9. Правове регулювання планування охорони природного урбанізованого середовища

Планування охорони територій населених пунктів регулюють нормативні акти:

• Закон України “Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 року;

• Закон України “Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року;

• Генеральна схема планування території України, затверджена Законом України від 7 лютого 2002 року тощо.

Планування охорони природного урбанізованого середовища полягає у розробці програм, планів заходів для його охорони.

Існує 2 види планування:

пряме – приймаються безпосередньо програми охорони природного урбанізованого середовища (Концепція сталого розвитку населених пунктів, затверджена постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1999 р., Загальнодержавна програма розвитку малих міст, затверджена Законом України від 4 березня 2004 року тощо);

побічне – заходи щодо охорони природного урбанізованого середовища передбачаються у програмах господарчого та суспільного розвитку, охорони довкілля та інших програмах, спеціально не націлених на охорону природного урбанізованого середовища.

Планування охорони природного урбанізованого середовища на місцевому рівні полягає у розробленні територіальних комплексних схем охорони довкілля населених пунктів – науково обґрунтованих довгострокових програм заходів раціонального використання і охорони природного урбанізованого середовища крупномасштабного локального рівня, що передбачають розв’язання завдань технологічного й організаційного планування з урахуванням регіональних особливостей. Зазвичай, територіальна комплексна схема приймається місцевими радами строком до 15 років. Вона містить інформаційну модель, що характеризує довкілля населених пунктів, чинники, що негативно впливають на нього, з урахуванням прогнозованого перспективного розвитку, і передбачає заходи щодо розв’язання існуючих екологічних проблем з відповідним обґрунтуванням. Затвердженню територіальної комплексної схеми передують державні екологічна та санітарно-епідеміологічна експертизи.

10. Види містобудівної документації

Порядок розробки і затвердження містобудівної документації регулюється Законами України „Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 року і “Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року.

Містобудівна документація – це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Планування і забудова населених пунктів здійснюється на підставі таких видів містобудівної документації:

а) на загальнодержавному рівні:

- Генеральна схема планування території України, затверджена Законом України від 7 лютого 2002 року – визначає концептуальні засади планування й використання території України;

- схеми планування окремих частин території України (кількох областей, узбережжя Чорного та Азовського морів, міжнародних транспортних коридорів, прикордонних районів тощо) – розробляються за рішенням Кабінету Міністрів України, визначають засадничі рішення планування, забудови та іншого використання відповідних теренів;

б) на регіональному рівні:

- схеми планування територій областей, районів – затверджуються відповідними радами, передбачають заходи щодо реалізації державної екологічної політики, рішення щодо планування, забудови та іншого використання теренів з урахуванням місцевих екологічних особливостей;

в) на місцевому рівні:

- схеми планування територій на місцевому рівні – затверджуються відповідними радами, визначають планувальну структуру території, функціональне зонування території населеного пункту, потреби у зміні його меж, необхідність розробки генерального плану, є менш деталізованими ніж генеральні плани населених пунктів – це є своєрідна концепція генерального плану населеного пункту;

- генеральні плани населених пунктів – затверджуються відповідними радами, визначають засадничі рішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, стан його довкілля та заходи щодо його охорони, обмеження та обтяження у використанні теренів – є нормативно-правовим актом, який містить правові приписи, обов’язкові до виконання. Будівництво у межах населеного пункту має відповідати генеральному плану; складовою частиною генерального плану населеного пункту є план земельно-господарського устрою населеного пункту;

- детальні плани територій – затверджуються відповідними радами, розробляються для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів, визначають розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови, окремих земельних ділянок та об’єктів містобудування, розташування інженерно-транспортної інфраструктури, засади формування архітектурно-просторової композиції забудови – є нормативно-правовими актами на підставі яких приймають рішення щодо будівництва тих чи інших об’єктів;

- плани червоних ліній – затверджуються відповідними радами, визначають розташування червоних ліній (меж існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення – за ними будівництво є забороненим), можуть бути складовою частиною генерального плану населеного пункту, детального плану територій чи самостійною містобудівною документацією;

- проекти забудови території – затверджуються як проектна документація, поєднують властивості містобудівної та проектної документації, яка розробляється для будівництва комплексів будинків і споруд; у разі необхідності, у складі проектів забудови території можуть розроблятися проекти розподілу території – містобудівна документація, що розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини задля розмежування земельних ділянок – затверджується відповідними радами.