Варіаційні ряди розподілу
Їх зображення залежить від типів групувальної ознаки і виконується на основі групових і кумулятивних частот (часток).
Дискретні ряди розподілу зображають графічно у вигляді полігону на прямокутній системі координат. По осі абсцис – значення дискретної ознаки, по осі ординат – частоти (частки). Точки послідовно з’єднують у вигляді ламаної лінії. Краще полігон замикати (з’єднати його крайні точки з точками на осі абсцис на відстані однієї поділки від максимального та мінімального значення ознаки. При заміні частот частками вигляд полігону не змінюється, оскільки значення часток пропорційне значенням частот, але з’являється можливість зображати і порівнювати на одному графіку кілька рядів розподілу. З допомогою полігона можна визначити моду – перпендикуляр з вершини полігона на вісь абсцис.
Якщо на осі ординат – кумулятивні частки (частоти), то полігон називають кумулятивним.
Інтервальні ряди розподілу зображають графічно у вигляді діаграми площин – гістограми. Спосіб побудови її залежить від того, рівні чи нерівні інтервали у ряді розподілу.
Інтервальний ряд з рівними інтервалами. По осі абсцис відповідно до прийнятого масштабу відкладають нижню і верхню межі інтервалів, по осі ординат – частоти (частки). Для кожного інтервалу будують прямокутник.
Інтервальний ряд з нерівними інтервалами. По осі ординат для зображення висот прямокутників гістограми відкладають абсолютні або відносні щільності розподілу, що робить гістограму незалежною від ширини інтервалів.
По гістограмі можна графічно визначити моду. Верхні кути модального інтервалу з’єднують із кутами сусіднього стовпчика. Перпендикулярна вісь абсцис із перетину з’єднань дорівнює моді.
Комбінаційний розподіл розміром 2m графічно зображають у вигляді двобічної гістограми (піраміди).
Для порівняння двох і більше інтервальних рядів поряд з гістограмою застосовують полігон. Який будують на основі гістограми, з’єднуючи середини вершин прямокутників, а також кумулятивні діаграми. Суцільна лінія, що з’єднує кути прямокутників, називається кумулятою розподілу. Її різновидом є огіва. Це дзеркальне відображення кумуляти. По них – кумуляті та огіві, можна знайти медіану.
Різновидом кумулятивної діаграми є крива концентрації Лоренцо, яка відображує ступінь рівномірності розподілу. Будують її у прямокутній системі координат у формі квадрата. При рівномірному розподілі крива збігається з діагональлю квадрата. Чим більша концентрація, тим більше крива відхиляється від діагоналі.
13.5.Графіки динаміки.
Їх будують найчастіше у прямокутній системі координат. На осі абсцис – шкала характеристик часу. На осі ординат – рівні ряду динаміки або характеристики швидкості зростання (абсолютний приріст, темпи зростання чи приросту).
Види графічного зображення - діаграми. Вони бувають:
лінійні;
шарові;
радіальні;
стовпчикові і стрічкові;
кругові і квадратні.
Лінійні діаграми – це основний вид діаграм. При їх побудові слід правильно вибирати співвідношення масштабів на осі абсцис і осі ординат, бо це впливає на конфігурацію графічного образу. Найкраще співвідношення це 1:1,5. Шкала на осі ординат повинна починатися з нуля (інакше характер розвитку буде відображено неправильно). Можна зробити розрив шкали. Для базисних характеристик швидкості зростання початковий рівень ординати можна зробити 100. При зображенні на діаграмі 2-х рядів з різними одиницями виміру на осі ординат роблять дві шкали. Якщо рядів більше 2-х, їх приводять до однієї основи, замінюючи базисними темпами зростання.
Лінійні діаграми використовують для:
вияву тенденції розвитку;
визначення функціонального виду трендової моделі;
визначення типу сезонних коливань;
описання сезонної хвилі;
порівняння сезонних коливань різних або одного і того ж самого явища за різні роки;
відображення характеру коливань за певний проміжок часу.
Шарові діаграми використовують для:
відображення зміни явища в часі в цілому;
відображення зміни окремих частин явища.
Зміни можна показати на основі абсолютних і відносних величин. Складові частини явища послідовно розміщують одна над одною, відрізняючи різною штриховкою чи кольором.
Радіальні діаграми використовують для зображення соціально-економічних явищ, які періодично змінюються в часі (сезонні коливання). Будують у полярній системі координат. Розрізняють:
замкнуті (зображаються увесь цикл зміни явища за рік);
спіральні (грудень сполучається із січнем наступного року).
Стовпчикові та стрічкові діаграми дають можливість відобразити зміну в часі рівнів, обсягу і розмірів явища, а також придатні графічно зобразити ряди динаміки з нерівними інтервалами часу. Техніка побудови як у багатостовпчикової діаграми рядів розподілу.
Кругові та квадратні діаграми застосовуються для зображення рядів динаміки, у яких різниця між найбільшими і найменшими рівнями настільки велика, що встановити придатний масштаб для стовпчиків чи стрічок дуже важко. Тоді рівнями ряду беруть площини кругів або квадратів.