Тема 3. Конкурентоспроможність потенціалу підприємства

Мета вивчення теми: дослідити межу цільового рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства та провести його кількісну оцінку.

1. Сутність і рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

2. Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

3. Прикладні моделі оцінки потенціалу підприємства.

Теорія конкуренції як поведінки життя і рушійної сили розвитку суспільства розроблялась А. Смітом, Д. Рікардо, Д. С. Міль, Дж. Робінзон, Дж. Кейнс, Й. Шумпетер, М Портер, Г. Л. Азов та ін.

З урахуванням цих розробок, поняття конкуренція можливо звести до наступного – це процес управління суб’єктом власними конкурентними перевагами на ринку для отримання вигоди або досягнення певних цілей щодо задоволення потреб суспільства, але в рамках законодавства. Конкурентні переваги для підприємства це наявність конструктивних, технологічних, інформаційних, кваліфікаційних, управлінських, природно – кліматичних можливостей.

По ступеню інтенсивності конкуренція може бути:

Приваблива – якщо в сегменті ринку суб’єкт якісніше задовольняє свої потреби або отримує прибуток більший ніж у інших;

Помірна – при якій дії суб’єкта конкуренції підтримують конкурентне середовище в даному сегменті ринку;

Жорстка – для об’єкта конкуренції – коли суб’єкт поглинає, знищує або витісняє об’єкт із даного сегменту;

Жорстка – для суб’єкта конкуренції – коли конкурент навпаки поглинає, знищує, витісняє суб’єкт з ринку;

Форма конкуренції: предметна, функціональна (конкуренція між товарами та їх замінниками).

Методи конкуренції базуються на основі підвищення якості товару; на основі підвищення якості сервісу товару; на основі зниження ціни товару; на основі зниження затрат у споживача товару; на основі всіх перелічених методів.

Конкуренція може здійснюватися на таких рівнях:

• місцевому (групи, відділи, організації);

• регіональному (райони, міста, області);

• національному (держава);

• міжрегіональному (між державами);

• глобальному (планетарному без визначення конкретних держав);

Фактори впливу на конкуренцію:

• розмір ринку (чим більший ринок, тим більша конкуренція);

• темпи росту ринку (чим більший, тим легше проникнення на ринок);

• потужність (надлишкові потужності призводять до падіння ціни);

• рівень стандартизації товару (покупці мають перевагу, так як легко переключаються з одного товару на другий);

• ціна.

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.

Важливою характеристикою конкурентоспроможності потенціалу є здатність до адаптації в умовах змін зовнішнього середовища. Швидка адаптація потенціалу має забезпечуватися на основі комплексу інтелектуальних, технічних, технологічних, організаційних та економічних характеристик, які визначають успішну діяльність підприємства на ринку.

В сучасній економічній літературі пропонується розрізняти чотири основні рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

1 рівень. Для потенціалу цього рівня характерна внутрішньо нейтральна організація управління. Керівник дбає лише про реалізацію виробничого потенціалу, орієнтованого на завантаження виробничих потужностей, не зважаючи на проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживачів.

2 рівень. Використання наявного потенціалу підприємства забезпечує випуск продукції, яка повністю відповідає стандартам, що встановлені його основними конкурентами. Керівництво такого підприємства не приділяє уваги потенційним можливостям бізнесу, які б забезпечили певні конкуренті переваги.

3 рівень. Керівники підприємства намагаються не дотримуватись загальних стандартів виробництва, а випереджати окремі стандарти що встановлені в галузі. Система управління на цих підприємствах починає активно впливати на виробничі системи, сприяє їх розвитку та вдосконаленню.

4 рівень. Потенціал підприємства досягає четвертого рівня конкурентоспроможності й істотно випереджає потенціал конкурентів за умов, коли успіх у конкурентній боротьбі стає не стільки функцією виробництва, скільки функцією управ­ління і залежить від якості, ефективності управління, організації виробництва.

Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють такі рівні конкурентоспроможності потенціалу підприємства:

1) світове лідерство;

2) світовий стандарт;

3) національне лідерство;

4) національний стандарт;

5) галузеве лідерство;

6) галузевий стандарт;

7) пороговий рівень.

За напрямком формування інформаційної бази можна виділити:

Критеріальні методи за інформаційну базу беруть абсолютні (натуральні або вартісні) значення ключових показників. За належного інформаційного забезпечення ці методи є найточнішими.

Експертні методи прості у використанні, не потребують збирання повної інформації про конкурентів, оскільки базуються на думці досвідчених фахівців.

За способом відображення кінцевих результатів виокремлюють:

Графічні методи забезпечують найвищий рівень сприйняття кінцевих результатів оцінки, інтерпретованих у графічних об'єктах (рисунках, графіках, діаграмах та ін.).

Математичні методи базуються на факторних моделях оцінки, які полягають у розрахунку одного (інтегрального) показника або кількох цифрових значень показників, за якими формується остаточна оцінка.

Логістичні методи є алгоритмізованими методами оцінки, які базуються на логічних припущеннях.

За можливістю розробки управлінських рішень існують:

Одномоментні методи — це, по суті, статичні методи тому, що оцінюють тільки фактичний стан справ.

Стратегічні методи уможливлюють не тільки оцінку стану конкурентоспроможності потенціалу підприємства на конкретну дату, а й розроблення стратегічних заходів щодо його поліпшення.

За способом оцінки виділяють:

Індикаторні методи (див. табл.3.1 ). Вони ґрунтуються на використанні системи індикаторів, за допомогою якої проводиться оцінка конку­рентоспроможності потенціалу підприємства (фірми) і національної економіки в цілому. Дані аналізу групують за 10-ма основними факторами кожен з яких складається з 20—40 оціночних індикаторів.

Таблиця 3.1.

Індикаторні методи

динаміка економіки (економічний потенціал); виробнича потужність промисловості; динаміка ринку; фінансова підтримка; людський капітал; імідж країни; забезпеченість сировиною; орієнтація на зовнішній ринок; інноваційний потенціал; суспільний спокій;

Індикатори підприємства конкурентноспроможної продукції: якість продукції; імідж підприємства; частка ринку; рівень витрат; метод продажу; рентабельність реалізації; фінансові коефіцієнти; використання ресурсів (фондовіддача, енергоємність технологій, творча активність персоналу); темпи зростання вартості підприємства; плинність кадрів;

Метод різниць – визначення переваг і недоліків підприємства-конкурента на основі індикаторів і на величині розриву; Метод рангів – порівняння об’єктів з групою підприємств і визначення місця підприємства в конкурентній боротьбі;

Матричні методи. В основу цих методів покладено ідею розгляду процесів конкуренції в їх взаємозалежності та динаміці. Використовуючи матричні методи, управлінці мають змогу оцінити рівень конкурентоспроможності потенціалу не тільки свого підприємства, а й найближчих конкурентів, що допоможе розробити стратегію поведінки на ринку.

Індикаторний метод оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними й соціальними стандартами. Різні співвідношення доходів та ресурсів (капіталу, праці, часу) за порівняння з аналогічними стандартами, які визначаються критеріально - експертним способом, дають можливість оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства.

Стандарти конкурентоспроможності потенціалу підприємства розділяють на дві групи: економічні і соціальні.

За економічними стандартами проводиться щонайменше за мінімальною кількістю — 5-ма економічними стандартами, а саме: за ефективністю використання речових та інформаційних ресурсів, економічного простору, часу, технології, за рівнем доходів. Виходячи з цих індикаторів, можна вибрати належну методику оцінки. За індикатори і відповідні їм показники можна взяти:

1) індикатор використання ресурсів (КР) — це співвідношення між коефіцієнтом доходів підприємства — Кдп ([Чистий прибуток підприємства] : [Відрахування до бюджету та соціальних фондів]) та коефіцієнтом ресурсів підприємства — К_рп ([Ресурси, авансовані підприємством] : [Ресурси, застосовані підприємством])

Ресурси, авансовані підприємством, — це всі наявні ресурси підприємства у вартісному виразі, включаючи резервні робочі місця, понаднормові запаси сировини, матеріалів, невстановлене обладнання, страховий фонд та фонд ризику.

Ресурси, застосовані підприємством, — це ресурси, авансовані підприємством за відрахуванням ресурсів, що не використовуються (резервні робочі місця, понаднормові запаси сировини, матеріалів, невстановлене обладнання, страховий фонд та фонд ризику):

КР = Кдп / Крп > max; (3.1)

2) індикатор використання праці (КП_Р) — це співвідношення чистого прибутку підприємства (ЧП_П) і вартості робочих місць підприємства (ВРМn)

Вартість робочих місць підприємства у формулі — це середньорічна вартість робочих місць підприємства, яка визначається порівнюванням середньорічної вартості основних фондів і середньорічної кількості робочих місць.

КПр = ЧПП / ВРМП > max; (3.2)

3) індикатор місткості ринку (KM) — це співвідношення балансового прибутку підприємства (БП_П) і прибуткової місткості ринку даного товару (ПМР_Т).

Прибуткова місткість ринку визначається сукупним грошовим попитом споживачів на товар за відрахуванням тієї умовної частини попиту, яка спрямовується на відшкодування витрат на виробництво і реалізацію товару.

КМ = БПп / ПМРТ > max; (3.3)

4) індикатор дохідності (КД) — це співвідношення валового доходу підприємства у розрахунку на одного робітника, включаючи власників підприємства (ВДП_Р), і аналогічного доходу, який отримується в комерційній сфері (галузі) діяльності в цілому в економіці країни (КомВДП_Р):

КД = ВДПр / КомВДПр > max; (3.4)

5) індикатор використання часового ресурсe (КЧ) — співвідношення між часом, за який вимірюється отриманий валовий дохід підприємства (tвд), і часом, який необхідний для збільшення цього показника вдвічі (t2вд):

KЧ = tвд / t2вд > max. (3.5)

Наведені показники зіставляються з аналогічними нормативними або фактичними показниками конкурентів, що дає змогу оцінити індивідуальний рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами.

, (3.6)

де n – підприємство;

э – еталон в балах.

Для оцінки рівня конкурентоспроможності використовують рівні конкурентноздатності (національний, регіональний, порогів тощо):

Резервами для підприємства є різниця між більш високими показниками того чи іншого стандарту (індикатора) і реальною величиною показників самого підприємства.

Втратами є різниця між величиною порогового рівня стандарту і величиною цього стандарту для підприємства.

Соціальні стандарти, тобто нормативи, які характеризують соціальну конкурентоспроможність потенціалу підприємства або соціальну якість підприємства. Ця оцінка базується на результатах чотирьох рейтингів, а саме: рейтинг споживачів (Рс), діловий рейтинг (Рд), рейтинг престижу (Рп), міжнародний рейтинг (Рм). Порівнюючи сумарні бали оцінки рейтингів власних і рейтингів конкурентів, отримуємо показник, який відображає рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства за соціальними стандартами.

ЗКППс =(Рс_п + Рд_п + Рп_п + Рм_п) / (Рс_к+ Рд_к + Рп_к + Рм_к) > max. (3.7)

Метод експертних оцінок. Цей метод можна використовувати як один з варіантів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Слід зауважити, що цю методику розроблено з урахуванням таких основних моментів: підприємство є малим; підприємство виробляє один вид продукції.

Метод набору конкурентоспроможних елементів забезпечує поетапне дослідження конкурентоспроможності потенціалу підприємства, починаючи з порівняльної оцінки найвагоміших складових: конкурентоспроможність продукції, конкурентоспроможність системи управління, конкурентоспроможність техніко-технологічної бази і т. ін.

Запитання для самоконтролю:

1. Які конкурентні сили діють на будь – якому ринку та зумовлюють силу конкуренції в галузі?

2. Охарактеризуйте чинники утримання конкурентної переваги за М. Портером.

3. Які існують методи оцінки конкурентоспроможності? В чому їхні переваги і недоліки?

4. Охарактеризуйте зміст етапів SWOT-аналізу.

5. Що таке профіль об’єкта? Які характеристики його описують.