) договірний – встановлений за договором з власником природного об’єкту;

б) судовий – встановлений за рішенням суду;

в) спадковий – встановлений заповітом;

ІV. За суб’єктами:

а) особистий – встановлений на користь конкретної особи;

б) неособистий – встановлений на користь власника (володільця сусідньої земельної ділянки).

Прикладами еколого-правових сервітутів можуть бути:

• право проходу через чужу земельну ділянку або проїзду на велосипеді;

• право пропливу через чуже озеро на човні чи катері;

• право прокладання та експлуатації ліній електропередач, трубопроводів, інших інженерних комунікацій через чужий ліс;

• право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці;

• право поїти свою худобу із водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці тощо.