1.8. Мікроорганізми, що асоціюються із аеробним псуванням корму (Van Soest p. J., 1994).

Гриби		Аеробні бактерії
Дріжджі	Плісень
Candida	Aspergillus	Acetobacter
Cryptococcus	Fusarium	Bacillus
Hansenula	Geotrichum	Streptomyces
Pichia	Monascus
Saccharomyces	Mucor
	Penicillium
	Phizopus
	Trichoderma

Аеробний метаболізм кислот дріжджами приводить до їх кінцевого розчеплення на вуглекислий газ та воду, виділенням великої кількості тепла, зростання рН та псування силосу. Виділення тепла приводить до Мейлярдової реакції (теплового пошкодження корму), крім того утворюється етанол.

Забезпеченість рослин цукром та якість силосу.

Відношення між цукром та протеїном- важливий фактор формування рН силосу (рис. 1.9). Цукри перетворюються в молочну кислоту, а протеїн в амоній та жирні кислоти. Оскільки молочна кислота сильніша ніж інші органічні кислоти, зростання її частки та одночасне зростання рН за рахунок нейтралізуючої дії амонію є бажаним процесом при створенні високоякісного силосу. Оптимальна кількість цукру в масі, що силосується повинна становити від 0,5 до 5,6%.

Рис. 1.9. Зміни рН силосу в процесі його ферментації (Van Soest P. J., 1994).

Протеоліз

Сирий протеїн у зелених кормах складається на 20-30% із непротеїнового азоту (НПА), на 60-70% з легкоперетравного протеїну та на 4-15% з кислото-детергентного недоступного азоту (КДНА).

Протеоліз це гідроліз протеїнів в амінокислоти, результатом якого є збільшення фракції НПА та відповідного зменшення фракції легкоперетравного протеїну. Протеїн зеленої маси може підлягати інтенсивному протеолізу.

На протеоліз впливає ряд факторів. Швидке висушування та підв’ялювання гальмує процеси протеолізу, за рахунок інактивації рослинних протеаз. Різке зниження рН вологого силосу також гальмує протеоліз. В той же час затягування строків висушування скошеної зеленої маси сприяє протеолізу. НПА свіже скошеної зеленої маси складається з нітратів та неспецифічних амінокислот. Нітрати в процесі ферментації зникають, а в процесі дезамінації амінокислот утворюються амоній та аміни. Високоякісний силос містить мало амонію, а амінокислоти є домінуючою фракцією НПА.

Низькоякісний силос може бути: (1) високовологим, з високим вмістом амонію, амінів та масляної кислоти та (2) низьковологим (силосом або сінажем). Такий силос не відрізняється активністю протікання ферментних процесів, які заміщуються процесами пліснявіння та нагрівання, що приводить до збільшення КДНА. Нагрівання силосу загалом обмежує процеси протеолізу. Амоній з’являється лише при значному пліснявінні корму. Таким чином всі типи низькоякісних силосів характеризуються розщепленням частки легкоперетравного протеїну та збільшення частки НПА і КДНА або двох фракцій одразу.

Високоякісний сінаж (низьковологий силос) загалом характеризується кращим збереженням протеїнових фракцій, хоча вони можуть бути значно гідролізовані до амінокислот і пептидів.

В таблиці 1.9 наведені основні схеми ферментативних реакцій розщеплення з участю маслянокислих бактерій. В результаті розвитку не молочнокислої ферментації молочна кислота перетворюється в масляну, іноді ферментується й оцтова кислота. При проходженні ферментації в такому напрямку рН підвищується.

В результаті протеолітичного розщеплення амінокислот (дезамінації та декарбоксиляції) утворюються ізокислоти та діаміни, при чому останні є важливою складовою частиною непротеїнової фракції азоту (НПА) в силосі.