Лекція 19. Правова охорона водно-болотних угідь міжнародного значення

1. Правовий режим водно-болотних угідь міжнародного значення

Правовий режим водно-болотних угідь міжнародного значення визначають:

• Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (Рамсар, Іран, 2 лютого 1971 року), Україна бере участь згідно з Законом України від 29 жовтня 1996 року;

• постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення” від 23 листопаду 1995 року № 935 – затверджено перелік водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення головним чином як місця оселень водоплавних птахів (перелік охоплює 22 угіддя);

• Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1287;

• наказ Мінекоресурсів України від 27 грудня 2002 року № 524 “Про затвердження Структури, змісту та порядку ведення паспорта водно-болотного угіддя міжнародного значення”.

2. Поняття водно-болотних угідь міжнародного значення

Водно-болотні угіддя – це райони боліт, фенів, торф’яних угідь або водойм – природних чи штучних, постійних чи тимчасових, стоячих чи проточних, прісних, солонкуватих чи солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує 6 метрів.

Статус водно-болотних угідь може бути надано за 4 критеріями:

1. за типовістю, рідкісністю або унікальністю;

2. за видами тварин і рослин, які перебувають під загрозою зникнення;

3. за регулярним перебуванням водно-болотних птахів;

4. за станом іхтіофауни.

На всі водно-болотні угіддя міжнародного значення складаються паспорти, ведення яких покладається на адміністрації установ природно-заповідного фонду, в межах яких знаходяться ці угіддя, а у разі їх знаходження за межами територій заповідників, біосферних заповідників і національних природних парків – на територіальні органи Мінприроди за погодженням з власниками (користувачами) земельних ділянок та інших природних ресурсів.

3. Поняття виключної (морської) економічної зони

Правовий режим виключної (морської) економічної зони України регулюється:

• Законом України “Про виключну морську (економічну) зону України” від 16 травня 1995 року;

• Конвенцією ООН з морського права 1982 року, ратифікованою Законом України від 3 червня 1999 року.

Виключна (морська) економічна зона – це район моря, що розташований за межами територіального моря (12 морських миль) і прилягає до нього. Ширина виключної економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, відлічених від вихідних ліній, від яких вимірюється ширина територіального моря.

Контроль за додержанням законодавства про виключну (морську) економічну зону здійснюють: Державна прикордонна служба України; Держкомрибгосп України; Державна екологічна інспекція Мінприроди.

4. Особливості охорони анадромних і катадромних видів риб

Охорона катадромних та анадромних риб регулюється:

• Конвенцією ООН з морського права 1982 року (ратифікованою Законом України від 3 червня 1999 року);

• Законом України “Про виключну (морську) економічну зону України” від 16 травня 1995 року та ін. нормативними актами.

Анадромні види риб – це види риб, які живуть у морі, а на нерест мігрують до прісних водойм (осетрові, морська раса ряду лососевих, напівпрохідна форма судака, прохідні та морські оселедці роду «Clupea» та «Аlosa», Чорноморський та Азовський пузанок).

Спеціально уповноважені органи України забезпечують збереження запасів анадромних видів риб шляхом вжиття відповідних заходів і встановлення правил регулювання рибного промислу у виключній (морській) економічній зоні, зокрема щодо визначення загального обсягу допустимих виловів, і співробітничають з цією метою з відповідними органами інших заінтересованих держав, якщо ці види риб мігрують за межі виключної (морської) економічної зони України.

Катадромні види риб – це види риб, які живуть у прісних водних водоймах, а на нерест мігрують до морських вод (морський вугор).

Прибережна держава, у водах якої запаси катадромних видів проводять більшу частину свого життєвого циклу, відповідає за управління цими запасами й забезпечує мігруючій рибі доступ у ці води й вихід з них. Промисел запасів катадромних видів риб ведеться тільки у водах до берега від зовнішніх меж виключних економічних зон.

Тобто, щодо охорони анадромних та катадромних видів риб встановлюється особливий правовий режим:

1. забезпечення вільного проходу з морських водойм до прісноводних і навпаки;

2. планування природоохоронних заходів щодо обмеження вилову риб.