2.4. Розрахунок тривалості операційного циклу

Під рухом предметів розуміють спосіб передачі їх з однієї операції на іншу. Існують три види руху предметів праці на виробництві: послідовний, паралельний, та паралельно – послідовний.

Послідовний вид руху характерний тим, що на кожній операції вироби обробляються поштучно, але передаються цілою партією. Передача партії на наступну операцію починається не раніше, ніж буде закінчена обробка всіх виробів у партії на попередній операції. При цьому тривалість робочого циклу Т¹_посл. включає в себе тривалість циклу технологічних операцій, допоміжні міжопераційні перерви, тривалість природних процесів та перерви, які пов’язані з режимом роботи дільниці і заводу:

, (16)

де n – число деталей в партії, шт.

m – число операцій, шт.

T_{ш.- к.і} – повна норма часу (штучно калькуляційний час) на і – ту операцію, хв.

с_і - кількість верстатів (робочих місць) на і – тій операції, шт.

t_м.о. - середній міжопераційний час, хв. (в курсовій роботі – 3 хв.)

Цей вид руху предметів праці доцільно застосовувати у тих випадках, коли перерви при обробці партіями не впливають особливо на величину циклу, тобто, коли відносно невелика партія і невисока трудомісткість, що може бути при серійному виробництві. Якщо подібні передумови відсутні, то необхідно застосовувати паралельний або паралельно – послідовний вид руху.

При паралельному русі кожен виріб після першої операції відразу ж передається на наступну. У цьому випадку повністю завантажена найбільш трудомістка операція з найбільш тривалим операційним циклом; менш трудомісткі операції мають перерви.

Тривалість робочого циклу при паралельному русі предметів виробництва:

, (17)

де р – кількість виробів в невеликій передаточній партії, або одна деталь, шт.

Паралельний вид руху найбільш ефективний в умовах масового виробництва при розташуванні обладнання послідовно по ходу технологічного процесу і рівній тривалості операцій.

При паралельно – послідовному виді руху вироби переходять на наступні операції не після обробки всієї партії, а передаточними партіями при умові дотримування безперервності обробки виробу на кожній операції.

Тривалість робочого циклу при паралельно - послідовному русі предметів виробництва:

, (17)

де - сума коротких операційних циклів з кожної пари суміжних операцій.

2.5. Розрахунок чисельності працюючих на дільниці

2.5.1 Розрахунок чисельності основних робітників

Для визначення кількості робітників, які обслуговують дільницю, необхідно визначити диференційовано завантаження по верстатам (робочих місцях), розглянути питання про можливість виконання одним робітником, зайнятим на недовантаженому обладнанні (робочому місці), інших операціях з таким розрахунком, щоб забезпечити виконання завдання дільницею, найбільш повно використовувати робочий час і створити сприятливі умови праці.

Повне використання фонду часу робітника досягається впровадженням багатоверстатного обслуговування і суміщенням обслуговування операцій. За таких умов необхідно розробити і задати оптимальний і постійний режим обслуговування (графік), який визначає періоди роботи обладнання і робітників, порядок і час переходів робітників, які обслуговують кілька верстатів протягом зміни. Для такого суміщення роботи бажано підібрати технологічно близькі операції та однорідні верстати.

Однією з ефективних форм з організації праці, яка сприяє значному підвищенню її продуктивності є багатоверстатне обслуговування.

Багатоверстатне обслуговування – така форма організації праці, при якій один робітник працює одночасно на кількох верстатах, виконуючи ручні прийоми на кожному з них під час автоматичної роботи решти верстатів. Можливість багатоверстатного обслуговування базується на тому, що робітник практично зайнятий лише під час виконання ручних прийомів. Цей час суміщується з часом машинної роботи того ж верстата, який робітник може використовувати для виконання ручних прийомів на інших верстатах.

Використовують різні варіанти багатоверстатного обслуговування:

• обслуговування верстатів – дублерів, які виконують однакові операції;

• обслуговування верстатів, зайнятих послідовними операціями при обробці однієї і тої ж деталі.

Раціональна будова багатоверстатного обслуговування міститься у такому підборі операцій, при якому забезпечується найбільш повне завантаження обладнання при повній зайнятості робітника – багатоверстатника.

В масовому виробництві чисельність виробничих робітників може бути визначена за чисельністю робочих місць з урахуванням змінності роботи потокової лінії, багатоверстатного обслуговування. Чисельність виробничих робітників на кожній операції визначається за формулою:

, (18)

де S_б. – норма багатоверстатного обслуговування, або кількість верстатів - дублерів, які може обслуговувати один робітник;

К_н.р. – коефіцієнт, який враховує невиходи робітників, ( в курсовій роботі К_н.р.=

= 0,9).

Умова багатоверстатного обслуговування:

• наявність верстатів автоматів і напівавтоматів;

• виконання умови Т_о.  Т_д.

, (19)

де Т_{м.- в.} – машинно – вільний час, хв

Т_{м. – в.} = Т_о. – (Т_д.п. + Т_а.с. + Т_пер.), (20)

де Т_д.п. – допоміжний час, що перекривається, хв. (Т_д.п. = 0,15  Т_д.);

Т_а.с. – час активного спостереження, хв. (Т_а.с. = 0,05  Т_о.)

Т_пер. – час на перехід від одного робочого місця до іншого, хв. Т_пер. = 0,1 хв.

Т_з. – час зайнятості, хв.

Т_з. = Т_д.п. + Т_а.с. + Т_пер.

Перевірку можливості багатоверстатного обслуговування проводять на тих операціях, де кількість робочих місць більше одного.

Кількість виробничих робітників визначається шляхом округлення розрахункової кількості робітників до найближчої цілої кількості робітників.

В серійному виробництві визначається кількість виробничих робітників за кожною професією, за кожним кваліфікаційним розрядом окремо, виходячи з трудомісткості робіт за рік, з урахуванням багатоверстатного обслуговування за формулою:

, (21)

де Q – трудомісткість річної програми з довантаженням, н – години.