39

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ім. В. Гетьмана

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

щодо вивчення

дисципліни "Потенціал та розвиток підприємства"

для студентів спеціальності 6.107

усіх форм навчання

Затверджено:

на засіданні кафедри економіки

підприємств

Протокол № 19 від 20.05.2008р.

Кривий Ріг - 2008

Методичні вказівки щодо вивчення дисципліни „Потенціал та розвиток підприємства” для студентів спеціальності 6.107 „Економіка підприємства” усіх форм навчання /Укл. Каталенець А.І., Мацюра С.І. - Кривий Ріг: КЕІ КНЕУ, 2008. – 39 с.

Укладачі: Анатолій Іванович Каталенець, д. г.-м. н., професор

Світлана Іванівна Мацюра, асистент

Рецензент: Чорноморченко Н.В., к.е.н., доцент кафедри економіки підприємств

Відповідальний за випуск: С.В. Волошина, к.е.н., доцент, завідувач кафедри економіки підприємств

ВСТУП

В сучасних умовах в Україні перебудова економічного механізму, а саме створення сприятливих умов, які стимулюють раціональне використання виробничих можливостей кожного підприємства – одна із головних задач. Ефективність промислового виробництва визначається рівнем використання виробничого потенціалу підприємства. Оцінка величини потенціалів, їх структурних змін, масштабів оновлення, перспектив розвитку необхідні для рішення задач раціонального управління виробничими ресурсами.

Предметом вивчення дисципліни „Потенціал та розвиток підприємства” є процеси і методи формування та оцінювання потенціалу підприємства, що дають можливість встановити співвідношення між реальними можливостями ресурсно-виробничого потенціалу промислових підприємств.

Мета курсу полягає в тому, щоб дати студентам систематизований комплекс знань про закономірності, принципи й особливості забезпечення конкурентоспроможності потенціалу промислового підприємства.

Пропоновані методичні вказівки містять основні питання з курсу, короткий конспект лекцій, питання для самоперевірки та рекомендовану для опрацювання літературу.

Методичні вказівки рекомендовані студентам денної та заочної форм навчання.

Модуль 1. Теоретичні та методологічні аспекти формування та оцінки потенціалу

Тема 1. Сутнісна характеристика потенціалу підприємства

Мета вивчення теми: розкрити сутність виробничого потенціалу підприємства, його кількісної та якісної характеристик.

1. Понятійний апарат потенціалу як економічного явища

2. Структура потенціалу

3. Загальні підходи до формування потенціалу

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю.

У вітчизняній економічній літературі цей термін трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.

Л. І. Абалкін вважає, що поняття «потенціал» і «ресурси» не слід протиставляти. Потенціал (економічний, підприємницький, виробничий) — це «узагальнена, збірна характеристика ресурсів», прив'язана до місця та часу.

У вітчизняній практиці 42 % випадків змістове значення терміна «потенціал» асоціюється із сукупністю природних умов і ресурсів, можливостей, запасів, засобів, цінностей: у 18% — з потужністю виробництв (галузей народного господарства), фондів, ресурсів країни, perk ну; у 16 %— з ресурсною, економічною, природною, регіональною характеристикою: у 8 % — з можливістю виробничих сил досягти певного ефекту.

Можна запропонувати загальну класифікацію видів потенціалів за різними ознаками:

• За рівнем абстрагованості;

• Залежно від рівня агрегованості оцінки;

• За елементним складом;

• За спектром урахованих можливостей;

• За функціональною сферою виникнення;

• З огляду на спрямованість діяльності підприємства;

• За мірою реалізації потенціалу.

З урахуванням викладеного можна чіткіше уявити не тільки сутність потенціалу підприємства, а і його структурну побудову.

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами.

В економічній літературі наявні різні підходи до визначення структури потенціалу підприємства. Більшість дослідників розглядає ресурсну структуру потенціалу, однак з урахуванням у ньому різної кількості складових.

Структуру потенціалу підприємства розмежовують за його об'єктними та суб'єктними складовими.

Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

До них належить:

• Інноваційний потенціал — сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

• Виробничий потенціал — наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є пол і структурною системою. До його складу входять:

• потенціал землі та природнокліматичні умови;

• потенціал основних фондів;

• потенціал оборотних фондів;

• потенціал нематеріальних активів;

• потенціал технологічного персоналу.

• Потенціал землі та природнокліматичні умови — можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

• Фондовий потенціал — наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

• Потенціал оборотних фондів — це частина виробничою капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготов­лення і витратах майбутніх періодів.

• Потенціал нематеріальних активів — сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

• Потенціал технологічного персоналу — здатність робітників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

• Фінансовий потенціал — обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною складовою фінансового потенціалу є інвестиційний, тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

Відтворення потенціалу підприємства — це процес безперервного відновлення всіх його складових.

Просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в незмінних обсягах для відновлення спожитих факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування.

Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, котрі забезпечують вищу результативність його діяльності.

Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об'єктних складових.

До суб'єктних складових відносяться:

Науково-технічний потенціал — узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів, у тому числі науково-технічних кадрів, які є в розпорядженні підприємства для розв'язання науково-технічних проблем).

Управлінський потенціал — це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства.

Потенціал організаційної структури управління — це загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює в собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв'язків між ними.

Маркетинговий потенціал — це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва, продаж і післяпродажне обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал.

Трудовий потенціал — це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Це поняття дає змогу, по-перше, оцінити рівень використання потенційних можливостей як окремо взятого працівника, так і сукупності працівників у цілому, що є необхідним для активізації людського фактора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого й уречевленого факторів виробництва.

Інфраструктурний потенціал — збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб забезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу.

Інформаційний потенціал є найважливішою складовою техніко-технологічної та управлінської бази сучасних підприємств. Розвинуті країни вже перейшли на новий постіндустріальний (інформаційний) рівень суспільного прогресу.

В основі управління потенціалом лежить декілька підходів, зокрема:

1) системний підхід – тобто методологія дослідження об’єктів (потенціалу) як систем. Система складається з двох складових 1) зовнішнє оточення, включаючи вхід та вихід системи, зв'язок з зовнішнім середовищем та зворотній зв'язок; 2) внутрішня структура – сукупність елементів, що забезпечують вплив суб’єкту управління на об’єкт.

2) логічний підхід буває діалектичним (заснованим на загальних законах природи та розвитку), який ґрунтується на таких методологічних принципах:

- принцип об’єктивності розгляді потенціалу;

- принцип всебічності розгляду потенціалу;

- принцип історизму.

та формальним, до методологічних принципів якого відносять наступні:

- принцип тотожності (один і той самий термін у ході розгляду необхідно вживати у одному значенні);

- принцип непротирічності – (розвиток одного напрямку діяльності не повинен погіршувати інший);

- принцип виключеного третього (потребує одночасно не відкидати висловлювання та його заперечення);

- принцип достатності обґрунтування.

3) відновлювально-еволюційний підхід стверджує, що розвиток потенціалу виробничої системи необхідно спрямовувати на виробництво об’єкта що задовольняє вимогам певного ринку тим, що сукупними витратами на одиницю корисного ефекту переважає продукт конкурентів.

Планування нововведень базується на порівнянні відносно певної бази:

або найпотужнішого потенціалу конкурентів на даному ринку;

або найкращого показника конкурентів на початку освоєння нового товару.

4) Інноваційний підхід – пріоритет розвитку науково орієнтованих напрямків діяльності;

5) Комплексний підхід має враховувати технічні, екологічні, економічні, організаційні, соціальні психологічні та інші (політичні демографічні) аспекти потенціалу.

6) глобальний підхід при розвитку потенціалу системи точка огляду знаходиться над системою, а не на її рівні;

7) інтеграційний підхід – розвиток потенціалу може бути досягнутий поглибленням співробітництва та взаємозв’язків між окремими складовими потенціалу, між фазами життєвого циклу системи, між рівнями управління чи суб’єктами управління виробничою системою.

8) Процес ний підхід який розглядає функції управління розвитком потенціалу як взаємопов’язані;

9) Структурний підхід - визначення приоритетних напрямків, принципів, інструментів розвитку потенціалу, а також ранжування цих факторів по значущості в сукупності;

10) Ситуаційний підхід – придатність окремих напрямків та методів управління визначається в окремий час в окремому місці. В основі цього підходу лежить принцип альтернативності досягнення однієї й тієї самої цілі.

Існують також значна кількість інших підходів до управління системами, однак вони не повною мірою враховують особливості потенціалу як системи.

Запитання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте потенціал підприємства як економічну категорію. Які його характерні риси?

2. В чому полягає сутність результатної концепції потенціалу підприємства?

3. За якими ознаками можна класифікувати видові прояви потенціалу підприємства?

4. Назвіть основні модулі системи управління.

Які складові діяльності персоналу підприємства задіяні у створені його потенціалу?