3. Основні обчислення у фінансовому плані

Бізнес-план — це техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) ефективності діяльності підприємства, яке передбачається організувати.

До розробки бізнес-плану бажано залучати фахівців, але і замовникові слід брати активну участь у роботі, знати всі тонкощі розрахунків. Розглянемо більш детально фінансовий план.

Цей розділ містить узагальнення усіх попередніх матеріалів у вартісному вираженні. Для цього розробляють кілька документів:

• прогнозовані обсяги реалізації;

• баланс грошових видатків і надходжень;

• таблиця доходів і витрат;

• зведений баланс активів і пасивів;

• графік досягнення беззбитковості.

Прогноз обсягів реалізації складають на три роки наперед. На перший рік дані наводять помісячне, на другий — поквартальна, а на третій — загальною сумою за 12 міс.

Баланс грошових видатків і надходжень — це документ, який дає можливість оцінити, скільки грошей потрібно вкласти у проект за періодами, тобто до початку його реалізації та в процесі виробництва. Головне його завдання — перевірка синхронності надходження і витрачання коштів.

Таблиця доходів і витрат містить такі показники:

а) доходи від продажу товару;

б) витрати на виробництво;

в) сумарний прибуток від продажу ( рядок а мінус рядок б);

г) загальновиробничі видатки (за видами);

д) чистий прибуток (рядок в мінус рядок е).

Призначення цього документа — показати, як формуватиметься прибуток: для першого року - помісячно, для другого - поквартальне, для третього - з розрахунку на рік.

Зведений баланс активів і пасивів підприємства рекомендується складати на початок і на кінець першого року реалізації проекту.

Цей документ звичайно цікавить фахівців комерційних банків, оскільки дає змогу оцінити, які суми планується вкласти в активи різних типів і за рахунок яких пасивів підприємець збирається фінансувати створення або придбання цих активів.

Графік досягнення беззбитковості - схема, яка показує взаємозв'язок між обсягами виробництва і собівартістю продукції (з розбивкою на умовно-постійні та умовно-змінні витрати).

За допомогою цього графіка можна визначити так звану точку беззбитковості, яка відповідає тому обсягу виробництва, при якому крива, що показує виручку від реалізації, перетинається з кривою, яка відбиває зміну собівартості продукції.

Приклад оформлення точки беззбитковості виробництва подано на рис.3.1.

Рис. 3.1. Графічне зображення беззбитковості виробництва

Починаючи з такого обсягу виробництва досягається беззбитковість виробництва, а подальше збільшення обсягів реалізації забезпечує одержання прибутків.

4. Обчислення собівартості продукції

Собівартість продукції – це грошовий вираз затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість продукції характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки у ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та інше.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію.

За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

В залежності від часу формування затрат розрізняють:

планову собівартість (визначають перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та цін на ресурси на момент складання плану);

фактичну собівартість (відображає фактичні витрати на виробництво і реалізацію продукції за даними бухгалтерського обліку);

нормативну собівартість (затрати на виробництво і реалізацію продукції розраховують на основі поточних норм витрат ресурсів);

кошторисну собівартість (характеризує затрати на виріб або замовлення, які виконуються в разовому порядку).

Собівартість поділяють в залежності від місця формування затрат на:

цехову (сума витрат на виробництво продукції в межах цеху);

виробничу (грошові витрати на виробництво продукції в межах всього підприємства);

повну (сукупність виробничої собівартості і поза виробничих витрат).

За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість:

• місячну;

• квартальну;

• річну.

За складом продукції собівартість буває: собівартість товарної; валової; реалізованої продукції; незавершеного виробництва.

За складом продукції собівартість буває: собівартість товарної; валової; реалізованої продукції; незавершеного виробництва.

У промисловості розрізняють собівартість: індивідуальну; галузеву.

Індивідуальна собівартість характеризує витрати окремого підприємства на виробництво і реалізацію продукції, а галузева (С_сг) - показує середні у галузі витрати на виробництво і реалізацію продукції, вона визначається за формулою:

(4.1)

де С_і - собівартість певного виду продукції на і-ому підприємстві, грн;

N_i - кількість виготовленої продукції певного виду на і-му

підприємстві, натур.один.;

n - кількість підприємств у галузі, що виготовляють даний вид

продукції.

Показниками собівартості продукції, що використовуються в господарській практиці, є:

1. Затрати на 1 грн. товарної продукції(В_1грн.тп):

де С_тп - собівартість всієї товарної продукції підприємства, грн;

Q_т - обсяг товарної продукції підприємства, грн.

2. Собівартість окремих видів продукції (визначається на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції).

3. Зниження собівартості порівняльної товарної продукції (використовується на підприємствах зі сталим асортиментом продукції).