2.8. Розміри тіла та румінація (Van Soest p. J., 1994).

Вид тварин	Жива маса тварин		Тривалість		Кількість пережовувань на день	Ефективність румінації, хв/г НДК
	кг	кг0,75	споживання, хв/день	румінації, хв/день
Ягнята	40	16,0				2,05
Козенята	39	15,6	204	381	34952	1,3
Вівці	82	27,3	240	491	35482	1,18
Телята	119	35,9				0,78
Нетелі	213	55,7				0,42
Нетелі	342	79,6				0,19
Нетелі	456	98,6				0,16
Корови	561	115	330	465	49912	0,10

Максимальна тривалість румінації овець, кіз та ВРХ на пасовищі не перевищує 9-10 годин на день. При цьому грайзери витрачають більше часу на румінацію ніж броузери, при цьому останні мають більше часу на споживання корму та його пошуку.

Різні види жуйних тварин проявляють різні особливості відносно споживання корму та румінації протягом дня. Загалом ВРХ та вівці випасаються вранці і ввечері а румінують головним чином вночі та посеред дня (рисунок). На низькоякісних пасовищах тварини значно більше витрачають часу на споживання корму та його румінацію, що значно обмежує об’єми споживання корму.

2.9. Кормова поведінка травоїдних по відношенню до кормів з високим вмістом клітковини

Травоїдні не є однорідною групою. Вони використовують по меншій мірі три типи кормової поведінки. Перша характерна для великих жуйних з прегастричною ферментацією з метою максимальної екстракції енергії з целюлолітичних вуглеводів та значним періодом утримання корму в травному тракті. Жуйні споживаючи велику кількість грубих кормів, тривало утримують його в шлунково- кишковому тракті та, відповідно, добре перетравлюють навіть при низькій ефективності використання ОЕ (значні втрати енергії корму під час румінації, що знижує кількість чистої енергії продукції). Внаслідок того, що значна кількість енергії втрачається на румінацію- жуйні тварини залежать від якості грубого корму. При споживанні грубих кормів низької якості, ступінь наповнення шлунково- кишкового тракту (рубця) є основною проблемою, особливо для невеликих за розміром жуйних. Жуйні тварини, хоча й краще перетравлюють клітковину, але більш уразливі низькою якістю грубих кормів ніж слони, панда та інші тварини даного класу.

Інший тип кормової кормової поведінки представлений дрібними жуйними та такими нежуйними як носорог, гіпопотам, слон, панда, які споживають значну кількість об’ємистих кормів (яка нерідко перевищує об’єми споживання жуйних) але ефективність ферментативних процесів у них значно нижча. Останні види дуже неефективно використовують корм: коефіцієнт перетравлення сухої речовини, наприклад пандою, залежить від сезону і коливається в межах від 12 до 29%. До цієї групи належали, можливо й динозаври, а також гуси. Перевагою даних травоїдних є те, що їх травна система не містить ніяких фільтрів, які б затримували проходження корму і вони мають можливість безперервно споживати корми в той час як жуйні втрачають час на румінацію (пережовування, ремигання).

Кормова поведінка приматів різноманітна. Серед них слід виділити усеїдних, комахоїдних та листоїдних (кормова поведінка пращурів людини здається була тісно пов’язана із споживанням значних об’ємів клітковини). Людська соціальна еволюція відбувалась більш високими темпами ніж її травна система і метаболізм, що часто призводить до епідеміологічних захворювань, причиною яких є низький рівень клітковини в раціонах і великий рівень м»яса та жирів. Таким чином кормова стратегія людини сильно змінилася, що приводить до ряду захворювань.

Л і т е р а т у р а

1. Корми: оцінка, використання, продукція тваринництва, екологія:. Посібник/ Кулик М.Ф., Кравців Р.Й., Обертюх Ю.В., та ін./ За ред. М.Ф. Кулика, Р.Й. Кравціва, Ю.В. Обертюха, В.В. Борщенка.- Вінниця: ПП “Видавництво “Тезис”, 2003.- 334 с.)

2. Van Soest P. J. Nutritional ecology of the ruminant. 1994 - 2^nd ed.O & B Books Inc., Corvallis, 374 pp.