Якість силосу та критерії його оцінки.

Якість силосу визначають за кольором, запахом, смаком, структурою силосованих рослин.

Доброякісний силос повинен мати колір майже такий як мали засилосовані рослини проте допускається жовтий, жовто-зелений, світлокоричневий відтінки. Зіпсований силос набуває матового відтінку, а потім темніє, стає брудно-сірим, та темно-коричневим.

Доброякісний силос має приємний запах та нагадує запах плодів або свіже спеченого хліба, чи квашених яблук, зіпсований запах редьки, оселедців, прогорілої олії. Зіпсований або починає псуватись силос має надмірний вміст масляної кислоти, що надає йому гострого та неприємного запаху. Смак доброякісного силосу слабокислий, кислий, приємний. Структура доброякісного силосу повинна відповідати структурі засилосованих рослин.

Для більш достовірної оцінки якості користуються лабораторним методом. Найбільш простими критеріями оцінки якості силосу є його рН та вміст сухої речовини (рис. 1.11). Якщо силос дуже вологий (70-85% вологи) то низький рН (менше ніж 4,4) свідчить про його високу якість. Низькі значення рН, в даному випадку, асоціюються з накопиченням молочної кислоти та кращим збереженням силосу.

Рис. 1.11. Шкала оцінки якості силосу в залежності від його вологості та рН

Якщо значення рН вищі ніж 4,4 це свідчить про те що ферментація силосу проходила за протеолітичним типом (за рахунок зменшення цукро-протеїнового відношення) в результаті якої утворювалась не молочна а масляна кислота, аміни та аміак. Оскільки масляна кислота більш слабка в порівняні з молочною і має більш низькі консервуючи властивості- якість силосу гірша.

Для низькоякісного, високовологого силосу характерні високі рівні амонію, амінів та масляної кислоти. Зростання вмісту аміаку свідчить про розвиток гнильних процесів.

Доброякісний силос містить близько 2% вільних кислот (2/3 молочна та 1/3 оцтова). Вміст масляної кислоти у доброякісному силосі не допускається.

Для силосу (сінажу) з високим вмістом сухої речовини (вологість менше 65%) величина рН є менш важливим показником якості силосу. В такому силосі навіть високі значення рН не свідчать про його низьку якість. Розвитку кислотності заважає низька концентрація води та осмотичний тиск, які обмежують процеси ферментації та утворення кислот. В той же час такий силос в більшої ступені підлягає нагріванню, оскільки його більш важко пресувати та вилучити кисень.

Для низькоякісного силосу з високим вмістом сухої речовини характерно збільшення частки нерозчинних форм азоту (за рахунок процесів нагрівання та протеолізу).

Як приготувати силос високої якості.

Строки збирання. Збирання трав на силос повинна проводитись в той же період що й для заготівлі сіна високої якості.

Оптимальне подрібнення. Теоретично силосозбиральний комбайн повинен подрібнити кукурудзу на частинки розміром 0,6- 0,9 см. Трави подрібнюють меншим розміром ніж кукурудзу, а підв’ялену масу подрібнюють дрібніше ніж масу з високим вмістом вологи, що дозволяє краще закласти силос та запобігти попаданню повітря. Ступінь подрібнення зеленої маси безпосередньо залежить від вологості силосуємої сировини: при вмісті вологи 65-70% ступінь подрібнення становить 1-1,5 см; 75-80%- 2-3 см а при вологості більш ніж 80% - 10-12 см.

Вміст вологи- один з найбільш важливих факторів при визначенні якості силосу. Експериментальні роботи та практичний досвід показує що оптимальна волога для силосування більшості культур повинна становити 60-70%. Але силос низької вологості (40-60%) консервують в сховищах без доступу кисню, якщо зверху їх закривають більш вологою масою та плівкою. Розрахунки бажаної вологості сировини проводять розрахунковим методом за квадратом Пірсона (рис. 1.12).

Рис. 1.12. Метод розрахунку бажаної 65%-ної вологості за квадратом Пірсона.

Як знизити вміст вологи. Вміст вологи може бути зменшений любим з наступних способів, або їх комбінацією: плющенням, підв’ялюванням, додаванням в масу, що силосується сіна та соломи, внесенням сухої добавки зерна, меляси та ін., збільшенням розміру частинок.

Підсушування зеленої маси (особливо бобових) покращує якість силосу, зменшує втрати поживних речовин з соками, обмежує процеси ферментації. В результаті цього отримуємо силос з низьким вмістом органічних кислот і більш високим рН. Цукри та протеїн в меншій ступені ферментуються і тому в більшій мірі доступні для споживання тваринами. Добре приготовлений силос з вологістю менш ніж 30% сухої речовини краще поїдається ніж високовологій. Але в такому силосі краще проходять процеси нагрівання

Визначення вмісту вологи: набираємо в долоню подрібнений фураж та стискуємо на протязі 30 секунд. Після чого розжимаємо руку і визначаємо вміст вологи по грудці корму в руці.

• сік тече та проступає між пальців. Маса містить 75- 80% вологи і має збиткову вологу для приготування силосу високої якості. Силос таких культур втратить багато соку. Необхідно пров’ялити масу, або внести консервант, або 90 кг зерна на 1 т рослин.

• Грудка зберігає форму, рука- волога. Вміст вологи- 68- 75%. Бажане додаткове підв’ялювання

• Грудка повільно розпадається. Вміст вологи 60- 70%. Найбільш оптимальна волога

• Грудка розпадається. Вологість менш 60%. Можна силосувати лише молоді рослини- інші можуть пліснявіють, якщо не перекласти їх вологими рослинами або не зберігати в газонепроникних сховищах.

Швидкість заповнення сховища. Для запобігання псування силосу сховище потрібно заповнити протягом 2 днів або швидше, рівномірно розподілити і утрамбувати.

При використанні консервантів необхідно враховувати їх економічну доцільність.

Шкідливі речовини в силосі. При приготуванні силосу з рослин, пошкоджених засухою, можуть накопичуватись ціаногенні глюкозиди, які при гідролізі утворюють вільний ціанід (НСN), Небезпека збільшується, якщо рослини ростуть на грунтах, удобрених високими дозами азоту, а також якщо виникли заморозки, витоптування, град. Всі ці обставини сприяють накопиченню та вивільненню ціаністих сполук.

Основні способи заготівля силосу.

У зарубіжних країнах однією з найбільш відпрацьованих та поширених серед нових, інноваційних технологій є консервування стеблових кормів у плівкових мішках. Суть цієї технології полягає в тому, що силосна або сінажна сировина, підготовлена традиційним способом, за допомогою спеціального обладнання – пакувальної машини подається в довгі полімерні мішки (шланги), де зберігається до згодовування, Шланги виготовляються від 60 до 90 метрів завдовжки та мають діаметр від 2,4 до 3,6 метрів. Корм у плівкових шлангах може зберігатися протягом двох років без додаткових втрат поживних речовин [Прогрес. техн. заг., приг. і розд. кормів, 2008, с.5].