Тема 6. Визначення вартості машин та обладнання

Мета вивчення теми: розглянути класифікацію факторів впливу на величину виробничої потужності підприємства, розкрити фактори підвищення продуктивності машин та визначити параметри і форми адаптації устаткування до заданого обсягу роботи, опанувати методику визначення вартості машин і обладнання та виконати аналіз відтворення системи машин й провести оцінку їх вартості.

1. Об’єкт, цілі та особливості оцінки машин та обладнання.

2. Класифікація об’єктів оцінки.

3. Методика оцінки вартості машин та обладнання.

4. Економічна оцінка виробничого потенціалу підприємства.

Як об'єкт оцінки, машини та обладнання являють собою рухоме майно (власність). На відміну від об'єктів нерухомості (будинків та споруд), вони не пов'язані жорстко з землею і можуть бути пересунуті (відкріплені від нерухомості) без завдання непоправної фізичної шкоди як самим собі, так і об'єктам нерухомості.

Специфічною рисою машин та обладнання є їхня різноманітність тому, для оцінки використовують інвентарний об'єкт, під яким розуміють закінчений пристрій, предмет чи комплекс предметів зі всіма пристосуваннями та приладдями, що належать до нього.

Залежно від цілей оціночних робіт первинним об'єктом оцінки можуть бути не тільки окремі інвентарні одиниці, (застосовуються у ході роздрібної оцінки), а й скомпоновані в той чи інший спосіб групи інвентарних одиниць (групова оцінка), а також виробничо-технологічні комплекси взаємозв'язаних машин та обладнання (системна оцінка).

За групової оцінки, яка застосовується для переоцінок зі стислими строками проведення виділяється типовий об'єкт—представник, що якнайповніше враховує оціночні параметри машин, включених до групи, а результати його оцінки автоматично поширюються на всі об'єкти групи.

За системної оцінки розглядаються комплекси технологічних машин та допоміжних пристроїв, об’єднаних (локалізованих) в єдину систему або технологією виробництва кінцевої продукції, або місцем їх установлення (дільниця, корпус, цех).

Як об'єкти оцінки машини та обладнання характеризуються низкою особливостей, До основних із них належать:

• По-перше, на підприємстві існує велика кількість об'єктів оцінки може, що відрізняються за призначенням, експлуатаційними і конструктивними характеристиками. Також трапляються об'єкти, які важко ідентифікувати. Вони настільки міцно пов'язані з будинками та спорудами, що можуть бути віднесені як до нерухомості, так і до обладнання. Крім того, оцінюються не сучасні, а зняті з виробництва машини та обладнання, аналоги яких треба шукати на вторинних ринках продажу чи в дореформених прейскурантах оптових цін та номенклатурних каталогах.

• По-друге, в практиці оцінки рухомого майна немає таких узагальнюючих техніко-економічних показників, як вартість 1 м² площі, 1 м³ об'єму, 1 погонного метра довжини та інших.

• По-третє, для швидкозмінних поколінь машин актуальною, більш важкою для визначення і значимішою за своїми наслідками, ніж для нерухомості, є проблема фізичного зносу, функціонального, технологічного і зовнішньоекономічного старіння засобів праці, а також пов'язаного з цим їх знецінення.

• По-четверте, оцінку вартості машин та обладнання дуже утруднює значна частка імпортного обладнання у складі машинного парку підприємства, яке, як правило, неспівставне з вітчизняними зразками не тільки за технічним рівнем та якістю, але й за вартісними (монопольно високими) параметрами.

З науково-технічної точки зору до машин і обладнання відносяться пристрої, що перетворюють енергію, матеріали й інформацію. З економічної точки зору машинами й обладнанням вважаються всі види активної частини основних фондів, що безпосередньо впливають па предмет праці, тобто силові та робочі машини й обладнання, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар, а в окремих випадках і дорогий інструмент.

1. Силові та робочі машини й обладнання - машини, інструменти, апарати та інші види обладнання, призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці з метою зміни його форми, властивостей, стану або положення.

2. Енергетичне обладнання - генератори, що виробляють теплову й електричну енергію і двигуни, які перетворюють енергію будь-якого виду в механічну.

3. Інформаційне обладнання - призначене для перетворення, передавання та збереження інформації: обладнання систем зв'язку, засоби вимірювання та управління.

4. Транспортні засоби - пристрої, призначені для пе­реміщення людей і вантажів.

5. Виробничий і господарський інвентар - предмети технічного призначення, що приймають участь у виробничому процесі але не належать ні до машин, ні до обладнання.

Об'єкти постійного пристосування (до їх числа відносять настінні або стельові освітлювальні прилади, системи кондиціонування повітря, ліфти).

У зв'язку з різноманіттям видів, марок, моделей, класів машин і обладнання важливою проблемою є їх класифікація, яка в процесі оцінки їх вартості здійснюється за такими ознаками:

1. за видом основних засобів - виробничі та невиробничі основні засоби залежно від їх входження до складу відповідних підрозділів підприємства;.

2. за стадією життєвого циклу об'єктів оцінки - нові, добре відомі моделі, застарілі моделі і зразки;

3. за правом власності - об'єкти, що знаходяться в державній, комунальній або приватній формах власності;

4. за способом придбання та походження - об'єкти, придбані на відкритому ринку, з аукціону, безоплатно передані, такі, що надійшли в результаті дарування і т. ін.;

5. за ступенем універсальності - стандартизовані, серійні та не стандартизовані об'єкти (наприклад, спеціальне обладнання власного виробництва);

6. відповідно до діючого порядку нарахування амортизації:

7. за функціональним призначенням відповідно до функціональної та галузевої класифікації. У даному випадку угруповання обладнання здійснюється на основне технологічне, допоміжне, автотранспортне або офісне, а також виробничий і господарський інвентар. Кожну групу можна розглядати в рамках тієї або іншої галузі функціонування;

8. відповідно до діючого Державного класифікатору України «Класифікація основних фондів ДК 013-97», затвердженому наказом Державного Комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації від 19.08.97 р. № 507. При цьому всі об'єкти основних фондів поділяються па чотири групи:

У кожній групі окремо виділяються підгрупи, які при подальшій деталізації розбиваються на класи. Така класифікація актуальна в процесі індексної переоцінки основних фондів.

В процесі оцінки машин і обладнання використовуються методи доходного, порівняльного та витратного підходів.

Доходний підхід в оцінці машин і обладнання базується на оцінці очікувань інвестора та передбачає розрахунок поточної (дисконтованої) вартості доходів, які за прогнозами можуть бути отримані від володіння об'єктом.

Використання методів доходного підходу здійснення у такій послідовності:

1. Розрахунок чистого операційного доходу від функціонування виробничо-технологічної системи (підприємства в цілому, цеху або ділянки).

2. Визначення за допомогою методу залишку частини доходу, що може бути локалізований і співвіднесений з оцінюваними машинами й обладнанням.

3. Визначення вартості об'єктів машин і обладнання за допомогою методів дисконтування або капіталізації.

За витратного підходу вартість машин і обладнання визначається витратами на їх створення, придбаних й установку. Цей підхід застосовується, в основному, під час оцінки спеціальних об'єктів, що не мають близьких аналогій.

Базою розрахунків у цьому випадку, так само як і під мас оцінки будівель і споруд, є вартість відновлення або вартість заміщення, яка потім коректується на величину сукупного зносу.

Під вартістю відновлення машин і обладнання розуміють вартість відтворення їх повної копії в поточних цінах па дату оцінки або вартість придбання нового об'єкта, цілком ідентичного (функціонально, конструктивно та параметричне) об'єкту оцінки в поточних цінах.

Вартість заміщення машин і обладнання - мінімальна вартість придбання аналогічного нового об'єкта в поточних цінах.

Витратний підхід до оцінки вартості (відновлення або заміщення) машин і обладнання реалізується в методах(Базою для розрахунку вартості машин витратним методом є вартість відновлення (відтворення повної копії машин в поточних цінах на певну дату) та вартість заміщення – мінімальна вартість придбання економічного об’єкту, але нового, в поточних цінах.):

• розрахунку за ціною однорідного об'єкта ;

• поелементного (поагрегатного) розрахунку;

• індексному (трендовому);

• розрахунку вартості за укрупненими нормативами.

Метод розрахунку за ціною однорідного об’єкту зводиться до вибору аналогічного об’єкта за технологією виготовлення, використаного матеріалу, конструкцією; визначення рентабельності аналога (приймається К_рентаб: для продукції яка користується широким попитом 0,25 – 0,35; при середньому попиті 0,1 – 0,25; при низькому попиті 0,05 – 0,1). Розрахунок вартості об’єкта зводиться до визначення певної собівартості аналога з послідуючим корегуванням її на величину відношення конкурентних параметрів аналога і оцінюваного об’єкту:

, (6.1)

де ПДВ, ПП – податок на додану вартість, податок на прибуток;

Ц – ціна аналога;

К_{аналога} – конструктивний параметр аналога;

К_{об’єкту} – конструктивний параметр об’єкту;

, (6.2)

Метод поелементного розрахунку полягає у виділенні елементного складу машини (частин), визначенні (інформація) ціни цих елементі, собівартості об’єкта оцінки:

, (6.3)

Індексний метод зводиться до коригування базової вартості об’єкта оцінки (первісна або відновлювальна) на дату оцінки:

, (6.4)

де І_{зміни ціни} може бути зведений індекс цін виробників, індекс інфляції, індекс цін Держкомітету України.

Порівняльний підхід передбачає визначення ринкової вартості на основі інформації про сформовані ціни на аналогічні машини й обладнання. Даний підхід реалізується в методах:

а) Прямого порівняння б) Статистичного моделювання

Порівняльний підхід зводиться до ринкового порівняння цін по аналогічним об’єктам і внесення поправок до них при визначені вартості об’єкта оцінки:

, (6.5)

Коефіцієнти К₁ – К_n це співвідношення технічних параметрів, вводиться за технічними розбіжностями аналога і об’єкта оцінки. При цьому коефіцієнти розраховуються з урахуванням переваги або недоліку технічних параметрів. Так, якщо характеристика об’єкта оцінки до тотожного параметра аналога, і навпаки, якщо аналог переважає.

Виробничий потенціал підприємства характеризується кількістю і якісним складом матеріальних і не матеріальних ресурсів, забезпечуючи отримання максимальної економічної вигоди при найбільш повному використанні за часом і продуктивності.

Під оцінкою виробничого потенціалу підприємства розуміється визначення кількості вироблених ресурсів, які підприємство має у розпорядженні, і економічного результату їх повного використання.

Під економічною оцінкою виробничого потенціалу підприємства розуміється визначення сумарних економічних вигод, отриманих підприємством від повного використання необоротних і матеріальних оборотних його активів в продовж строку їх корисної дії.

Критерієм економічної оцінки виробничого потенціалу підприємства являється фінансовий результат від звичайної діяльності, що включає:

- валовий прибуток від реалізації продукції, роботи та послуг;

- доходи з вирахуванням витрат від операційної оренди активів підприємства;

- доходи за вирахуванням витрат, отриманих підприємством від фінансової оренди його активів в формі дивідендів та процентів;

- амортизаційні відрахування від вартості нематеріальних активів основних засобів виробничого призначення.

Економічна оцінка виробничого потенціалу підприємства проводиться:

• за весь період корисного використання виробничих ресурсів підприємства (необоротних і матеріальних оборотних активів);

• як середньорічна величина протягом періоду корисного використання.

Запитання для самоконтролю:

1. Які відмінні особливості машин і обладнання як об’єктів оцінки?

2. Що таке стандартизоване та нестандартизоване обладнання?

3. Які існують види зносу машин і обладнання?

4. Що є основною умовою застосування методів порівняльного підходу до оцінки вартості обладнання?