- •Житомирський національний агроекологічний університет
- •1. Корми, годівля та продуктивність тварин
- •1.1. Біохімічний склад кормів, кормових добавок, преміксів, бар і стимуляторів продуктивності с.-г. Тварин.
- •1.2. Споживання кормів та фактори, що його визначають
- •1.3. Основні напрямки удосконалення кормової бази та годівлі тварин
- •1.1. Біохімічний склад кормів, кормових добавок, преміксів, бар і стимуляторів продуктивності с.-г. Тварин.
- •1.1.1. Сучасні методи оцінки поживності кормів. Система Ван Соєста.
- •1.1. Взаємозв’язок традиційної системи зоотехнічного аналізу кормів (система Вінде) та системи Ван Соєста
- •1.1.2. Вплив факторів навколишнього середовища на поживність кормів
- •1.1.2.1. Вид та морфологія рослин
- •1.1.2.2. Вік та фаза дозрівання рослин
- •1.1. Терміни, які пропонуються nrc для характеристики фаз дозрівання кормових рослин
- •1.1.2.3. Температура
- •1.1.2.4. Освітленість та тривалість дня
- •1.1.2.5. Волога
- •1.1.2.6. Дефоліація та захворювання
- •1.2. Вплив факторів навколишнього середовища на хімічний склад та поживну цінність рослин (Van Soest p. J., 1994).
- •1.1.2.7. Родючість ґрунту
- •1.1.2.8. Добрива
- •1.1.2.9. Органічне ведення землеробства та якість кормів
- •1.1.2.10. Взаємодія факторів навколишнього середовища.
- •1.1.3. Фактори, що впливають на втрату поживних речовин в процесі заготівлі та зберігання кормів
- •1.1.4. Основні критерії оцінки якості сіна та способи його заготівлі
- •Вміст поживних речовин у сіні різної якості
- •1. Пропоновані класи для бобового та бобово-злакового сіна
- •1.4. Пропоновані класи для злакового та злаково-бобового сіна
- •1.1.5. Основні критерії оцінки якості силосу та способи його заготівлі
- •Мікробіологічні та хімічні аспекти ферментації силосу
- •1.6. Молочнокислі бактерії силосу (Van Soest p. J., 1994).
- •1.7. Клостридіальна мікрофлора силосу (Van Soest p. J., 1994).
- •1.8. Мікроорганізми, що асоціюються із аеробним псуванням корму (Van Soest p. J., 1994).
- •Забезпеченість рослин цукром та якість силосу.
- •Протеоліз
- •1.9. Продукти ферментації маслянокислих мікроорганізмів (Van Soest p. J., 1994).
- •1.10. Склад азотних фракцій в трав’яному силосі (Van Soest p. J., 1994).
- •Органічні кислоти в силосі
- •Енергетичний баланс силосу
- •1.11. Хімічний склад добре ферментованого люцернового силосу порівняно із свіжою зеленою масою люцерни (Van Soest p. J., 1994).
- •1.12. Продукти ферментації молочнокислих мікроорганізмів (Van Soest p. J., 1994).
- •Силос з низьким вмістом вологи або сінаж
- •Порівняльна оцінка мікробної ферментації в рубці та силосі
- •1.13. Порівняльна оцінка ферментативних процесів в силосі і рубці (Van Soest p. J., 1994).
- •Споживання силосу
- •Ефективність підгодівлі концентратами на силосних раціонах
- •1.14. Мікробна біомаса на різних раціонах (г азоту на кожні 100 г перетравної органічної речовини) (Van Soest p. J., 1994).
- •Силосні добавки
- •1.15. Мінімальні концентрації (мілімоль/літр) при яких органічні кислоти та інші інгібітори гальмують розвиток мікрофлори (Van Soest p. J., 1994).
- •Якість силосу та критерії його оцінки.
- •Як приготувати силос високої якості.
- •Заготівля сінажу.
- •1.1.6. Стимулятори продуктивності тварин, ферментні препарати та премікси у тваринництві.
- •1.1.6.1. Класифікація кормових добавок
- •1.1.6.2. Стимулятори продуктивності- загальна характеристика. Загальні принципи застосування біостимуляторів у тваринництві.
- •Стимулятори росту
- •Стимулятори травлення
- •Ксантофіли.
- •1.16. Корми, багаті на ксантофіл 1
- •Антиоксиданти
- •Ароматичні речовини
- •Інгібітори плісені
- •Медичні препарати та антигельмінтні препарати
- •Транквілізатори
- •1.1.6.3. Ферментні препарати. Загальна характеристика, одержання та принципи застосування у тваринництві
- •Роль екзогенних кормових ферментів в тваринництві.
- •1.1.6.4. Премікси, загальна характеристика та застосування у тваринництві, принципи розробки та виготовлення.
- •1.2. Споживання кормів та фактори, що його визначають
- •Фактори що впливають на споживання.
- •1.17. Показники якості травостою та його споживання вівцями (Van Soest p. J., 1994).
- •1.18. Споживання корму коровами в залежності від перетравності корму (Van Soest p. J., 1994).
- •1.19. Споживання корму великими та дрібними жуйними тваринами (Van Soest p. J., 1994).
- •1.20. Споживання корму худими та вгодованими коровами в залежності від перетравності сухої речовини (Van Soest p. J., 1994).
- •1.3. Основні напрямки удосконалення кормової бази та годівлі тварин
- •1.3.1. Застосування прогресивних технологій заготівлі, приготування та роздавання кормів
- •1.3.2. Вирішення проблеми білку
- •1.3.3. Продовження пасовищного сезону за рахунок організації пасовищного конвеєра
- •1.3.4. Можливості використання кормової бази природних угідь
- •1.3.5. Виробництво високоякісних комбікормів
- •1.3.6. Удосконалення системи годівлі тварин
- •1.21. Структура раціону за однотипної годівлі корів
- •1.22. Структура вологих кормо сумішок для годівлі корів у різні фізіологічні періоди
- •2. Механізми травлення у сільськогосподарських тварин
- •2.1. Система органів травлення сільськогосподарських тварин та птиці
- •2.6. Швидкість проходження корму вздовж шлунково-кишкового тракту
- •2.1. Система органів травлення сільськогосподарських тварин та птиці
- •Класифікація тварин за типом кормової поведінки.
- •2.2. Класифікація тварин відповідно до анатомічної будови травної системи
- •2.1. Загальна схема травних процесів в шлунково-кишковому тракті тварин
- •2.4. Класифікація тварин відповідно до топографії процесів мікробного травлення
- •2.2. Класифікація тварин відповідно до анатомічної будови шлунково-кишкового травлення, типу кормової поведінки та топографії процесів мікробного травлення (Van Soest p. J., 1994).
- •Передумови проходження ферментації
- •Зброджувальна ємність
- •2.3. Об’єми різних відділів шлунково-кишкового тракту (у % від живої маси тварин) (Van Soest p. J., 1994).
- •2.4. Відносна ферментативна ємність шлунково-кишкового тракту різних тварин (в % від загальної) (Van Soest p. J., 1994).
- •Фізіологія постгастричної ферментації
- •2.5. Вплив структури раціону на концентрацію лжк в шлунково- кишковому тракті свиней, бичків кастратів та коней (Van Soest., 1994).
- •Утилізація речовин в нижніх відділах шлунково – кишкового тракту
- •Мікробне бродіння та баланс азоту в організмі тварин
- •2.5. Порівняльна характеристика травлення
- •2.6. Перетравність фракцій клітковини нежуйними (Van Soest p. J., 1994).
- •2.6. Швидкість проходження корму вздовж шлунково-кишкового тракту
- •2.7. Порівняльна швидкість частинок корму та рідини в шлунково-кишковому тракті тварин (Van Soest p. J., 1994).
- •2.7. Розміри тварин і обмеження
- •2.8. Розміри тіла та румінація (Van Soest p. J., 1994).
- •2.9. Кормова поведінка травоїдних по відношенню до кормів з високим вмістом клітковини
- •3. Інтер”єрні тести продуктивності сільськогосподарських тварин.
- •3.1. Інтер'єр тварин
- •3.2. Морфологічні параметри
- •3.1. Середнє співвідношення тканин вим'я лактуючих корів (1-5 місяці лактації, і.І. Черкашенко, 1959)
- •3.2. Середні показники (мкм) мікроструктури долей і половин вим’я лактуючих корів (1-5 місяці лактації, і.І. Черкащенко, 1959)
- •3.3. Показники маси, продуктивності, співвідношення тканин і мікроструктури долей вим'я у корів чорно-рябої породи з різною його формою (і.І. Черкащенко, 1959)
- •3.4. Співвідношення в розвитку шарів шкіри в зв'язку з продуктивністю (б.Т. Харламов, 1974)
- •3.5. Морфологічний склад туші різних порід великої рогатої худоби в 18-місячному віці
- •3.3. Фізіологічні параметри
- •3.6. Теплопродукція різних видів тварин
- •3.4. Біохімічні параметри
- •3.7. Взаємозв'язок між молочною продуктивністю та біохімічними показниками крові у корів чорно-рябої породи різних селекцій (є.І. Федорович, 1999)
- •3.9. Вміст білка і білкових фракцій у сироватці крові в залежності від віку та продуктивності корів чорно-рябої жудоби західного регіону Укрїии (м±m, %) (в.С Федорович, є.І. Федорович, 1999)
- •3.10. Вміст фракцій глобулінів у сироватці крові в залежності від віку і продуктивності корів чорно-рябої худоби західного регіону України (м±m, г %) (в.С. Федорович, є.І. Федорович, 1999)
- •3.12. Вміст глюкози в сироватці крові російських рисаків різного класу жвавості (б.М. Гопка, й.З. Сірацький, в.Є. Скоцик, с.А. Осадчий, д.Б. Гопка, 1997)
- •3.13. Вміст загальних ліпідів, тригліцеридів та холестерину у сироватці крові коней різного класу жвавості (в.Є. Скоцик, 1998)
- •3.14. Біохімічний склад крові середнє- і високо-жирномолочних корів (в середньому за лактацію) (в.І. Волгін. 1972)
- •3.5. Поліморфізм білків крові та його значення в оцінюванні походження та племінної цінності тварин
- •4. Біологічні основи молочної продуктивності тварин.
- •4.1. Біохімія молочної залози і молока Загальна характеристика
- •Фізико-хімічні властивості молока
- •Хімічний склад молока
- •4.1. Хімічний склад молока, % (за о. І. Івашурою)
- •Утворення складових частин молока
- •4.2. Хімічний склад плазми крові і молока, %
- •Молозиво
- •4.3. Хімічний склад молозива в ранній післяпологовий період, %
- •4.2. Фактори, що впливають на молочну продуктивність
- •4.2.1. Взаємозв'язок процесів травлення з молочною продуктивністю корів
- •4.3. Теоретичні основи виготовлення замінників молока
- •4.4. Стимулятори молочної продуктивності
- •5. Біологія яєчної продуктивності. Стимулятори яєчної продуктивності
- •5.1. Будова яйця
- •5.2. Хімічний склад яйця
- •5.3. Біосинтез складових частин яйця
- •5.4. Взаємозв'язок процесів травлення з яєчною продуктивністю курей
- •5.5. Фотоперіодизм, біологічна сутність та його використання на практиці
- •5.6. Напрямлений вплив на несучість
- •Кормові добавки в раціонах птиці.
- •6. Біологічні основи м'ясної продуктивності тварин. Стимулятори м'ясної продуктивності
- •6.1. М'язова тканина: структура, властивості та особливості будови у тварин.
- •Хімічний склад м’яса
- •6.2. Середній хімічний склад, %, і енергетична цінність м'яса сільськогосподарської птиці
- •6.3. Білки м’язового волокна
- •Хімічний склад сполучної тканини
- •Хімічний склад кісткової тканини
- •6.2. Біосинтез складових частин м’яса
- •6.3. Питанння регуляції м’ясної продуктивності
- •Кормові добавки для свиней.
- •6.4. Неповний перелік кормових добавок в раціони свиней 1 2
- •Стимулятори росту та імплантанти для великої рогатої худоби
- •7. Біологія шкіряної та вовнової продуктивності
- •7.1. Біологічні основи формування шкіряної продуктивності овець і кіз
- •7.2. Біологічні основи формування вовнової продуктивності овець
- •7.3. Хімічний склад вовни та біосинтез кератину
- •7.1. Вміст амінокислот у вовні, г на 100 г
- •7.4. Стимулятори шкіряної та вовнової продуктивності тварин
- •8. Біологія медової продуктивності. Стимулятори медової і воскової продуктивності бджіл
- •8.1. Фізіолого-біохімічні механізми травлення у медоносної бджоли
- •8.2. Біологія і стимулятори медової продуктивності бджіл
- •8.2. Хімічний склад деяких медів (за а. Ф. Губіним, 1967)
- •8.3. Загальна кислотність і зольність окремих монофлорних медів
- •Стимуляція медової продуктивності
- •8.3. Склад та фізико-хімічні властивості воску, прополісу, бджолиної отрути, квіткового пилку та маточного молочка
1.9. Продукти ферментації маслянокислих мікроорганізмів (Van Soest p. J., 1994).
Хімічні компоненти корму та схеми їх ферментації |
Молочна кислота масляна кислота + СО2 + Н2 |
Молочна кислота+оцтова кислота масляна кислота+ СО2 + Н2 |
Мікроби отримують енергію за рахунок розщеплення амінокислот за схемою: Амінокислота пропіонова кислота+ оцтова кислота+ СО2+ NH3 |
Процеси декарбоксиляції амінокислот проходять за схемою: Амінокислота діамін+ СО2 |
Процеси дезамінації амінокислот проходять за схемою: Амінокислота ізокислота+ СО2+ NH3 |
Сирий протеїн в високовологому силосі достатньо ефективно ферментується. Результатом такої ферментації є збільшення водорозчинних фракцій НПА до 2/3 від загального азоту. У високоякісному силосі, біля 50% НПА знаходиться у вигляді амінокислот, деякі з яких утворюють пептиди. Амоній та нелеткі аміни (зокрема кадаверин та путресцин) також становлять значну частину решти НПА (таблиця 1.10).
У низькоякісному силосі (низькоферментованого або силосу, пошкодженого теплом) часто міститься значна кількість розчинних фракцій неідентифікованого (невідомого) азоту. Крім того в такому силосі часто пошкоджені більшість амінокислот внаслідок теплового шоку або високого рН.
Таким чином, розщеплення протеїнових фракцій в результаті протеолізу зменшує запаси ферментативної енергії для їх майбутнього використання мікроорганізмами рубця, збільшує долю недоступного азоту (КДНА), та маловідомих фракцій азоту.
1.10. Склад азотних фракцій в трав’яному силосі (Van Soest p. J., 1994).
Показники |
Якісний силос |
Неякісний силос |
Силос пошкоджений теплом |
||
Вміст сухої речовини, % |
17,3 |
18,9 |
23,8 |
19,2 |
24,4 |
РН |
3,9 |
4,9 |
4,2 |
5,7 |
4,0 |
Загальний азот (% від СР) |
0,51 |
0,51 |
1,07 |
0,80 |
0,69 |
НПА (% від загального азоту) |
66 |
45 |
83 |
59 |
33 |
Амінокислоти (% від НПА) |
57 |
30 |
48 |
14 |
41 |
Амоній (% від НПА) |
18 |
43 |
30 |
64 |
24 |
Нелеткі аміни (% від НПА) |
14 |
13 |
8 |
6 |
мало |
Невідомий азот (% від НПА) |
11 |
14 |
14 |
16 |
35 |
Органічні кислоти в силосі
Органічні кислоти в силосі відрізняються від таких у зеленій масі. В зеленій масі переважають: лимонна, яблучна та ін. Більшість з них в рослинах знаходяться у вигляді одновалентних або двовалентних солей калію та кальцію. Ці кислоти загалом містять енергію і ферментуються до оцтової кислоти, вуглекислого газу та, можливо, масляної кислоти, які є слабкими кислотами. Таким чином ферментація даних органічних кислот приводить до підвищення рН силосу. Органічні кислоти інтенсивно накопичуються в молодій траві, що інтенсивно росте і значно знижується при її дозріванні.
Відомо, що органічні кислоти, що утворюються в процесі мікробної ферментації (оцтова, пропіонова, масляна) містять значну кількість енергії для аеробного метаболізму в організмі тварини і в той же час вони не містять ніякої енергії для рубцевих анаеробних мікроорганізмів, для яких кислоти є кінцевим продуктом ферментації. При забезпечені додатковими джерелами енергії ЛЖК можуть використовуватись анаеробними мікроорганізмами рубця для синтезу протеїну або жирів. Підгодівля тварин вуглеводистими кормами тварин також вирішує проблему розщеплення мікроорганізмами інших хімічних компонентів раціону та нарощування об’ємів синтезу мікробного протеїну.
Буферна ємність визначається вмістом неорганічних елементів (фосфор, кальцій), протеїну та можливості утворення амонію. Наявність органічних кислот, які знаходяться у вигляді солей калію також мають вплив для забезпечення буферної ємності. В процесі дезамінації амінокислот утворюється амоній та аміни, які нейтралізують кислоти. Загалом, кислотність силосу визначається напрямком ферментативних процесів та цукро-протеїновим відношенням в субстраті. Високий вміст цукру сприяє накопиченню кислот та кращому збереженню силосу, а культури з високим вмістом азоту та низьким цукру загалом характеризуються високим вмістом амонію, високим рН та гірше зберігаються.