МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЮРІЯ КОНДРАТЮКА
Кафедра організації і технології будівництва та охорони праці
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ
З КУРСУ "БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ"
для студентів усіх спеціальностей
денної, заочної та дистанційної форм навчання
Укладачі: В.А. Смирнов, кандидат
фізико-математичних наук,
С.А. Дикань, кандидат
технічних наук, доцент
Полтава 2006
Модуль М-1 "Основні засади наук про безпеку людини"
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ
Тема 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
Основні поняття наукової дисципліни "Безпека життєдіяльності"
Людина і природне середовище Небезпеки техногенного характеру
Класифікація небезпек
Ієрархія потреб людини
ЛІТЕРАТУРА
1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів ВЗО. — К., 2005. — 320 с.
2. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — Суми, 1999.—301 с.
Найважливіші терміни і поняття теми №1:
БЕЗПЕКА |
КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ |
НЕБЕЗПЕКА |
ПРИРОДНІ НЕБЕЗПЕКИ |
ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ |
ТЕХНОГЕННІ НЕБЕЗПЕКИ |
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ |
СОЦІАЛЬНІ НЕБЕЗПЕКИ |
СИСТЕМА „ЛЮДИНА—МАШИНА—СЕРЕДОВИЩЕ” |
КОМБІНОВАНІ НЕБЕЗПЕКИ |
ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ |
ІЄРАРХІЯ ПОТРЕБ |
§ 1.1. Основні поняття наукової дисципліни "Безпека життєдіяльності"
1. Життя є найвищою формою існування матерії; воно закономірно виникає при певних умовах у процесі розвитку матерії.
2. Характерною ознакою живих об'єктів, що відрізняє їх від неживих, є обмін речовин, подразливість, здатність до розмноження й росту, мінливість і спроможність пристосовуватися до навколишнього середовища.
3. Живим об'єктам властива структурна компактність та енергетична економічність — результат надзвичайно високої впорядкованості на молекулярному рівні.
4. Живі об'єкти обмінюються із навколишнім середовищем енергією, речовиною та інформацією, тобто є відкритими термодинамічними системами.
5. Живим об'єктам (на відміну від неживих) властива здатність до упорядкування, до створення порядку із хаосу — спостерігається порушення 2-го закону термодинаміки, здійснюється протидія зростанню ентропії.
6. Упорядкування (зниження ентропії) у живих об'єктах можливе тільки за рахунок збільшення ентропії в навколишньому середовищі — в цілому процес зростання ентропії невпинно продовжується (це фундаментальний закон природи).
7. Навколишнє середовище — природні елементи довкілля або штучно створені людиною об'єкти та явища, з якими людина знаходиться у прямих або опосередкованих взаємовідносинах.
8. Невід'ємною властивістю всього живого є активність, яка проявляється у діяльності.
9. Діяльність — специфічна, властива людині, форма активного ставлення до навколишнього середовища; зміст діяльності полягає у доцільній зміні й перетворенні навколишнього світу.
10. Людина — найвищий ступінь живих організмів на Землі, предмет вивчення різних галузей знань: медицини, соціології, психології, фізіології, педагогіки та інших.
11. Людина —жива біологічна система, що являє собою сукупність фізичного і духовного, природного й соціального, спадкового і набутого при житті.
12. Життєдіяльність — усвідомлена діяльність людини, спрямована на її самореалізацію з урахуванням життєвих потреб і можливостей.
13. Життєдіяльність людини завжди спряжена із певною ймовірністю прояву небезпек.
14. Небезпека — негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності завдати шкоди як неживим, так і живим об'єктам, у тому числі — людині.
15. Небезпека — потенційне джерело шкоди, під яким розуміють явища, процеси та об'єкти, котрі здатні за певних умов завдати шкоду здоров'ю людини або системам, що забезпечують її життєдіяльність.
16. Шкода — якісна або кількісна оцінка збитку, заподіяного небезпекою.
17. Джерелами (носіями) небезпеки є: природні процеси та явища; техногенне середовище; людські дії психологічного, соціально-політичного або воєнного характеру.
18. Безпека — такий процес діяльності, при якому із певною (достатньо великою) ймовірністю виключається прояв небезпек.
19. Безпека досягається збалансованістю взаємовідносин між людиною, соціумом (суспільством), природними й техногенними факторами середовища.
20. Безпека життєдіяльності — наука, предметом вивчення якої є проблеми безпеки людини при здійсненні нею різноманітної діяльності: побутової, виробничої, навчальної, духовної та інших.
21. Дослідження у галузі безпеки життєдіяльності спрямовані на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу небезпек на людину, а також способів превентивного захисту від них.
22. Важливим завданням безпеки життєдіяльності є вивчення основ здорового способу життя.
23. Принципи, на яких базується безпека життєдіяльності людини, застосовують у різноманітних сферах: у побуті, на виробництві, під час надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально-політичного і воєнного характеру.
24. При викладанні курсу "Безпека життєдіяльності" враховується, що ця дисципліна має світоглядно-професійний характер і тісно пов'язана з гуманітарними, природничими, інженерними науками і науками про людину і суспільство.