Література

1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. —Киев.МП «ИТЕМ» ЛТД «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. - с. 165-175

2. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000.-с. 118-135

3. Липсиц И.В., Коссов В.В. Инвестиционный проект: методы подготовки и анализа. Учебно-справочное пособие. - М: Издательство БЕК, 1996. - с. 112-144

4. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси / Пер. з англ. В.Ф. Овсіенка та В.Я. Мусієнка - К.; Вік, Глобус, 1992. -с. 111-125

5. Проектний аналіз: -Київ: ТОВ "Видавництво Лібра", 1998. - с.76-93

6. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий.- К.: Издательский дом «Максимум», 2001.- с.186-204

Тема 11. Оцінка і прийняття проектних рішень в умовах ризику та невизначеності Основні питання

1. Поняття ризику та невизначеності. Класифікація проектних ризиків.

2. Причини виникнення та наслідки проектних ризиків.

3. Методи аналізу і оцінки ризиків інвестиційних проектів.

4. Методи зниження ризику.

Мета теми: формування підходів щодо забезпечення успішної реалізації проектів на основі аналізу та оптимізації ризиків.

Основні терміни та поняття: ризик, невизначеність, чутливість проекту, метод сценарію, метод Монте-Карло, диверсифікація ризику, розподіл ризику, страхування, лімітування.

Зміст

Ризик - це об’єктивно-суб’єктивна категорія, що пов’язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору і відображає міру досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв’язків.

Ризик проекту — це міра непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту.

З огляду на причини виникнення, проектні ризики поділяються на такі види:

• ризик, пов’язаний з нестабільністю законодавства і наявної економічної ситуації, умов інвестування та використання прибутку;

• ризик несприятливих політичних змін у країні чи регіоні;

• зовнішньо - економічний ризик;

• ризик неповноти і неточності інформації відносно проекту;

• ризик мінливості ринкової кон’юнктури;

• ризик природних катаклізмів;

• виробничо-технологічний ризик;

• ризик непередбачуваності дій учасників проекту.

Основні причини виникнення та наслідки ризиків наведено в дод.А.

Основними методами аналізу ризику є:

• аналіз чутливості;

• аналіз сценарію;

• метод Монте-Карло.

Аналіз чутливості дає точну оцінку того, наскільки зміниться ефективність проекту при зміні деяких параметрів проекту. Чим більша ця залежність, тим більший ризик реалізації проекту, тобто навіть незначне відхилення від вихідного замислу буде мати суттєвий вплив на успіх всього проекту. Аналіз чутливості використовується в наступних випадках випадках:

• для визначення факторів, які в найбільшій мірі впливають на результати проекту;

• для порівняльного аналізу окремих проектів.

Алгоритм проведення аналізу чутливості:

1) задається взаємозв’язок між вихідним та результуючим показниками у вигляді математичного рівняння;

2) визначаються найбільш вірогідні значення для вихідних показників і можливі діапазони їх змін;

3) шляхом послідовних змін значень вихідних показників досліджується їх вплив на кінцевий результат (NPV).

4) порівнюється чутливість проекту до зміни кожного фактору і визначаються найбільш впливові з них.

Визначення найбільш суттєвих факторів дозволить своєчасно вжити заходів щодо запобігання їх небажаних змін.

Аналіз сценаріїв - це техніка аналізу інвестиційного ризику, що дає змогу врахувати як чутливість NPV до зміни вхідних змінних, так і інтервал, в якому перебувають їх імовірні значення.

Для проведення сценарного аналізу аналітик має одержати інформацію про кількісні характеристики „негативної” множини станів (низький рівень продажів, низькі ціни збуту, високі змінні витрати тощо) та „позитивної” множини станів. Для цих значень змінних розраховується NPV, а відтак порівнюється з очікуваним базовим значенням NPV. Тобто, проводиться розрахунок NPV за песимістичним, оптимістичним та базовим сценаріями.

Метод Монте-Карло найбільш повно відображає всю міру невизначеності, з якою може зіткнутися реальний проект, і в той же час через задані обмеження враховує усю інформацію, яка є у аналітиків проекту. Ще одна перевага методу полягає в тому, що він дає змогу одержання „інтервальних” характеристик показників ефективності проекту.

На практиці метод реалізується тільки з використанням комп’ютерних програм, які дозволяють описувати прогнозні моделі і розраховувати велику кількість випадкових сценаріїв.

Алгоритм методу Монте-Карло:

1) формується прогнозна модель (як модель розглядаються математичні залежності, які одержані при розрахунку показників економічної ефективності проекту, наприклад - NPV);

2) визначаються ключові фактори, які виступають як змінні і які в значній мірі впливають на результати проекту (на цьому етапі використовуються результати аналізу чутливості) і мають значну імовірність настання;

3) обирається діапазон коливання змінних: встановлюються мінімальні та максимальні значення, котрі на думку аналітиків можуть приймати ключові фактори, встановлюється вид і параметри розподілу імовірності у середині заданих меж;

4) визначаються кореляційні залежності між змінними (повинні бути визначені всі залежні змінні і за допомогою коефіцієнтів кореляції описано ступінь цих залежностей);

5) генерується множина випадкових сценаріїв, які засновані на заданих обмеженнях;

6) здійснюється статистичний аналіз результатів імітаційного моделювання.

Основним критерієм прийняття рішення є наступний: треба вибирати проект з таким розподілом імовірності NPV, який найкращим чином відповідає відношенню до ризику конкретного інвестора.

Управління ризиком - це ідентифікація ризиків та розробка заходів щодо

його оптимізації (зниження).Схему управління ризиком наведено в дод.Б. До основних методів зниження ризику відносять:

• розподіл ризику між учасниками проекту;

• страхування ризику;

• створення резервів на покриття непередбачуваних витрат;

• зміна цін на ресурси;

• позови відносно контрактів.