Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
А4_Методичка.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

2.1.3 Системи керування інтерфейсом користувача

UIMS - це елемент ПЗ, що керує усіма комунікаціями між користувачем і прикладним ПЗ: прикладна програма не повинна зв'язуватися з кінцевим користувачем безпосередньо.

Одна з версій визначення належить Майерсу: ``Система проектування інтерфейсу користувача є інтегрований набір засобів, які допомагають програмісту в створенні та керування різними інтерфейсами користувача. Ці системи зазвичай називають системами керування для користувача інтерфейсом (UIMS - User Interface Management Systems), але їх називають системами проектування (UIDS - User Interface Development Systems), оскільки UIMS асоціюється тільки з частиною системи, що працює під час виконання програми (але не до частини, яка використовується під час розробки), або з системами, що включають явні компоненти керування діалогом. UIDS забезпечує як розробку, так і реалізацію інтерфейсу і, тому, покриває більш широкий клас програм''.

Основною концепцією UIDS є ідея суворого поділу інтерфейсу і прикладного програмного забезпечення (ППЗ). В ідеалі вона повинна підтримувати всі стилі діалогу і спрощувати побудову складних інтерфейсів. UIDS повинна забезпечувати мова визначення інтерфейсу для представлення необхідного діалогу і генератор, який автоматично створює необхідний код з вихідного визначення в цій мові. Ці функції багато в чому схожі на функції компілятора / інтерпретатора для звичайних мов програмування.

UIMS слід розробляти в умовах міждисциплінарної кооперації експертів з тим, щоб створювати, підганяти (пристосовувати), керувати і експериментувати із взаємодією між користувачем і ППЗ опосередкованим інтерфейсами різних стилів, різними пристроями та методиками. Основною метою UIMS є звільнення програміста не тільки від низькорівневого програмування і турботи про безпосереднє керування пристроями вводу / виводу, але і від проблем інтерфейсу, що носять не програмний, а наприклад, естетичний і т.п., характер, які є вотчиною художників, дизайнерів інтерфейсів , предметом психології, ергономіки і т.п. Система, звичайно, включає, як складову частину, набір інструментів для забезпечення підтримки створення, налагодження, тестування та випробування інтерактивних людино-комп'ютерних систем. UIMS повинна включати множину інструментів дизайнера інтерфейсу. UIMS покликана знижувати витрати на створення ПЗ. Оскільки в UIMS акцент робиться на описі, а не на кодуванні, то UIMS можна описувати як мова четвертого покоління.

Важливо чітко розрізняти прикладного програміста і дизайнера користувальницького інтерфейсу. Вони можуть бути однією і тією ж особою, але це зовсім не обов'язково. Поділ частин для користувача інтерфейсу і власне додатка і є метою UIMS. Це розділення робить можливим розподіл функцій прикладного програміста і дизайнера користувальницького інтерфейсу між різними людьми. Також має бути можливо використовувати різні інтерфейси з одним і тим же додатком.

Розробник ППЗ використовує UIMS, щоб визначити діалог між користувачем і додатком, який не залежить від програми. На додаток накладається зовнішнє керування. Система керує виведенням програми - його поданням на пристрої виводу, і підтримує використовувані методи взаємодії.

Розробнику ПЗ повинна бути надана можливість створення інтерфейсів, сумісних між різними прикладними програмами. Корисною властивістю є гнучкість системи в сенсі можливості підтримки користувачів різного рівня підготовки. Така гнучкість робить ППЗ незалежною від рівня користувача і ОС. Повинно бути можливо легко налаштовувати і розширювати як інтерфейс, так і сам додаток. В ідеалі UIMS повинна бути достатньо гнучкою, щоб було можливо використовувати інтерфейс в інших додатках і розробках.

З точки зору кінцевого користувача UIMS повинна дозволяти створювати додатки легко, а самі програми повинні виходити ефективними і простими у використанні. Сталість інтерфейсу при переході від одного додатка до іншого покликана зменшувати час необхідного навчання. Система повинна бути самодокументованою, надавати інформаційну підтримку різних рівнів. Кінцевий користувач повинен мати можливість підігнати інтерфейс під свої потреби (естетичні, професійні, інше) з тим, щоб зробити його більш легким у використанні. Повинно бути можливо розвивати програму без руйнування (тобто залишаючись у рамках) існуючого інтерфейсу.