Література

1. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000.- с.64-73

2. Проектний аналіз. - Київ: ТОВ"Видавництво Лібра", 1998.- с.51-54.

3. Пересада А.А., Коваленко Ю.М., Онікієнко С.В. Інвестиційний аналіз: Підручник.- К.: КНЕУ, 2003.-с.157-204

4. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий.- К.: Издательский дом «Максимум», 2001.- с.415-428

Тема 8. Вплив інфляційних процесів на величину грошового потоку Основні питання

1. Значення, сутність та необхідність врахування інфляції в проектному аналізі.

2. Алгоритм використання традиційної методики врахування інфляції.

3. Методика врахування інфляції нетрадиційним методом.

Мета теми: опанування студентами механізму коригування фінансових показників за проектом з урахуванням інфляційних процесів.

Основні терміни та поняття: номінальний грошовий потік, реальний грошовий потік, інфляція, реальна відсоткова ставка, номінальна відсоткова ставка.

Зміст

Інфляція - це один з чинників, який має значний вплив на показники результативності проекту, тому слід враховувати її дію на різні складові елементи проекту.

В контексті проектного аналізу інфляція при обчисленні майбутніх витрат викликає перевищення кошторисних витрат; передбачає додаткове запозичення, що негативно впливає на доходи підприємства. За цих умов підприємство стикається з низьким рівнем ліквідності і платоспроможності.

В умовах інфляції відбувається значне скорочення пільгових знижок, так як податкові знижки на амортизацію розраховуються на первісну вартість основних засобів, а фактично сплачуються податки на збільшену їх вартість, тому сума податкових платежів збільшується. Інфляція впливає і на підвищення номінального проценту по кредитах і на величину касових залишків, тому слід її враховувати при проведенні розрахунків у проектному

аналізі.

Для врахування інфляції при визначенні чистих грошових потоків визначенні грошових потоків використовують наступні методи:

• традиційний;

• нетрадиційний.

В межах кожного з цих методів визначаються номінальний та реальний грошовий потоки.

Традиційний метод застосовується у випадках, коли інфляція однаково змінюється як вартість вигод ( ) так і вартість затрат ( ):

= .

Номінальний грошовий потік (ГПн) визначається у випадках коли i= :

.

Реальний грошовий потік (ГПр) розраховується у випадках, коли і :

.

Нетрадиційний метод застосовується в умовах, коли темпи інфляції не однаково збільшують вартість вигод і вартість затрат:

.

Перед початком розрахунку як номінального, так і реального грошового потоку здійснюється коригування вигод і затрат за формулою:

FV=PV* + .

Номінальний грошовий потік (ГПн) за даною методикою розраховується у випадку, коли за формулою:

.

Реальний грошовий потік (ГПр) визначається у випадках, коли за формулою:

Аналітичний спосіб розрахунку чистого грошового потоку з урахуванням інфляції зводиться до формули:

,

де Bt - вигода (результати) в t -ому році по проекту

τ_t ^B - темп інфляції для результату в t-ому році

3t - витрати в t- ому році по проекту

τ_t ³- темп інфляції для витрат t-гo року

Т - ставка податку

A_t - амортизація в t-ому році

і - дисконтна ставка

І_о- початкові інвестиції

t - кількість років життєвого циклу проекту.

Існує певна залежність між доходністю проекту, інфляцією та ставкою оподаткування: при зниженні інфляції сплата податків відбувається за рахунок інфляційного доходу (r), тобто не змінює реальну доходність інвестицій, потім податки сплачуються.

За рахунок реального доходу, скоригованого на інфляцію (rτ), погашення податкових зобов’язань відбувається за рахунок частки реального доходу від інвестицій (r).

Для визначення рівня інфляції, при якому податки будуть покриватися за рахунок чисто інфляційного доходу (τ), тобто при зменшенні цього порогу інфляція буде покриватися вже за рахунок інших складових (rτ та r), застосовують наступну формулу:

,

де k - рівень оподаткування прибутку.

Чим вище реальна доходність проекту, там швидше зменшується той граничний рівень інфляції, за яким податки сплачуються не тільки за рахунок інфляційної складової:

.

Необхідним є врахування інфляції в обліку товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) підприємства. Відображення у звітності ТМЗ за первинною вартістю може погіршити стан підприємства у період інфляції. Сучасна практика оцінки ТМЗ дозволяє пом’якшити вплив інфляційних процесів і отримати більш реалістичні показники доходу. Метод FIFO в умовах інфляції призводить до випередження росту доходів порівняно з витратами, так як оцінка ресурсів проводиться за нижчими цінами. З цих позицій метод FIFO виглядає більш привабливим перед зовнішніми інвесторами, так як може продемонструвати більш високий рівень доходності підприємства.

Метод LIFO в умовах високої інфляції дозволяє уникнути знецінення ТМЗ та відобразити їх вартість у собівартості продукції за цінами реальної останньої партії. При цьому доход підприємства занижується, але привабливість цього методу полягає у скороченні величини податку на прибуток, а також у забезпеченні можливостей підприємства до відтворення обігових активів.