- •Житомирський національний агроекологічний університет
- •1. Корми, годівля та продуктивність тварин
- •1.1. Біохімічний склад кормів, кормових добавок, преміксів, бар і стимуляторів продуктивності с.-г. Тварин.
- •1.2. Споживання кормів та фактори, що його визначають
- •1.3. Основні напрямки удосконалення кормової бази та годівлі тварин
- •1.1. Біохімічний склад кормів, кормових добавок, преміксів, бар і стимуляторів продуктивності с.-г. Тварин.
- •1.1.1. Сучасні методи оцінки поживності кормів. Система Ван Соєста.
- •1.1. Взаємозв’язок традиційної системи зоотехнічного аналізу кормів (система Вінде) та системи Ван Соєста
- •1.1.2. Вплив факторів навколишнього середовища на поживність кормів
- •1.1.2.1. Вид та морфологія рослин
- •1.1.2.2. Вік та фаза дозрівання рослин
- •1.1. Терміни, які пропонуються nrc для характеристики фаз дозрівання кормових рослин
- •1.1.2.3. Температура
- •1.1.2.4. Освітленість та тривалість дня
- •1.1.2.5. Волога
- •1.1.2.6. Дефоліація та захворювання
- •1.2. Вплив факторів навколишнього середовища на хімічний склад та поживну цінність рослин (Van Soest p. J., 1994).
- •1.1.2.7. Родючість ґрунту
- •1.1.2.8. Добрива
- •1.1.2.9. Органічне ведення землеробства та якість кормів
- •1.1.2.10. Взаємодія факторів навколишнього середовища.
- •1.1.3. Фактори, що впливають на втрату поживних речовин в процесі заготівлі та зберігання кормів
- •1.1.4. Основні критерії оцінки якості сіна та способи його заготівлі
- •Вміст поживних речовин у сіні різної якості
- •1. Пропоновані класи для бобового та бобово-злакового сіна
- •1.4. Пропоновані класи для злакового та злаково-бобового сіна
- •1.1.5. Основні критерії оцінки якості силосу та способи його заготівлі
- •Мікробіологічні та хімічні аспекти ферментації силосу
- •1.6. Молочнокислі бактерії силосу (Van Soest p. J., 1994).
- •1.7. Клостридіальна мікрофлора силосу (Van Soest p. J., 1994).
- •1.8. Мікроорганізми, що асоціюються із аеробним псуванням корму (Van Soest p. J., 1994).
- •Забезпеченість рослин цукром та якість силосу.
- •Протеоліз
- •1.9. Продукти ферментації маслянокислих мікроорганізмів (Van Soest p. J., 1994).
- •1.10. Склад азотних фракцій в трав’яному силосі (Van Soest p. J., 1994).
- •Органічні кислоти в силосі
- •Енергетичний баланс силосу
- •1.11. Хімічний склад добре ферментованого люцернового силосу порівняно із свіжою зеленою масою люцерни (Van Soest p. J., 1994).
- •1.12. Продукти ферментації молочнокислих мікроорганізмів (Van Soest p. J., 1994).
- •Силос з низьким вмістом вологи або сінаж
- •Порівняльна оцінка мікробної ферментації в рубці та силосі
- •1.13. Порівняльна оцінка ферментативних процесів в силосі і рубці (Van Soest p. J., 1994).
- •Споживання силосу
- •Ефективність підгодівлі концентратами на силосних раціонах
- •1.14. Мікробна біомаса на різних раціонах (г азоту на кожні 100 г перетравної органічної речовини) (Van Soest p. J., 1994).
- •Силосні добавки
- •1.15. Мінімальні концентрації (мілімоль/літр) при яких органічні кислоти та інші інгібітори гальмують розвиток мікрофлори (Van Soest p. J., 1994).
- •Якість силосу та критерії його оцінки.
- •Як приготувати силос високої якості.
- •Заготівля сінажу.
- •1.1.6. Стимулятори продуктивності тварин, ферментні препарати та премікси у тваринництві.
- •1.1.6.1. Класифікація кормових добавок
- •1.1.6.2. Стимулятори продуктивності- загальна характеристика. Загальні принципи застосування біостимуляторів у тваринництві.
- •Стимулятори росту
- •Стимулятори травлення
- •Ксантофіли.
- •1.16. Корми, багаті на ксантофіл 1
- •Антиоксиданти
- •Ароматичні речовини
- •Інгібітори плісені
- •Медичні препарати та антигельмінтні препарати
- •Транквілізатори
- •1.1.6.3. Ферментні препарати. Загальна характеристика, одержання та принципи застосування у тваринництві
- •Роль екзогенних кормових ферментів в тваринництві.
- •1.1.6.4. Премікси, загальна характеристика та застосування у тваринництві, принципи розробки та виготовлення.
- •1.2. Споживання кормів та фактори, що його визначають
- •Фактори що впливають на споживання.
- •1.17. Показники якості травостою та його споживання вівцями (Van Soest p. J., 1994).
- •1.18. Споживання корму коровами в залежності від перетравності корму (Van Soest p. J., 1994).
- •1.19. Споживання корму великими та дрібними жуйними тваринами (Van Soest p. J., 1994).
- •1.20. Споживання корму худими та вгодованими коровами в залежності від перетравності сухої речовини (Van Soest p. J., 1994).
- •1.3. Основні напрямки удосконалення кормової бази та годівлі тварин
- •1.3.1. Застосування прогресивних технологій заготівлі, приготування та роздавання кормів
- •1.3.2. Вирішення проблеми білку
- •1.3.3. Продовження пасовищного сезону за рахунок організації пасовищного конвеєра
- •1.3.4. Можливості використання кормової бази природних угідь
- •1.3.5. Виробництво високоякісних комбікормів
- •1.3.6. Удосконалення системи годівлі тварин
- •1.21. Структура раціону за однотипної годівлі корів
- •1.22. Структура вологих кормо сумішок для годівлі корів у різні фізіологічні періоди
- •2. Механізми травлення у сільськогосподарських тварин
- •2.1. Система органів травлення сільськогосподарських тварин та птиці
- •2.6. Швидкість проходження корму вздовж шлунково-кишкового тракту
- •2.1. Система органів травлення сільськогосподарських тварин та птиці
- •Класифікація тварин за типом кормової поведінки.
- •2.2. Класифікація тварин відповідно до анатомічної будови травної системи
- •2.1. Загальна схема травних процесів в шлунково-кишковому тракті тварин
- •2.4. Класифікація тварин відповідно до топографії процесів мікробного травлення
- •2.2. Класифікація тварин відповідно до анатомічної будови шлунково-кишкового травлення, типу кормової поведінки та топографії процесів мікробного травлення (Van Soest p. J., 1994).
- •Передумови проходження ферментації
- •Зброджувальна ємність
- •2.3. Об’єми різних відділів шлунково-кишкового тракту (у % від живої маси тварин) (Van Soest p. J., 1994).
- •2.4. Відносна ферментативна ємність шлунково-кишкового тракту різних тварин (в % від загальної) (Van Soest p. J., 1994).
- •Фізіологія постгастричної ферментації
- •2.5. Вплив структури раціону на концентрацію лжк в шлунково- кишковому тракті свиней, бичків кастратів та коней (Van Soest., 1994).
- •Утилізація речовин в нижніх відділах шлунково – кишкового тракту
- •Мікробне бродіння та баланс азоту в організмі тварин
- •2.5. Порівняльна характеристика травлення
- •2.6. Перетравність фракцій клітковини нежуйними (Van Soest p. J., 1994).
- •2.6. Швидкість проходження корму вздовж шлунково-кишкового тракту
- •2.7. Порівняльна швидкість частинок корму та рідини в шлунково-кишковому тракті тварин (Van Soest p. J., 1994).
- •2.7. Розміри тварин і обмеження
- •2.8. Розміри тіла та румінація (Van Soest p. J., 1994).
- •2.9. Кормова поведінка травоїдних по відношенню до кормів з високим вмістом клітковини
- •3. Інтер”єрні тести продуктивності сільськогосподарських тварин.
- •3.1. Інтер'єр тварин
- •3.2. Морфологічні параметри
- •3.1. Середнє співвідношення тканин вим'я лактуючих корів (1-5 місяці лактації, і.І. Черкашенко, 1959)
- •3.2. Середні показники (мкм) мікроструктури долей і половин вим’я лактуючих корів (1-5 місяці лактації, і.І. Черкащенко, 1959)
- •3.3. Показники маси, продуктивності, співвідношення тканин і мікроструктури долей вим'я у корів чорно-рябої породи з різною його формою (і.І. Черкащенко, 1959)
- •3.4. Співвідношення в розвитку шарів шкіри в зв'язку з продуктивністю (б.Т. Харламов, 1974)
- •3.5. Морфологічний склад туші різних порід великої рогатої худоби в 18-місячному віці
- •3.3. Фізіологічні параметри
- •3.6. Теплопродукція різних видів тварин
- •3.4. Біохімічні параметри
- •3.7. Взаємозв'язок між молочною продуктивністю та біохімічними показниками крові у корів чорно-рябої породи різних селекцій (є.І. Федорович, 1999)
- •3.9. Вміст білка і білкових фракцій у сироватці крові в залежності від віку та продуктивності корів чорно-рябої жудоби західного регіону Укрїии (м±m, %) (в.С Федорович, є.І. Федорович, 1999)
- •3.10. Вміст фракцій глобулінів у сироватці крові в залежності від віку і продуктивності корів чорно-рябої худоби західного регіону України (м±m, г %) (в.С. Федорович, є.І. Федорович, 1999)
- •3.12. Вміст глюкози в сироватці крові російських рисаків різного класу жвавості (б.М. Гопка, й.З. Сірацький, в.Є. Скоцик, с.А. Осадчий, д.Б. Гопка, 1997)
- •3.13. Вміст загальних ліпідів, тригліцеридів та холестерину у сироватці крові коней різного класу жвавості (в.Є. Скоцик, 1998)
- •3.14. Біохімічний склад крові середнє- і високо-жирномолочних корів (в середньому за лактацію) (в.І. Волгін. 1972)
- •3.5. Поліморфізм білків крові та його значення в оцінюванні походження та племінної цінності тварин
- •4. Біологічні основи молочної продуктивності тварин.
- •4.1. Біохімія молочної залози і молока Загальна характеристика
- •Фізико-хімічні властивості молока
- •Хімічний склад молока
- •4.1. Хімічний склад молока, % (за о. І. Івашурою)
- •Утворення складових частин молока
- •4.2. Хімічний склад плазми крові і молока, %
- •Молозиво
- •4.3. Хімічний склад молозива в ранній післяпологовий період, %
- •4.2. Фактори, що впливають на молочну продуктивність
- •4.2.1. Взаємозв'язок процесів травлення з молочною продуктивністю корів
- •4.3. Теоретичні основи виготовлення замінників молока
- •4.4. Стимулятори молочної продуктивності
- •5. Біологія яєчної продуктивності. Стимулятори яєчної продуктивності
- •5.1. Будова яйця
- •5.2. Хімічний склад яйця
- •5.3. Біосинтез складових частин яйця
- •5.4. Взаємозв'язок процесів травлення з яєчною продуктивністю курей
- •5.5. Фотоперіодизм, біологічна сутність та його використання на практиці
- •5.6. Напрямлений вплив на несучість
- •Кормові добавки в раціонах птиці.
- •6. Біологічні основи м'ясної продуктивності тварин. Стимулятори м'ясної продуктивності
- •6.1. М'язова тканина: структура, властивості та особливості будови у тварин.
- •Хімічний склад м’яса
- •6.2. Середній хімічний склад, %, і енергетична цінність м'яса сільськогосподарської птиці
- •6.3. Білки м’язового волокна
- •Хімічний склад сполучної тканини
- •Хімічний склад кісткової тканини
- •6.2. Біосинтез складових частин м’яса
- •6.3. Питанння регуляції м’ясної продуктивності
- •Кормові добавки для свиней.
- •6.4. Неповний перелік кормових добавок в раціони свиней 1 2
- •Стимулятори росту та імплантанти для великої рогатої худоби
- •7. Біологія шкіряної та вовнової продуктивності
- •7.1. Біологічні основи формування шкіряної продуктивності овець і кіз
- •7.2. Біологічні основи формування вовнової продуктивності овець
- •7.3. Хімічний склад вовни та біосинтез кератину
- •7.1. Вміст амінокислот у вовні, г на 100 г
- •7.4. Стимулятори шкіряної та вовнової продуктивності тварин
- •8. Біологія медової продуктивності. Стимулятори медової і воскової продуктивності бджіл
- •8.1. Фізіолого-біохімічні механізми травлення у медоносної бджоли
- •8.2. Біологія і стимулятори медової продуктивності бджіл
- •8.2. Хімічний склад деяких медів (за а. Ф. Губіним, 1967)
- •8.3. Загальна кислотність і зольність окремих монофлорних медів
- •Стимуляція медової продуктивності
- •8.3. Склад та фізико-хімічні властивості воску, прополісу, бджолиної отрути, квіткового пилку та маточного молочка
8.3. Загальна кислотність і зольність окремих монофлорних медів
Нектаронос |
Загальна кислотність, мекв/кг |
Масова частка золи, % |
||
межі |
в середньому |
межі |
в середньому |
|
Верес Гречка Буркун Соняшник Липа |
16-62 7,2-56 10-60 4,6-41 4.6-25 |
36 30 25 23 13 |
0,04-0,78 0,04-0,65 0,03-0,21 0,06-0,39 0,05-0,43 |
0,61 0,18 0,10 0,16 0,21 |
Стимуляція медової продуктивності
Стимуляція медової продуктивності проводиться підживленням: цукор лише частково може замінити мед, як повноцінний вуглеводний корм. У ньому відсутні мікроелементи, вітаміни та квітковий пилок, які наявні у натуральному бджолиному меді.. Цукор додають бджолам, якщо відсутні нектарні та пилкові взятки, а також запас меду та перги у вуликах. При підживленнях консистенція сиропу залежить від часу підживленім, наявності кормів у вуликах. Для нарощування сили родини бджоли дають рідкий 30% цукровий сироп для поповнення кормових запасів - 50-60%. Щоб бджоли слабких родин не виснажувались їм підставляють із запасів соти з медом, а якщо їх не заготовляли, то переставляють соти з міцних сімей. Під час зими бджолиним родинам краще задавати інвертований цукровий сироп.
Стимуляція інвертованим цукром: Науково-дослідним інститутом бджільництва рекомендується наступний рецепт приготування інвертованого сиропу: на 74 кг цукру беруть 18,5 кг води і 7,5 кг розтопленого меду. Суміш ретельно перемішують у баку з подвійними стінками.
Цукор за 6 діб під впливом ферменту інвертази, який міститься у меду, розщеплюється на глюкозу і фруктозу. Такий сироп містить 56% інвертованих цукрів.
Стимулюючи розвиток бджолиних родин, підгодівлю на весні і восени потрібно здійснювати з додаванням у цукровий сироп 2-3% квіткового пилку, перги і мікродоз соку алое, а також інших стимуляторів (0,5-1,0 см3 на 1 л сиропу).
Науково-дослідним інститутом бджільництва рекомендуються наступні рецепти пастоподібних кормів для бджіл:
Канді для підгодівлі бджіл: на 80 кг цукрової пудри беруть 19 кг розтопленого меду і 1 л води. Суміш розмішують до утворення однорідної маси.
Канді без меду: на 68 кг цукрової пудри - 32 кг інвертованого цукру, ретельно перемішують. Зберігають у закритих баках.
Білково-цукрова паста: на 10,5 кг соєвого борошна 3,5 кг сухого молока, дріжджів і квіткового пилку, 54 кг цукрової пудри і 18 кг квіткового меду.
Замінники перги тільки частково задовольняють потребу бджіл у білковому кормі. Соєве борошно має дрібні клітини і тому краще, ніж горохове, перетравлюється бджолами. Борошно зі злакових зовсім не засвоюється бджолами,
З метою поповнення запасів білкового корму у вуликах для нарощування сили родини на весні бджіл підгодовують білковою сумішшю (суміш Гайдака), яка складається з 70% знежиреного дрібного помелу соєвого борошна, 10% сухого цільного молока, 10% пивних дріжджів, 5% жовтку курячого яйця, 5% казеїну. Зменшуючи вміст соєвого борошна, до суміші додають 15-20% перги або обніжки бджіл, щоб вона набула аромату і смаку. Таку суміш бджоли поїдають охочіше.
У колишній ЧРСР для підгодівлі бджіл під час безвзяткових періодів використовувався препарат "Сояпіл". До складу цього борошноподібного препарату входять більше 10 компонентів, у тому числі соєве борошно і рибофлавін. Однак і цим препаратом не можна замінити пергу.