6. Правове регулювання екологічної сертифікації

Здійснення екологічної сертифікації регулюється:

• Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року (ст. 49);

• Законом України “Про підтвердження відповідності” від 17 травня 2001 року;

• Законом України „Про акредитацію органів з оцінки відповідності” від 17 травня 2001 року;

• Законом України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” від 1 грудня 2005 року;

• Декретом Кабінету Міністрів України „Про стандартизацію і сертифікацію” від 10 травня 1993 р.

Сертифікація – це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Екологічна сертифікація – це підтвердження відповідності продукції, робіт, послуг, систем екологічного менеджменту екологічним вимогам технічних регламентів чи стандартів з видачею відповідного сертифіката встановленого зразка.

Сертифікат відповідності – це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документу, визначеного законодавством;

Продукція, що пройшла екологічну сертифікацію, маркується національним знаком відповідності або знаком відповідності.

Вітчизняною системою екологічної сертифікації є система УкрСЕПРО. Державним органом, що здійснює управління у цій царині, є Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Екологічна сертифікація здійснюється акредитованими в системі УкрСЕПРО у встановленому законодавством порядку органами із сертифікації будь-якої форми власності. Уповноваженими органами із сертифікації, згідно зі ст. 28 Закону „Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” можуть бути виключно резиденти України.

Відгалуженням системи екологічної сертифікації України є системи підтвердження якості природних об’єктів чи системи управління природними комплексами. Так, в нашій країні запроваджується екологічна сертифікація ґрунтів і лісова сертифікація. Регулюється це галузевими стандартами:

а) ГСТУ 46.075:2004 Якість ґрунту. Сертифікація земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення. Основні положення;

б) ГСТУ 46.081:2004 Якість ґрунтів. Сертифікація земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення. Вимоги до органів з сертифікації земель та порядок їх акредитації.

Згідно зі ст. 56 Лісового кодексу України у редакції від 8 лютого 2006 року, лісова сертифікація — оцінка відповідності системи ведення лісового господарства встановленим міжнародним вимогам щодо управління лісами та лісокористування на засадах сталого розвитку.

7. Національний знак відповідності і знак відповідності

Продукція, що успішно пройшла екологічну сертифікацію, маркується національним знаком відповідності або знаком відповідності.

Н аціональний знак відповідності, згідно зі ст. 33 Закону „Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності” від 1 грудня 2005 року, є спеціальним позначенням, що підтверджує відповідність продукції технічним регламентам (див. Мал. 1). Опис та правила застосування національного знаку відповідності затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599. Вимоги щодо маркування національним знаком відповідності визначені також Технічним регламентом модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 року № 1585. Маркування продукції, на яку поширюється дія технічних регламентів, національним знаком відповідності є обов’язковим.

З нак відповідності, згідно з п. 1.2 ДСТУ 2296-93 Система сертифікації УкрСЕПРО. Знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування, призначений для позначення сертифікованої продукції з метою інформування споживачів про те, що продукція пройшла екологічну сертифікацію в системі УкрСЕПРО. Різниця між національним знаком відповідності і знаком відповідності у тому, що перший свідчить про відповідність продукції технічним регламентам, а останній – екологічним стандартам.

ДСТУ 2296-93 передбачає два види знаку відповідності:

а) трилисник у колі – для продукції, що відповідає обов’язковим вимогам екологічних стандартів (мал. 2);

б) трилисник у квадраті – для продукції, що відповідає усім вимогам екологічних стандартів, а також для продукції, що не підлягає обов’язковій екологічній сертифікації і сертифікована на добровільних засадах (мал. 3).

Підприємство має право використовувати знак відповідності після одержання зареєстрованого сертифіката відповідності та укладення ліцензійної угоди з органом сертифікації у системі УкрСЕПРО.